Чи впадуть ціни на пальне: Іран екстрено відновлює експорт вже підготовлених десятків мільйонів барелів нафти

20 червня 2026 р. 20:09

20 червня 2026 р. 20:09

Іран офіційно відновив завантаження сирої нафти на своєму ключовому експортному терміналі на острові Харг після приблизно шеститижневої перерви. Це стало можливим завдяки зняттю морської блокади портів країни , яку раніше утримували Військово-морські сили США, що тривалий час обмежувало постачання енергоресурсів на світовий ринок, повідомляє інформаційне агентство Bloomberg .

За даними супутникових знімків європейських апаратів Sentinel-1 та Sentinel-2, біля причалів термінала Sea Island на захід від Харга вже ошвартувалися або підходять до них три надвеликі нафтові танкери класу VLCC (Very Large Crude Carrier — надвеликі нафтоналивні судна, кожне з яких здатне вмістити близько двох мільйонів барелів нафти). Супутникові дані підтверджують, що ще у п'ятницю, 19 червня 2026 року, причали були порожніми, а вже в суботу, 20 червня, почалося активне маневрування суден. Це демонструє, що Тегеран намагається максимально швидко скористатися вигідними для країни умовами тимчасової угоди зі США щодо своїх логістичних маршрутів.

Власний флот Ірану

Попри те, що міжнародні судноплавні компанії наразі виявляють обережність і побоюються відправляти свої кораблі через Ормузьку протоку (найважливіший морський нафтовий маршрут світу, безпека транзиту яким залишається під питанням через війну), Іран задіяв власний флот. Зокрема, у четвер через протоку пройшли такі порожні танкери:

• Stream;
• Impalas;
• Lauren II.

Усі вони зараз перебувають біля острова Харг, на який припадає близько 90 відсотків усього нафтового експорту країни.

Мільйони барелів нафти

Поки діяла американська морська блокада, іранська сторона накопичувала сировину. Тегеран зумів перемістити близько 20 мільйонів барелів нафти на танкери, які стояли на якорі біля порту Чабагар, неподалік від кордону з Пакистаном. Наразі частина цих завантажених суден почала рух у напрямку Ормузької протоки та наближається до острова Лаван у південній частині Перської затоки. Зважаючи на те, що на схід від Харга залишаються на якорі ще принаймні 20 танкерів різного тоннажу, Іран має колосальні запаси сировини, готової до негайного виходу на глобальний ринок, що, вочевидь, скоригує світові ціни на нафту у бік зниження.

Нагадаємо, що тривала напруженість у Перській затоці призвела до запровадження жорстких обмежень з боку США . Протягом періоду з 6 травня 2026 року супутники фіксували лише один великий танкер біля причалів острова Харг протягом 27 днів із 44. Ситуація кардинально змінилася після підписання тимчасової мирної угоди між Вашингтоном та Тегераном, яка відкрила заблоковані лінії постачання та зробила Іран головним бенефіціаром поточного ослаблення геополітичної напруги в регіоні.

Війна закінчилася, нафтові ринки зітхнули з полегшенням, танкери знову проходять через Ормузьку протоку. Але за зовнішнім умиротворенням ховаються питання: хто насправді вийшов переможцем із цього протистояння, і головне — а чи варто було взагалі розпочинати цю війну? Чому після військової кампанії та гучних заяв Трампа Іран зберіг великий простір для маневру, а США взяли на себе масштабні фінансові зобов’язання? Відповіді у статті «Трамп оголосив про перемогу. Чому угода з Іраном схожа на капітуляцію США» шукає член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов .

Економіка