Санкції і російська наука: як один із найбільших у світі наукових видавців допомагає їх обходити

08 квітня 2026 р. 17:04

08 квітня 2026 р. 17:04

Springer Nature — один із найбільших і найвпливовіших наукових видавців у світі, з тисячами працівників у понад як 50 країнах і штаб-квартирами в Берліні та Лондоні. Щороку видавництво публікує понад 13 тисяч книг і близько 3 тисяч наукових журналів. Серед останніх, наприклад, Nature та Scientific American, де свого часу друкувався Альберт Ейнштейн і ще 150 нобелівських лауреатів. Матеріали, видані Springer Nature, апріорі вважаються еталонними й авторитетними у світі науки.

Після початку повномасштабного вторгнення Springer Nature засудило російську агресію і заявило про підтримку України. Видавництво також оголосило про припинення нових продажів продуктів і послуг дослідницьким установам у Росії та Білорусі й надало українським науковцям безкоштовний доступ до своїх ресурсів у межах міжнародної ініціативи Research4Life .

На перший погляд — послідовна й принципова позиція. Але між заявами компанії Springer Nature та її діями є значний розрив — як свідчать зібрані нами дані, це видавництво й досі видає близько 200 російських журналів.

Як це стає можливим — і що означає не лише для України, а й для глобальної наукової спільноти?

Схема обходу санкцій

Російські наукові журнали заходять у видавництво Springer Nature не напряму, а через посередника — компанію Pleiades, що позиціонує себе як американська, але фактично більшість контенту має російське походження: зі 177 журналів Pleiades лише дев’ять не пов’язані з російськими науковими установами.

Про те, що це не випадковий збіг, свідчить інтерв’ю керівника Pleiades Алєксандра Шусторовича, опубліковане на сайті РАН іще на початку повномасштабної війни: « Наши научные продукты, воспринимаемые как американские, сохранены с пониманием, что они представляют именно российскую научную среду... Мы создали очень важный прецедент и добились того, что практику поддержали все крупнейшие мировые издатели, причем это было сделано в форме общего заявления. Когда я говорю « мы », то, конечно, имею в виду и компанию Springer Nature, и других авторитетных коллег, которые нам помогали... В науке индивидуальные ученые сейчас имеют такой же доступ к западному читателю, как и раньше».

Щоб мінімізувати санкційні ризики, компанія Pleiades перереєструвала на себе права засновника понад 100 журналів Російської академії наук. Виплати російським авторам теж ідуть не напряму: їх оформлюють як «зарплату» через окрему структуру — кіпрську фірму Gertal Holding. Як наслідок, нарахування роялті російським науковцям маскується під рутинні виплати зарплат. Це допомагає оминати суворі фільтри протидії відмиванню коштів (AML) та комплаєнс-перевірки, що застосовуються до транскордонних комерційних платежів.

Про зв’язок Gertal Holding Limited із російським бізнесом свідчать і корпоративні дані. Директор фірми — Алєксандр Петраков — є одночасно керівником російської компанії ТОВ «Мегаполіс», яка, своєю чергою, належить американській Pleiades Publishing, Inc.

Завдяки цій схемі західні видавці фактично підтримують інфраструктуру російських наукових редакцій. Так, російський академік А.Забродскій іще у червні 2023 року розповідав у інтерв’ю, що кошти, отримані російськими журналами від Pleiades / Springer, ушестеро перевищують їхнє державне фінансування.

Наслідки

Партнерство Pleiades / Springer, окрім самого факту порушення санкційного режиму, має цілу низку негативних системних ефектів.

По-перше, під виглядом наукових статей поширюються антиукраїнські пропагандистські наративи. Наприклад, у журналі Herald of the Russian Academy of Sciences у статті Zigzags of the Post-Imperial Syndrome так пояснюють причини війни (с. 494): «Насамперед це безвідповідальна, короткозора та відкрито провокаційна політика націоналістичної, орієнтованої на євроінтеграцію української політичної еліти, яка протягом останніх 17 років за підтримки екстремістських угруповань та західних країн, що постачали їй зброю, проводила відверто антиросійський курс, вибудовуючи на його основі нову українську ідентичність і державність ».

