авторська колонка Наш Ормуз. Колонка Леоніда Швеця

08 квітня 2026 р. 18:03

08 квітня 2026 р. 18:03

Американо-ізраїльська операція призупинена на кілька тижнів, і США, і Іран заявляють про свою велику перемогу, і, треба сказати, у останніх для цього підстав більше. Попри величезні втрати, вони за місяць з гаком змогли схилити домінуючого противника до переговорів про мир, причому навіть від самого початку на власних умовах. Якими будуть остаточні умови і чи відбудеться мир взагалі, ще належить дізнатися, але безсумнівним є те, що Тегерану вдалося максимально використати свою головну карту: можливість контролювати Ормузьку протоку, що має, без перебільшення, глобальне значення.

Поки Штати намагалися позбавити Іран можливості створити ядерну бомбу, той застосував засіб масового ураження страшніший: продемонстрував наслідки блокади протоки, з ефектом, який відчули у всіх куточках планети і, головне, у самих США, так надійно захищених величезними відстанями й океанами від застосування іншої зброї. Зростання ціни бензобака у виборців – нестерпне випробування для американського керівництва. Переграти цю карту ісламського режиму силовим шляхом Дональд Трамп, чиє прізвище, нагадаємо, з англійської перекладається як «козир», так і не наважився: непередбачуваність наслідків лякає навіть його.

Подібний економіко-географічний важіль є й у України. На п’ятому році повномасштабного протистояння з росією явно проявилася непереборна структурна слабкість супротивника: у європейській частині країни зосереджені основні потужності з експорту нафти – понад половину загального обсягу – та нафтопродуктів – 90%.

Системне нанесення ударів по НПЗ, портовій інфраструктурі та танкерам, яке наростаючим чином триває з другої половини 2025 року і різко посилилося в останні тижні, показує, що у росіян немає можливостей ефективно відбивати ці атаки. Це пов'язано як із нарощуванням якісної та кількісної складової ударної потужності українських засобів ураження, так і з дефіцитом ППО, на який відкрито скаржаться російські військові. Можливості перекинути обсяги нафти та нафтопродуктів, що випадають, на схід у рф не існує: «поворот на схід» відбувся в головах вищого керівництва, але не в структурі російської економіки. Ні, виборця путін не лякає, росіянин-виборець – це взагалі оксюморон, але діри в бюджеті стають дедалі більшими, як і психологічні ефекти від ударів, які постійно пропускаються, та картин палаючих заводів і терміналів.

Застосування цього важеля дозволило істотно знизити обсяги продажів і певною мірою стримати зростання прибутків росії від підвищення світових цін на нафту після початку проблем з Ормузькою протокою. І Зеленський, і Буданов говорили, що партнери висловлювали побажання, щоб Україна на деякий час перестала заважати російській експортній нафтовій галузі, але саме наявність таких побажань свідчить про ефективність цих заходів і необхідність їх продовжувати та нарощувати. Якщо так сильно потрібно – нехай прийдуть і попросять переконливо, пропонуючи щось істотне натомість. Так, це сильна українська карта, і її важливо правильно розіграти.

А спритність Зеленського, який чуйно вловив момент і кинувся у великий промотур українських оборонних технологій Близьким Сходом, дозволить, сподіваємося, залучити мільйонні інвестиції шейхів Перської затоки у нарощування виробництва та подальшу розробку ракетно-дронової продукції, що стримує агресора, у нашому випадку російського, тобто для того ж тиску на його болючу нафтову мозоль, але й у інших напрямках. Скарги на те, що Україна останнім часом демонструє зростання переваги у застосуванні дронів, відчайдушно лунають з усіх російських армійських пабліків. Значить, будуть нити ще більше.

Вишенькою на торті для України – яскрава демонстрація Трампом своїм виборцям повної нездатності до системних, продуманих рішень, що загрожує великими неприємностями для Америки. Вперше велика військова операція за кордоном не супроводжувалася «ралі навколо прапора»: зростанням підтримки лідера виборцями, а навпаки. По суті, головну поразку Дональд Трамп зазнав саме вдома, від американців, яким явно не сподобалася його близькосхідна затія, причому особливо обурені вчорашні суперлоялісти з табору МАГА. Це ще більше послаблює позиції Трампа всередині країни і перспективи республіканців на проміжних виборах. Оновлений Конгрес обмежить антинатовські та українофобські пориви президента.

Привабливість усієї цієї історії для України полягає в тому, що ми виграємо і завдяки повному розгрому військової промисловості Ірану, військово-технічного партнера росії, і завдяки очевидній невдачі Трампа в очах американських виборців. Та й розбрат Білого дому з союзниками по НАТО через їхнє небажання приєднуватися до операції, яку з ними навіть не обговорювали, підштовхує європейців до активного пошуку нових форм оборонного співробітництва, в яких Україні гарантована важлива роль. Якщо ж факти підтримки Ірану з боку росії під час війни, що призвели до втрат серед американських сил, отримають належну оцінку в Білому домі, ми можемо – о диво! – дочекатися від цієї адміністрації і якихось заходів тиску на Кремль. Загалом, куди не кинь – скрізь користь.

Пошук користі від війни – це, звичайно, таке собі заняття, але важливіших занять зараз, на жаль, немає, крім самої війни.

Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

Економіка