Коли роботодавець платить за дорогу на роботу в Німеччині
24 квітня 2026 р. 09:42
24 квітня 2026 р. 09:42
У німецькому трудовому праві тривалий час не було чіткої відповіді на питання, чи вважається час у дорозі робочим і чи підлягає він оплаті. На практиці це залежало від умов праці: наявності постійного робочого місця, частоти поїздок і рівня контролю з боку роботодавця. Останнє рішення Європейського суду внесло більше визначеності.
Як
пише
Ausnews. de, з посиланням на рішення суду ЄС, для працівників без фіксованого робочого місця час у дорозі за певних умов може вважатися робочим і підлягати оплаті.
Різниця між робочим часом і дорогою на роботу
У німецькому законодавстві розрізняють поняття «робочий час» (Arbeitszeit) і «дорога на роботу» (Arbeitsweg):
Відповідно, щоденні поїздки до офісу, магазину чи виробництва не підлягають оплаті, навіть якщо займають значний час.
Коли дорога є частиною роботи
Існують винятки для професій, де поїздки є невід’ємною складовою роботи. Йдеться, зокрема, про торгових представників, сервісних техніків, будівельників або доглядальників, які регулярно переміщуються між об’єктами.
У таких випадках поїздки від дому до першого об’єкта і назад з останнього можуть розглядатися як частина трудової діяльності.
Окремо регулюється питання спеціального одягу. Якщо роботодавець зобов’язує працівника носити форму або захисний одяг і переодягатися на робочому місці, цей час вважається робочим.
Так само оплачується час на переміщення від роздягальні до робочого місця.
Судова практика
Європейський суд підтвердив, що якщо працівник не має постійного робочого місця і виконує завдання в різних локаціях, час у дорозі може зараховуватися до робочого.
Підставою для такого підходу стала справа в Іспанії. Працівники екологічної компанії щоранку збиралися в одному місці та службовим транспортом вирушали на об’єкти, а ввечері поверталися.
Роботодавець вважав, що оплачувати потрібно лише поїздку до об’єктів, тоді як зворотна дорога є особистим часом. Суд із цим не погодився, зазначивши, що обидві поїздки є частиною роботи, оскільки працівники виконували вказівки роботодавця і не контролювали свій час.
Що це означає для працівників у Німеччині
Рішення не скасовує загального правила: за наявності постійного місця роботи дорога до нього не оплачується. Якщо ж роботодавець визначає маршрут, забезпечує транспорт і вимагає бути на зв’язку під час поїздки, цей час, імовірно, вважатиметься робочим відповідно до норм ЄС.
Такий час має фіксуватися офіційно.
Водночас німецьке законодавство допускає певну гнучкість у питанні оплати часу в дорозі за умови дотримання вимог щодо мінімальної заробітної плати та чіткої фіксації умов у договорі.