Росія стала головним постачальником нафти до Сирії після падіння Асада

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Росія стала головним постачальником нафти до Сирії після падіння Асада

01 травня 2026 р. 21:14

01 травня 2026 р. 21:14

Росія стала основним постачальником нафти до Сирії після падіння режиму Башара Асада, наростивши експорт приблизно до 60 тис. барелів на добу у 2026 році. Це на 75% більше, ніж роком раніше, і фактично робить Москву ключовим гравцем на сирійському нафтовому ринку.

Про це інформує Delo.ua з посиланням на Reuters .

Зростання поставок відбувається попри спроби нового сирійського уряду налагодити співпрацю із Заходом і зняти санкційні обмеження. Для Дамаска російська нафта залишається критично важливою через дефіцит власного видобутку та обмежений доступ до глобальних постачальників.

Після 2024 року Росія витіснила Іран, який раніше був основним постачальником сирої нафти до Сирії. За даними ринку, у 2025 році РФ поставила близько 16,8 млн барелів, а у 2026 році обсяги продовжили зростати. Загалом агентство Reuters ідентифікувало щонайменше 21 танкер, що регулярно здійснює рейси до сирійських портів.

Ключові параметри ринку:

постачання з Росії — близько 60 тис. барелів на добу
внутрішній видобуток Сирії — близько 35 тис. барелів на добу
довоєнний рівень видобутку — до 350 тис. барелів на добу
загальна потреба країни — 120–150 тис. барелів на добу

Дефіцит частково покривається також неофіційними поставками через сусідні країни, однак саме російська нафта забезпечує значну частину ринку. При цьому контракти укладалися зі знижкою до еталонних цін Brent.

Аналітики зазначають, що така структура постачання формує економічну залежність Сирії від Росії і водночас створює політичні ризики. Москва зберігає вплив у країні, де має військові бази, тоді як Дамаск обмежений у виборі альтернатив через фінансові та логістичні бар’єри.

Окремий фактор — санкції. Поставки здійснюються через мережі танкерів, значна частина яких перебуває під санкціями Заходу або використовує непрозорі схеми перевалки нафти в морі. Це ускладнює інтеграцію Сирії у глобальні ринки та створює репутаційні ризики для енергетичного сектору.

Сирійська влада намагається диверсифікувати постачання, зокрема вела переговори з Туреччиною, але поки безрезультатно. Водночас обмежена платоспроможність і невеликий обсяг ринку стримують інтерес великих експортерів, зокрема країн Перської затоки.

Залежність Сирії від російської нафти посилює вплив Москви на економіку країни та обмежує її можливості для відновлення співпраці із Заходом, зберігаючи ризик нових санкцій.

Росія закріплюється як ключовий енергетичний партнер Сирії, але така модель робить економіку країни вразливою до політичних рішень і санкційного тиску.

Додамо, у квітні кількість атак України на російську нафтову інфраструктуру досягла найвищого місячного рівня з грудня, що призвело до скорочення обсягів нафтопереробки в Росії до мінімуму з 2009 року.