І, звісно, «Бандера», «нацисти», «дискримінація російської мови» та всі інші штампи російської пропаганди, які ви очікуєте знайти на російському телебаченні, але не в академічній статті, також опублікованій поважним міжнародним видавцем (с. 495): « Глорифікація Бандери, дискримінація російської мови та заклики до розправи над ненависними москалями стали нормою суспільної свідомості та поведінки, яку підтримувала українська влада, формуючи уявлення про Україну як про неонацистську державу. Це використав Кремль як виправдання для подальшої військової спецоперації » .

Публікація статей, що містять мову ворожнечі та воєнну пропаганду, свідчить про повний крах процесу рецензування (peer review) у впливовому міжнародному видавництві. Жоден авторитетний редактор не пропустив би такого тексту. Схоже на те, що Springer не має редакційного контролю над контентом Pleiades, фактично продаючи свою печатку легітимності російським пропагандистам.

По-друге, легітимізується анексія українських територій Росією. На основі даних Scopus ми виявили майже 400 випадків, коли Springer класифікував українські території, університети чи наукові установи, на які претендує країна-агресор, як російські.

Наприклад, на офіційному сайті Springer Херсон позначений як російське місто, попри те, що він перебуває під контролем України.

Схожі випадки стосуються й Криму та Донбасу — наприклад, у матеріалах видавця Сімферополь фігурує як територія Росії.

Стандартне пояснення й позиція Springer Nature щодо цього: « Springer Nature дотримується нейтралітету щодо юрисдикційних претензій в опублікованих картах та інституційних афіліаціях ».

По-третє, порушуються академічні стандарти. Як свідчать наші дослідження, російські журнали часто фальсифікують склади своїх редакційних колегій. Близько 70% іноземних членів редколегій у таких журналах або не знали про своє «призначення», або фактично не брали участі в їхній роботі. Це свідчить про формальний характер редколегій і підриває довіру до процесу рецензування.

Таку системну фальсифікацію ми виявили й у журналах, які видають Springer / Pleiades, зокрема в Solid Fuel Chemistry , Russian Journal of Plant Physiology , Geotectonics , Steel in Translation , Russian Journal of Coordination Chemistry , Lobachevskii Journal of Mathematics , Physics of Metals and Metallography , Inorganic Materials: Applied Research і десятках інших.

По-четверте, фіксуються випадки порушення видавництвом Pleiades Publishing прав інтелектуальної власності та « викрадення » журналів. Яскравим прикладом є п’ять журналів, що належать Фізико-технічному інституту імені А.Йоффе: Optics and Spectroscopy , Physics of the Solid State , Semiconductors , Technical Physics та Technical Physics Letters .

У липні 2022 року ФТІ імені А.Йоффе офіційно та в односторонньому порядку розірвав усі ліцензійні угоди з Pleiades, юридично відкликавши право видавця використовувати торговельні марки та контент інституту. Однак замість того, щоб припинити діяльність цих видань, Pleiades Publishing продовжило випускати версії зазначених журналів, зберігши історичні назви та ISSN, але вже без участі їхніх законних редакцій. Тобто фактично створило «клонів». Щоб приховати цей факт, і Springer Nature, і Pleiades видалили списки редакційних колегій зі своїх вебсайтів, замінивши їх розпливчастим застереженням про те, що «інформація про редакційну колегію — на стадії розроблення».

Нелегітимність цієї схеми підтвердив Міжнародний центр ISSN при ЮНЕСКО, який визнав ФТІ імені А.Йоффе єдиним законним видавцем журналів із цими назвами. Крім того, у січні 2026 року навіть російський суд з інтелектуальних прав постановив , що видавець Pleiades незаконно використовував ці торговельні марки, та зобов’язав його відшкодувати понад 460 мільйонів рублів збитків.

