Проєкт вітропарків для OKKO на €300 млн: як девелопери заробляють ще до будівництва

30 квітня 2026 р. 18:23

30 квітня 2026 р. 18:23

Продати енергетичний проєкт ще до будівництва — і заробити десятки мільйонів євро. Саме так працює девелопмент у вітроенергетиці. Власник UDP Renewables Сергій Євтушенко в інтерв’ю Delo.ua пояснив, як формується дохідність проєктів, скільки можна на них заробити і чому угода з OKKO відкрила компанії шлях до власного будівництва енергетичних потужностей та водневого проєкту на €2 млрд.

В червні 2025-го року ви продали OKKO три вітрові електростанції на Волині. Які були умови угоди? Скільки ви заробили?

— Я не можу коментувати деталі та суму за умовами угоди. Але ми продали 100% проєкту. Всі комерційні права перейшли до покупця. Обидві сторони задоволені, і проєкт вже рухається до будівництва.

OKKO говорили про інвестиції близько 300 мільйонів євро в будівництво цих вітрових станцій.

— Так.

Якщо дивитися на оголошену суму інвестицій, то ви могли заробити десь в діапазоні 20–60 мільйонів євро?

— Ми в ринку, і ми задоволені. І вони в ринку і, сподіваюсь, також задоволені.

Ваша компанія проектує вітрові електростанції. Де в ваших проєктах насправді з’являється цінність: у генерації чи в девелопменті — і як це потім перетворюється в дохідність?

— Команда, люди, досвід та компетенція людей  — саме це впливає на дохідність в цьому бізнесі. Коли я за робочим столом збираю нараду і в мене є технічний директор, сильний фінансовий директор і директор з розвитку та інші кваліфіковані спеціалісти — то я бачу: вся дохідність знаходиться тут, за цим робочим столом.

Якщо говорити про сам проєкт, то є дві точки, де ти заробляєш. Перша — коли ти продаєш проєкт на стадії девелопменту, ти фактично монетизуєш його статус RTB (ready-to-build). І друга — коли ти збудував об’єкт і вже маєш дату введення в комерційну експлуатацію, то в цей момент вартість бізнесу може бути приблизно на 30% більшою, ніж вкладений капекс. Це вже актив, який можна продавати на вторинному ринку.

Коли для вас проєкт із ідеї стає реальним активом?

– Активом, готовим до продажу, проєкт стає, коли зроблена вся підготовча робота та всі дозволи підтверджені і отримані. Тоді проєкт називається "готовий до будівництва". В цей перелік документів входить: земельна ділянка, на якій дозволено будувати, підтверджені дані про якість вітроресурсу (сила, напрямок, затінення) на цій ділянці. Крім цього, проєкт має бути, як кажуть в галузі, bankable, тобто достатньо прибутковим, безпечним та якісним, щоб комерційні банки або інші фінансові установи погодилися надати під нього кредит. Також повинен бути розробленим микросайтинг, затверджена вся проектна і екологічна документація, а також оплачено приєднання до мережі — передплата приблизно 10 тисяч євро за мегават. І зараз ми платимо "Укренерго" за це наперед, щоб мати право приєднання протягом трьох років.

У вас зараз в роботі проєкти вітрових електростанцій загальною потужністю 800 МВт. Як ви обираєте проєкти?

— Це постійний процес. Щось продається, щось додається. І зараз ми почали частину проєктів будувати самі. Наприклад, перша група проєктів, яка піде у будівництво — близько 70 МВт. Це вже реальні промислові об’єкти.

Чому ви вирішили переходити до будівництва?

— Бачимо у цьому додаткові можливості. Ми підрахували бізнес-план і побачили, що це якісні проєкти, з хорошими фінансовими показниками. Навіть у консервативній моделі. Але, загалом, це частина стратегії розвитку UDP Renewables — додавати до лінійки послуг нові елементи.

За рахунок чого сходиться економіка таких проєктів?

— Є два ключові параметри: вартість входу і вартість реалізації. Це формує IRR, тобто Internal Rate of Return — фінансовий показник, що вимірює річну ставку дохідності інвестиційного проєкту.  Варто враховувати два основних параметри: розмір інвестицій (вартість входу) — затратну частину, та очікувану вартість реалізації продукції. На основі цих найважливіших та з десятка менш вагомих змінних будується фінансова модель. Яка є фактично гіпотезою, що відображає очікувану дохідність інвестицій.

Скільки коштує такий проєкт?

— У цьому бізнесі капітальні витрати, точніше - CAPEX - це приблизно 1,5–1,7 млн євро за мегават. Але він сильно залежить від деталей: куди ти приєднуєшся, яка відстань до мережі — 100 метрів чи 20 кілометрів, нова підстанція чи стара. Двох однакових проєктів не буває.

Тобто якщо говорити про 70 МВт — це може бути до 150 мільйонів євро?

— Трохи менше. Але орієнтовний порядок оцінити нескладно. Такі проєкти окупаються в Україні десь за шість-сім, залежно від умов кредитування. Чому всі хочуть працювати з європейськими банками?  Бо там кредити можуть бути на 10–12 років, іноді до 15. А фінансова модель особливо чутлива до тривалості кредиту. Я б краще платив трохи більшу ставку, але мав би довший термін кредиту.

Ціна на електроенергію суттєво впливає на такі проєкти. Як зміниться економіка, коли ринок вирівняється?

— Ми працюємо з гіпотезами. Проєкт живе до 35 років — ми не знаємо, яка буде ціна електроенергії. Тому закладаємо усереднену.

