Згадати «турборежим». Як парламент прийматиме антисоціальні податкові закони. Спойлер — за гроші

06 квітня 2026 р. 19:30

06 квітня 2026 р. 19:30

Головною внутрішньополітичною темою цього тижня, поза сумнівом, стане спроба провести через парламент голосування трьох податкових законопроєктів, які ініційовано урядом у рамках виконання взятих перед міжнародними партнерами зобов’язань .

Мова про оподаткування продажів товарів на цифрових платформах (закон про OLX), закріплення ставки військового збору у 5% на три роки після завершення війни та найбільш резонансне — скасування податкової пільги на посилки, які уряд хоче обкласти ПДВ, починаючи з нуля євро.

І хоча останніми днями «слуги» дуже гучно розповідають у своїх соцмережах про невідворотність прийняття цих законопроєктів, які, за їхніми словами, не лише принесуть до скарбниці неабиякі надходження, а й відкриють нам доступ до міжнародного фінансування, ті самі нардепи, що сьогодні ратують за ці зміни, лише кілька тижнів тому повністю провалили ті самі урядові ініціативи, не давши їм шансу на прийняття.

Провал голосування супроводжувався заявами, що антисоціальні речі, які Кабінет міністрів без Верховної Ради узгодив із Міжнародним валютним фондом, ніколи не пройдуть зали.

І тут раптом — розворот на 180 градусів, прояв єдності, розуміння уряду та готовність тиснути «за».

Звідси виникає запитання: а що такого змінилося в головах народних обранців за ці тижні, що вони тепер готові прийняти те, проти чого нещодавно так активно виступали? Куди поділася їхня принциповість у захисті кишень українців і протидії нав’язуванню з боку МВФ непопулярних рішень? І відповідь на це запитання є.

Минулі тижні, якщо говорити мовою військових, було присвячено артпідготовці перед відповідальним тижнем голосування.

По-перше , замість одного «великого та красивого» податкового законопроєкту Міністерство фінансів розбило ідею на три окремі блоки, розклавши проблему в різні кошики. Провал одного — це не провал усього, тому це певна підстраховка для Свириденко перед партнерами.

Головний ризик провалу має законопроєкт про посилки, адже експерти відзначають, що ми фактично не зможемо адмініструвати цей податок у разі прийняття закону.

Самі нардепи чітко говорять про потенційний колапс митниці, перспективу відмови китайських маркетплейсів співпрацювати з Україною та посилення контрабанди тих самих товарів. А воно, схоже, так і буде, бо покласти на лопатки митницю, якою керують уже не свої люди, — окрема радість для влади.

Ярослав Железняк на комітеті навіть спробував вибити з Сергія Марченка кошти для митниці під інфраструктуру оподаткування посилок. Але наразі без перспектив.

Той самий приклад Євросоюзу, яким розмахує Мінфін, демонструє, що навіть вони не витягують цієї роботи. Аналітика європейців показала, що середній збір із посилки становить близько одного євро, що менше за витрати на адміністрування цього збору. Немає математики.

Тому з нинішнього року вони перейшли на фіксований податок у 3 євро з посилки без урахування її вартості. Але ми не слідкуємо за трендами, в нас свій шлях по граблях.

По-друге , найбільш резонансний законопроєкт щодо запровадження ПДВ для ФОПів Марченко поки взагалі відклав у шухляду, стратегічно розраховуючи внести його в зал у разі вдалого прийняття трьох попередніх. Або невдалого.

Там як піде, але годувати партнерів по чайній ложці податкових перемог ефективніше, ніж провалити один великий закон. Тому тут стратегічно правильно.

Ну, а головним кроком цих тижнів була безпосередня робота із збирання голосів під урядові законопроєкти, прийняття яких має публічно показати єдність парламенту навіть в умовах необхідності голосувати за складні антисоціальні ініціативи.

Минулий тиждень Давид Арахамія як головний «збирач» голосів працював із різними групами впливу серед «слуг», проводячи з ними роботу, намагаючись зняти напругу між урядом і народними депутатами, яка вже переростає у відкрите протистояння.

Кілька джерел підтвердили, що головним аргументом, який приніс Давид Георгійович на зустрічі, була конструктивна пропозиція від уряду: «Ти — мені, я — тобі».

