Український бізнес на міжнародних ринках: практичні моделі партнерства та інтеграції — висновки з Business Wisdom Summit 2026

23 квітня 2026 р. 16:10

23 квітня 2026 р. 16:10

Як українським компаніям інтегруватися у міжнародні ринки. Які формати партнерства і спільних проєктів працюють найефективніше. Що є ключовою цінністю українського бізнесу для міжнародних партнерів. Ці та інші питання розкрили на Business Wisdom Summit 2026 у межах панельної дискусії "Трансформація українського експорту в світовому економічному просторі". Подробиці — в репортажі на Delo.ua.

Своєю експертною думкою поділилися:

• Олена Борисова , СЕО та власниця Gastro Family;
• Анна Дерев’янко , виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації;
• Геннадій Чижиков , президент Торгово-промислової палати України;
• Олег Заплетнюк , генеральний директор ТОВ "ТАС Агро";
• Дмитро Кисилевський , заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народний депутат України;
• Лариса Бондарєва , заступниця голови правління Райффайзен Банку;
• Юрій Сорочинський , СЕО Nemiroff.

Модерував дискусію Тарас Висоцький , заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України.

Розпочинаючи дискусію Тарас Висоцький запитав учасників панелі, які формати партнерства з міжнародними гравцями наразі є найбільш ефективними.

Юрій Сорочинський описав декілька сценаріїв виходу українських підприємств на закордонні ринки. Найпростіший варіант виглядає так: виробив надлишок продукції, знайшов покупця за кордоном, відвантажив, отримав гроші, і забув.

Найскладніший сценарій, який теж працює для українського бізнесу, передбачає експорт окрім продукції ще й технологій та капіталу.

Лише наявність розгалуженої мережі сильних партнерств на закордонних ринках дозволяє мати широку і стабільну представленість продукції українського бізнесу в світі.

Відповідаючи на питання модератора щодо того, яка продукція українських виробників має найкращі перспективи за кордоном і в яких саме регіонах світу, а також — які найбільші перешкоди постають на цьому шляху, Олег Заплетнюк зазначив, що ринок комодітіс, на якому працює компанія, дуже залежить від геополітичної турбулентності.

Одним з найперспективніших для українських аграрних виробників є ринок Європейського Союзу. Стратегічно правильним і найприбутковішим напрямом є експорт аграрної продукції з максимальною часткою доданої вартості.

Якщо на початку повномасштабної війни Росії проти України Євросоюз запровадив низку пільгових режимів для українського бізнесу, то зараз ЄС починає працювати з нашими підприємствами на тих же умовах, що і з усіма іншими.

Серед викликів для українського бізнесу на європейському ринку — необхідність відповідати численним жорстким регуляторним вимогам, а також складнощі з логістикою. Наприклад, для компаній з центральної, східної та південної України основним логістичним коридором для експорту залишається глибока вода, тобто Чорне море, безпека якого залежить від військових.

Для компаній із західної України логістичні труднощі пов’язані з різницею між українською і європейською шириною залізничних колій.

Колісна логістика, тобто експорт автомобільним транспортом, "з’їдає" фактично всю маржу. Тому, рекомендує Олег Заплетнюк, не варто концентруватися виключно на одному регіонові експорту. Варто диверсифікувати експортні стратегії та мати декілька запасних варіантів дій.

Олена Борисова переконана, що основою успіху українського бізнесу є не стільки зовнішні фактори, скільки сильна, ефективна, працююча фінансова модель. Принаймні це стосується сфери HoReCa. А ще — дуже важливо розуміти: куди ти йдеш, яким шляхом, чого хочеш, яких цілей хочеш досягти і які цінності для тебе важливі.

Лариса Бондарєва відзначила тренд на зміну запитів українського бізнесу до банків. Якщо раніше ключовим запитом була "допомога продати" за кордон, то зараз бізнесу потрібно “допомогти виробити”. В складних умовах воєнного часу для підприємств критичною стає енергетична незалежність. Тому бізнес інвестує не лише у виробничі потужності, але й у власну генерацію та енергозберігання, що забезпечують стабільність процесу виробництва.

Окремий виклик — вихід на європейські ринки. І тут українські підприємці стикаються з підвищеною увагою з боку іноземних банківських установ до прозорості бізнесу — їх буквально розглядають "через лупу", їм складно відкривати рахунки. І часто буває, коли компанія з мільйонними оборотами на старті виходу на іноземні ринки має досить обмежений доступ до фінансування.

