Реалізація планів стійкості стикається з чотирма системними проблемами — експерт

03 липня 2026 р. 16:13

03 липня 2026 р. 16:13

Реалізація планів стійкості в межах підготовки до зими сьогодні стикається з чотирма системними проблемами, вважає експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев. Які саме це проблеми, він розповів для статті « Чи готова Україна до ще однієї воєнної зими: що показали перші місяці реалізації планів стійкості » Еліна Лісовська .

Рябцев наголосив, що реалізація цих планів стійкості, затверджених навесні РНБО, має забезпечити функціонування енергосистем не лише в централізованому, а й у автономному режимах. Для цього у короткі строки потрібно ввести в експлуатацію багато малих генеруючих установок, насамперед когенераційних, інтегрувати їх у мережі та забезпечити функціонування так званих розумних систем енергозабезпечення.

«Одним із найважливіших складників таких планів є неконфліктне інтегрування відновлюваних джерел енергії в наявні енергетичні системи. Декларується, що всі опорні лікарні та об’єкти водозабезпечення будуть обладнані автономними джерелами живлення з установками збереження енергії (BESS), тому їхнє приєднання не супроводжуватиметься зменшенням стійкості мереж і систем загалом», — зазначив Рябцев.

Не менш важливим завданням, за словами експерта, є будівництво інженерно-технічного захисту критичної інфраструктури. Зокрема, Рябцев вказав на те, що лише у Харківській, Полтавській та Донецькій областях необхідно захистити сотні об’єктів. І цей захист має бути як від уламків, так і від прямих ракетних ударів.

Разом з тим він наголосив, що реалізація планів стійкості стикається з чотирма системними проблемами. Першу з них Рябцев визначив як фінансову . За словами експерта, навіть найбагатші громади не можуть самостійно реалізувати плани стійкості через брак грошей. А малі громади фактично залежні від державного фінансування та міжнародної допомоги.

«Тому, попри позитивну динаміку реалізації планів стійкості в більшості регіонів, темпи їх виконання залишаються нерівномірними. Відсутність чіткого механізму довгострокового кредитування, найімовірніше, змусить місцеву владу вилучати кошти з інших сфер — освіти чи медицини, посилюючи соціальну напругу», — пише Лісовська.

Друга проблема, за словами Рябцева, технологічна . Зокрема, аби поставити в громаду когенераційні установки, трансформатори та накопичувачі енергії зараз потрібно 9-14 місяців. Поставки здійснюються в такі терміни через глобальний дефіцит енергообладнання. І це при тому, що потреба громад лише у блочно-модульних котельнях — понад дві сотні об’єктів.

Третью проблемою Рябцев визначає як регуляторну . Українське законодавство щодо містобудування та землекористування не розраховане на форсоване будівництво великої кількості енергооб’єктів. Тож сьогодні громадам доводиться проходити тривалі процедури відведення земельних ділянок, отримання технічних умов, проходження експертиз і приєднання до мереж. Навіть якщо зважати на умови експериментальних проєктів, координація між Міненерго, Мінрозвитку, Нацкомісією, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також між службами та місцевим самоврядуванням досі залишається недостатньо ефективною.

Четверта проблема — кадрова . Масштабний перехід на використання розподіленої генерації означає залучення великої кількості кваліфікованих фахівців. Однак через мобілізацію та міграцію дефіцит таких спеціалістів лише посилюється.

Також за словами Рябцева, кожен новий об’єкт енергетичної інфраструктури автоматично перетворюється на потенційну ціль для ударів РФ. І це збільшує вартість проєктів на десятки відсотків, а також створює додаткові проблеми для їх фінансування та реалізації.

Плани стійкості — це масштабна система заходів із захисту, резервування та відновлення критичної інфраструктури, яку фінансують спільно держава та громади й координує спеціальний урядовий центр. Спочатку реалізацію планів стійкості оцінили у 216,3 млрд грн, однак згодом вартість зросла до 278 млрд.

Водночас за словами радниці голови Асоціації міст України Оксани Продан, місцеве самоврядування отримало значну частину відповідальності за реалізацію планів стійкості. Та разом з тим регіонам достатньо не надали ні фінансового, ні кадрового, ні регуляторного ресурсу для виконання поставлених завдань у визначені строки. Мери українських міст теж говорять про те, що центральна влада поклала на них персональну відповідальність за виконання планів, однак систематично вилучає гроші з місцевих бюджетів, зокрема через перерозподіл «військового» та «силового» ПДФО.

Тоді як Олександр Сергієнко у статті « Чи переживуть українці наступну зиму? «Плани стійкості» та ігри бюрократів » розповів, чому «плани стійкості» можуть залишитися бюрократичною ілюзією, і що це означає для зими 2026/2027 не лише у Києві, а й по всій країні.

Економіка