В обмін на підтримку непопулярних урядових законопроєктів Свириденко готова знайти ресурс на підтримку власне депутатів. Але не подумайте, що йдеться про «конверти». В хід іде давно забутий, але бажаний для нардепів «соцеконом».

Більш повно це називається «субвенція на соціально-економічний розвиток громад», що розподіляється нардепами на своїх округах.

Це старий і відомий інструмент легальної «гречки», яку дуже любили всі обранці всіх скликань і на яку із скарбниці постійно виділялися мільярди. Що може бути краще, ніж підтримати живою гривнею потреби людей, які віддали за тебе свій голос?

Однак у цього скликання із «соцекономом» усе ніяк не складалося. Поки вирішували, як, роздаючи «соцеконом» мажоритарникам, не образити списочників, ударив ковід, а потім і велика війна.

Тож звичний інструмент звернення громад до обранців щодо фінансової підтримки наштовхнувся на відсутність фінансування, викликаючи обурення та роздратування людей. «Раніше ж допомагали людям, а тепер лише собі!».

Тепер же уряд у рамках повернення співпраці та довіри з нардепами, готовий відновити фінансовий контакт депутатів із людьми на місцях і відшукати на 2026 рік по 5 млн грн «соцеконому» для кожного. І не лише мажоритарникам, а й списочникам. Це приблизно два мільярди гривень на весь парламент на 2026 рік.

Ну, а в разі спрацювання «пілоту» та закріплення довіри між інституціями Марченко та Свириденко обіцяють забюджетувати на 2027 рік уже по 10 млн грн «соцеконому» на кожного, що сумарно становитиме близько 4 млрд грн.

Проте розгляд цієї частини можливий лише після початкового етапу виконання сторонами своїх зобов’язань.

Квітень — нардепи мають проголосувати податок на посилки, військовий збір та оподаткування цифрових платформ. Травень — уряд виділяє два мільярди на «соцеконом» нардепам до кінця року. Далі — голосування за ПДВ для ФОПів, після чого уряд вносить у бюджет-2027 «соцеконом» та інші «фінансові плюшки» для депутатів на приблизно 6–7 млрд грн.

Запропонований шлях порозуміння між урядом і Верховною Радою через фінансові вливання нардепам дуже сподобався. Вони сприйняли це як визнання Кабміном неможливості ефективно працювати без виявлення поваги та врахування інтересів народних депутатів .

Обговорювали на цих зустрічах з Арахамією і питання «тиску НАБУ на депутатів».

На це депутатам було сказано, що певний компроміс щодо збереження парламентської незалежності із НАБУ нібито досягнутий, існуючі справи вже передаватимуться до суду і виклики та негласні слідчі (розшукові) дії по них уже не плануються, тож тим, хто в них не фігурує, хвилюватися не варто.

Інші учасники цих зустрічей з Арахамією поділилися ще кількома ідеями, які обговорювалися в рамках «стратегічного відновлення роботи парламенту».

Як це можна буде реалізувати в житті, я складно уявляю, але нардепам хочуть дозволити працевлаштовуватися в комерційному секторі та отримувати за це зарплати, а також бути членами різних наглядових рад (кар’єра Сергія Лещенка так і не дає спокою обранцям).

Ще раз зазначу, що наразі не дуже зрозуміло, як це реалізувати, і, може, це певна «замануха» і ніхто й не збирається таке робити, але розмова така є.

Схоже, що криза невиплати зарплат у «конвертах» штовхає на екстраординарні рішення.

Туди ж можна записати ідею перерозподілу партійних коштів «на руки» депутатам. 2026 року парламентські політичні партії отримають із державного бюджету 865,5 млн грн на фінансування своєї діяльності. 585,5 млн грн отримають саме «слуги». Так от, зараз йде пошук інструментів використання цих коштів не партією в цілому, а конкретними народними депутатами на власну політичну діяльність.

Якщо все перелічене буде реалізовано, то це можна сміливо назвати «перезавантаженням» парламенту, відновленням єдності монобільшості та виходом із політичної кризи.

Загалом місток порозуміння ключових гілок влади отримав шанс на відновлення. Однак зі свого боку нардепи висловлювали готовність підтримувати адекватні ініціативи уряду лише за умови включення їх в обговорення цих ініціатив, а не у вигляді директив для голосування.