Цю проблему допомагають вирішувати українські банки. Суттєву допомогу у фінансуванні виходу великого українського бізнесу за кордон надає Експортно-кредитне агентство України, а також міжнародні фінансові інституції.

Наразі уряд визнає, що головна передумова експорту — конкурентне виробництво всередині країни, говорить Дмитро Кисилевський.

"Якщо тут вигідно виробляти, якщо є можливість доставити продукцію хоча б до кордону, — далі вже починаються питання експорту", — пояснює народний депутат, зазначаючи, що в питанні стимулювання розвитку виробництва українська держава більш-менш просунулася.

Серед уже запущених інструментів, зокрема: програма "Зроблено в Україні"; гранти на переробку; підтримка індустріальних парків; страхування воєнних ризиків. Серед пріоритетів держави — локалізація в публічних закупівлях, зокрема програми часткової компенсації вартості української техніки та обладнання.

Запрацювало експортно-кредитне агентство. Цього року держава вперше передбачила в бюджеті невеличкі кошти на підтримку українських експортерів на міжнародних виставках.

Водночас проблеми для бізнесу залишаються. Це і висока вартість електроенергії, і логістичні обмеження, і слабке експортне фінансування.

"Експортне фінансування — у нас його як явища немає. І вже час йому з'явитися. Це те, що називається "buyer's credit", коли у нас з’являться інституції, які будуть здатні кредитувати іноземного покупця українського товару під наш експорт", — пояснює Дмитро Кисилевський, додаючи, що всі складні товари у світі продаються переважно з використанням механізмів експортного фінансування. Саме тому, переконаний він, ЕКУ варто активно розвиватися в цьому напрямку.

Крім того, варто розвивати економічну дипломатію, що потребує залученості дипломатичного корпусу в питання міжнародної торгівлі.

Надзвичайно чутливим обмежуючим фактором для українського експорту залишаються валютні обмеження НБУ. І тут без активної роботи фінансового регулятора, зокрема в напрямку збільшення періоду повернення валютної виручки в Україну, експорт товарів в країни дальнього зарубіжжя вкрай проблематичний.

Не варто забувати й про те, що європейські партнери часто-густо не поспішають знімати торгові та логістичні обмеження на низку товарів з України.

Не дивлячись на ризики воєнного часу в Україні продовжує працювати міжнародний бізнес. Проте нові закордонні інвестори не поспішають заходити в нашу країну, діючи дуже обережно, стверджує Анна Дерев’янко . Ключові вимоги іноземного бізнесу наступні: гарантії безпеки, зрозумілі правила гри, можливість виведення дивідендів.

Не на користь українського ринку грають такі фактори як дорогі або обмежені інструменти страхування воєнних ризиків, а також нестача інфраструктури для експорту (склади, сертифікація, тощо).

При цьому для виходу українських компаній на зарубіжні ринки потрібні, як мінімум, значні інвестиції — до €1 млн лише на маркетинг одного ринку; присутність на кожному зарубіжному локальному ринку своїх представників, а також гарантовану стабільність поставок. Без всього цього навіть конкурентний продукт не зможе закріпитися на зарубіжному ринку.

"Треба знати, куди йти, з ким працювати, мати фінансовий капітал для того, щоб зробити це можливим, і треба бути конкурентноздатним ", — говорить Анна Дерев’янко.

Україна однозначно має великий експортний потенціал, але втрачає темп, констатує Геннадій Чижиков.

За оцінками експертів, частка експорту у ВВП України — близько 30%, тоді як у Польщі — понад 50%.

Водночас бізнес вже здійснив стратегічний розворот: від ринків СНД до Європейського Союзу; від сировини до переробки.

"Європейський ринок — найскладніший, але якщо ми там закріпимося, інші будуть простішими", — упевнений Геннадій Чижиков.

Учасники панелі зійшлися в головному: експорт — це не окремий процес, а результат конкурентного виробництва, доступу до фінансування та ефективної державної політики.

Серед першочергових кроків держави для стимулювання українського експорту мають бути, зокрема: валютна дерегуляція, розвиток експортного фінансування, зниження логістичних бар’єрів та активне просування бренду України на глобальних ринках.

Економіка