Отже, контент, який зараз продає Springer Nature під назвами цих журналів, фактично є фальсифікатом.

По-п’яте, приховується інформація про співпрацю з підсанкційними особами. З англомовних версій журналів на сайті Springer «зникають» імена їхніх справжніх керівників, якщо вони перебувають під санкціями. Або їхній статус занижується — наприклад, головних редакторів позначають як звичайних членів редколегії.

Показовий приклад — журнал Doklady Physics (переклад видання «Доклады Российской академии наук. Физика, технические науки»). На сайті Springer замість складу редакційної колегії міститься вже традиційне повідомлення: «інформація — на стадії розроблення». З огляду на те, що цей журнал видавництво розповсюджує десятиліттями, таке твердження є вкрай підозрілим і юридично неспроможним. Водночас у російській версії журналу головним редактором зазначено директора Інституту загальної фізики імені А.Прохорова РАН Сєрґєя Ґарнова, який перебуває під санкціями США.

Партнерство Springer із Pleiades призводить до опосередкованої співпраці цього авторитетного видавництва з підсанкційними організаціями. Наприклад, Springer видає Bulletin of the Lebedev Physics Institute — перекладену версію видання « Краткие сообщения по физике ». Цей журнал належить Фізичному інституту імені П.Лєбєдєва (ФІАН), який також перебуває у списку SDN США та під санкціями ЄС.

Платформа Springer Nature також використовується для публікації досліджень, виконаних у межах «державних завдань» підсанкційних російських установ. Так, у нещодавніх публікаціях (2025 рік) журналів Acoustical Physics та Bulletin of the Russian Academy of Sciences: Physics прямо зазначено, що дослідження проводилися для Інституту теоретичної та прикладної механіки імені С.Хрістіановича СО РАН (який перебуває під санкціями США / Великої Британії), Інституту прикладної фізики РАН (під санкціями США / ЄС / Швейцарії / Канади / Японії) та Казанського наукового центру РАН (під санкціями США).

Тест на відповідальність

Як бачимо, наслідки співпраці з російськими структурами сягають далеко за межі академічної етики — це обхід міжнародних санкцій, фінансові махінації та руйнування інфраструктури глобальних баз даних. Щоб перевести цю проблему в юридичну площину, Міністерство освіти і науки України надіслало керівництву Springer Nature офіційний запит і детальну аналітичну записку, матеріали якої й лягли в основу цієї статті. Один з її авторів брав участь у підготовці зазначених документів у складі робочої групи при МОН. 28 лютого 2026 року МОН отримало від видавництва підтвердження щодо отримання документів.

Минув місяць. Чи надало Springer Nature офіційну відповідь на юридичний запит українського міністерства? Ні. Натомість текст конфіденційного листа від МОН до поважного європейського видавництва з’явився у пропагандиста Алєксандра Юнашева та рупора Кремля « РІА Новості ». Коли європейське видавництво заплющує очі на махінації з базами даних та зв’язки з підсанкційними інститутами, це ще можна цинічно списати на бізнес-інтереси. Але коли офіційне юридичне листування опиняється в руках путінських пропагандистів, міф про «академічну нейтральність» руйнується.

У своїх офіційних документах для інвесторів (у проспекті IPO) за жовтень 2024 року Springer Nature зазначило , що його дистриб’юторські угоди з Pleiades діють до грудня 2026 року. Отже Springer Nature має всі підстави не продовжувати співпраці з Pleiades Publishing.

Рішення щодо продовження цього контракту стане тестом: чи готовий поважний європейський видавничий гігант діяти відповідно до міжнародного права та власних стандартів і залишатися лідером глобальної науки, чи буде залучений до незаконних схем і слугуватиме зручним інструментом поширення російської пропаганди та обходу санкцій. Його вибір стане показовим не лише для України, а й для всієї міжнародної наукової спільноти.

Економіка