Але ринок дуже волатильний. Ви пам’ятаєте 2021–2022 роки — низька ціна, ручне регулювання. Потім — блекаути, генератори і найдорожча електроенергія, і всі сплачують, бо немає варіантів.

Зараз імпорт — 15–16 грн за кВт·год, і компанії все одно купують. Тому передбачити ціну на 35 років неможливо. Для нас ключове — погасити банківські борги вчасно — згідно умов кредитних угод. Далі — це вже upside.

Водневий проєкт на 2 млрд євро

На нашій конференції Business Wisdom Summit ви згадували про водневий проєкт. Розкажіть детальніше, що це таке, для чого він потрібен?

— Подивіться, що відбувається. Війна в Перській затоці зачіпає близько 20% світового ринку вуглеводню. Ціна дизелю за три тижні від початку війни в Перській затоці виросла вдвічі. І всі платять, бо немає альтернативи. Тому питання вже не тільки в ціні, а у, впершу чергу, в безпеці постачання.

І де тут Україна?

— Україна поруч з ЄС — основним і дуже платоспроможним ринком збуту. На Волині в наступні п’ять років буде побудовано багато вітроелектростанцій — буде дешева зелена електроенергія. У нас є річка Буг — майданчик прямо на річці. Є залізниця — широка колія в Польщу і вузька, яка теж веде в Європу. І поруч проходить газова труба, яка раніше качала російський газ у ЄС. Тобто є достатньо позитивних факторів, проте ще є над чим працювати.

Що з цією трубою?

— Потрібно модернізувати приблизно 1250 км. Наприклад, одну нитку існуючого газопроводу переробити під транспортування водню. Це інвестиції операторів кількох європейських країн, не лише України. Вони вже створили робочу групу і готують техніко-економічне обґрунтування.

Хто саме?

— Німеччина, Австрія, Чехія, Словаччина і Україна.

На якому етапі зараз сам водневий проєкт?

— Ми завершили концепт, зробили pre-feasibility (попереднє техніко-економічне обґрунтування проєкту), зараз робимо feasibility (повне техніко-економічне обґрунтування з детальними розрахунками економіки, технологій і ризиків) — це ще приблизно рік. Паралельно працюємо з інвестором.

Коли це може стати реальним виробництвом?

— В промисловому девелопменті нічого не відбувається швидко. Якщо ти хочеш розробити промисловий об’єкт — це приблизно 5 років, а потім ще від 5 до 10 років виведення його на проєктну потужність.

Ви вже знайшли інвестора?

— Ми близькі до угоди. Це австрійська компанія. Вона купуватиме водень і одночасно стане інвестором — вироблятиме в Україні і постачатиме на власний ринок.

Що її стримує?

— Війна і відсутність страхування воєнних ризиків.

Яка сьогодні собівартість зеленого водню в Україні?

— Приблизно 6-7 євро за кілограм.

Це конкурентно?

— Якщо дивитись тільки на собівартість — ні. Дуже сонячні або дуже вітряні країни матимуть перевагу.

Тоді де конкурентність?

— У вартості транспорту. З Оману, Чилі чи Австралії  транспорт буде дорожчим за сам продукт. У нас — ні. Якщо буде трубопровід — вартість транспортування становитиме приблизно менше 0,5 євро за кілограм. І це повністю змінює економіку і робить продукт конкурентним.

Хто основний наш конкурент?

— Марокко. Тому що вони дуже сильні по сонцю і по вітру, і це дає їм низьку собівартість. Але питання не тільки в собівартості.

А в чому тоді?

— У логістиці. Марокко буде постачати в Португалію, Іспанію, максимум Францію. Далі транспорт стає дуже дорогим.

А Україна буде працювати на Центральну Європу. І тут наша конкурентність — у відстані і транспорті.

Тобто ми дорожчі у виробництві, але виграємо в доставці?

— Так. Якщо рахувати повну ціну з доставкою — ми стаємо конкурентними.

Скільки коштує весь проєкт?

— Весь комплекс: і генерація електроенергії — необхідні обʼєми ВЕС і СЕС, також УЗЕ (установки зберігання електроенергії) плюс сам завод — все разом — понад 2 мільярди євро.

Наслідки окупації

Скільки потужностей ваша компанія втратила через окупацію і що сталося з цими активами?

— Ми втратили деяку частину потужностей — йдеться про сонячні електростанції, які реалізовували разом із катарськими інвесторами (в квітні 2021 року UDP Renewables продала катарській компанії Nebras Power контрольні пакети акцій в пʼяти компаніях-операторах сонячних електростанцій - ред.) .

Я думала, що ви повністю продали сонячні електростанції катарським інвесторам…

— Ми продали 75%. Хочу зазначити, що та частина портфелю, яка не потрапила на окуповані території, виконала всі цільові показники, виплатила кредити — і з нею не було жодних проблем. Натомість над тими активами, що залишилися на окупованих територіях, був втрачений контроль. Тобто на сьогодні стоїть питання про повну втрату і списання активів. Що там відбувається — невідомо.

Загалом у цій ситуації опинилось близько 80 українських компаній-ліцензіатів.

Якою ви бачите компанію далі?

— Ми хочемо стати інфраструктурною платформою. У нас є проєкти і компетенції. Нам не вистачає доступу до капіталу.

Тобто головне обмеження — гроші?

— Завжди. Масштаб визначається доступом до капіталу. Але важливі і компетенції, які повинні невпинно зростати.

Економіка