«Голоси будуть, але з урахуванням позиції нардепів і кореляції на соціальний резонанс. Антинародні ідеї навіть під маскою «вимог МВФ» не пройдуть».

У рамках стратегії врахування позиції нардепів у п’ятницю було проведено багатогодинну робочу групу за всіма трьома законопроєктами, яка показала готовність Мінфіну внести до понеділка — дня розгляду їх фінансовим комітетом парламенту, певні поправки від нардепів, які до цього з боку Кабміну ігнорувалися.

Останнє засідання комітету показало, що запропоновані депутатами зміни таки були Мінфіном враховані.

Міністр фінансів Сергій Марченко погодився реалізувати концепцію надходження 5% військового збору не до загального бюджету (як це відбувається зараз), а на спецрахунки для цільового використання цих коштів лише на оборонні потреби. Що, власне, і відповідає назві податку.

А опозиційна до «слуг» Ніна Южаніна відзначила якісні зміни законопроєкту по цифрових платформах, який суттєво змінився з моменту робочої групи у п’ятницю.

З посилками виявилося складніше, адже купа невирішених у цій ініціативі проблем залишається без відповідей та алгоритмів їхнього розв’язання.

Тут і складність комунікації з китайськими майданчиками, які мають збирати та адмініструвати ці податки. Що робити, якщо вони відмовляться, не знає ніхто .

Як вирішувати міграцію посилок у контрабанду «бусами», про що зазначив Мар’ян Заблоцький, теж ніхто не розуміє. Звісно, Данило Гетманцев миттєво прокоментував, що з травня в нас контрабанди вже не буде, адже в нас новий голова митниці, обраний міжнародниками, але ж ми розуміємо, що це прозвучало, як стьоб.

Імпорт комплектуючих для дронів і РЕБів теж поки не знають, як вивести з-під дії додаткового оподаткування . І таке інше.

Навіть Сергій Марченко, розуміючи очевидність наявних і невирішених проблем, удвічі знизив оцінку економічного ефекту від оподаткування посилок. Кілька тижнів тому Мінфін давав розрахунок на 20 млрд грн доходу до бюджету, а сьогодні міністр фінансів тихо озвучив «до 10 мільярдів».

У масштабах воюючої країни, коли один день війни коштує нам 7 млрд грн, посилковий потенціал становить півтора дня військового протистояння .

Саме тому питання посилок отримало найменшу кількість голосів комітету перед виходом у зал: 15 «за», 7 «утрималися» та сумнівні перспективи прийняття.

Та, попри реалії, в які ми цими ініціативами йдемо, до збирання голосів включилася і особисто прем’єр-міністр.

Сьогодні зранку вона провела зустріч із керівниками фракцій, виклавши світлини з парламентаріями та подавши публічний меседж «мирової угоди», яку непублічно вже парафував Давид Арахамія.

Якщо підсумовувати ці факти, запропонована на практиці стратегія голосування урядових ініціатив виглядає як перерозподіл частини коштів, які уряд збирається отримати від українців у рамках прийняття трьох законопроєктів, на легальний підкуп народних депутатів.

Виглядає трохи «підленько», але може спрацювати. Ми візьмемо з посилок українців 10 мільярдів (якщо вийде взяти), а з продажу вживаних речей — ще 15, з яких 6–8 мільярдів віддаємо нардепам на «засівання» округів.

В обмін отримаємо схвальні відгуки МВФ про нестримні реформи та фінансову підтримку.

Проте системних проблем, таких як дроблення великого бізнесу на ФОПи, промислова контрабанда, яка перехопить імпорт посилок, десятки конвертаційних центрів і механізми виводу коштів через схеми із зерном, ніхто не вирішує . Та й вирішувати не планує.

Чого вартує лише непризначення вже понад тиждень голови митниці, чим ті самі Марченко та Свириденко вже зірвали програми фінансування партнерів. Але уряд не висуває претензій у зриві пакетів підтримки до себе. Претензії лише до українців, які повстали проти оподаткування вживаних речей і посилок.

Як казав герой одного «підсанкційного» фільму: «А ты не путай свою личную шерсть с государственной!».

Економіка