Чому в Україні існують тисячі природних монополій — і що це означає

10 липня 2026 р. 22:41

10 липня 2026 р. 22:41

Більшість записів у реєстрі — це не нафтові корпорації та енергетичні гіганти, а місцеві водоканали, тепломережі та комунальні підприємства. Вони вважаються монополіями, оскільки побудувати в одному місті кілька паралельних водопроводів, каналізаційних систем або теплових мереж зазвичай надто дорого й технічно недоцільно.

Такі підприємства не забороняються, але держава має контролювати їхні тарифи, доступ споживачів до послуг та дотримання правил. Зведений перелік веде Антимонопольний комітет України й оновлює його щомісяця.

Що таке природна монополія простими словами

Звичайна монополія часто асоціюється з компанією, яка витіснила конкурентів і отримала можливість диктувати ціни. Природна монополія виникає з іншої причини — через саму структуру ринку.

Уявімо міський водопровід. Щоб створити конкуренцію, кільком компаніям довелося б одночасно прокладати під вулицями власні мережі труб і підключати до них будинки. Це було б дорого, складно і в багатьох випадках безглуздо.

Тому воду зазвичай постачає одне підприємство, а тепло надходить однією системою труб. Схожа ситуація виникає з передачею електроенергії, залізничною інфраструктурою та деякими трубопроводами.

Український закон визначає природну монополію як стан ринку, за якого задовольняти попит без конкуренції ефективніше через технологічні особливості, а споживач не може легко замінити таку послугу іншою.

Чому таких підприємств тисячі

Головна причина — комунальна інфраструктура існує окремо в кожному місті, селищі чи громаді.

У Одеси свій постачальник води, у Полтави — свій, у невеликого населеного пункту — окреме комунальне підприємство або підприємець, що обслуговує місцеву мережу. Усі вони можуть потрапляти до одного загальнонаціонального переліку.

За даними Опендатабота на кінець травня 2026 року:

• 34,8 % записів стосувалися централізованого водопостачання;
• 33,8% — одночасно до водопостачання та водовідведення;
• 27,7% — до транспортування теплової енергії;
• решта — до каналізації, розподілу електроенергії та інших регульованих сфер.

Таким чином, понад дві третини суб’єктів у переліку пов’язані з водопостачанням та каналізацією, а ще понад чверть — з тепловими мережами. При цьому один суб’єкт може працювати одразу в кількох сферах. Офіційний перелік за травень 2026 року опубліковано АМКУ 18 червня.

Чому їх стало більше

Наприкінці 2023 року в переліку було 3630 суб’єктів. До грудня 2025 року їхня кількість зросла до 3736, а до кінця травня 2026-го дещо скоротилася — до 3730.

Тобто за понад два роки приріст становив близько 100 суб’єктів, або 3%.

Але з цих цифр не можна зробити висновок, що українська економіка стала на 3% більш монополізованою. Перелік постійно змінюється: одні підприємства починають обслуговувати мережі, інші припиняють роботу, об’єднуються, проходять реорганізацію або виключаються після уточнення даних.

АМКУ публікує оновлений перелік щомісяця. Він потрібен, зокрема, для підтвердження того, що на конкретному ринку відсутня конкуренція з технічних причин.

Хто входить до переліку

Близько 97% суб’єктів — юридичні особи: загалом їх 3607. Ще 123 записи стосуються фізичних осіб — підприємців.

Понад половину компаній у переліку — комунальні підприємства. Вони обслуговують місцеві мережі водопостачання, каналізації та опалення. Ще близько 22% становлять товариства з обмеженою відповідальністю.

Найбільше природних монополій зареєстровано в Одеській області — 366. Далі йдуть Полтавська область із 337 суб’єктами та Київська область, де їх близько 298.

Різниця між регіонами може залежати від кількості населених пунктів, структури комунального господарства та того, скільки окремих підприємств обслуговують місцеві мережі.

Які компанії найбільші

Якщо порівнювати компанії, включені до переліку, за їхнім загальним річним доходом, лідером залишається «Енергоатом» — 254,7 млрд грн.

Далі йдуть:

До десятки також увійшли ДТЕК «Західенерго», ДТЕК «Павлоградугіль», «Київтеплоенерго», Оператор ГТС України та Південний гірничо-збагачувальний комбінат.

Однак цей рейтинг потребує важливого пояснення. У ньому враховується весь дохід компанії, а не лише кошти, отримані від діяльності у сфері природної монополії. Велика компанія може одночасно працювати і на регульованих, і на конкурентних ринках. Закон прямо вказує, що спеціальне регулювання поширюється лише на відповідну діяльність, а не автоматично на весь бізнес компанії.

Чи означає монополія, що компанія може встановлювати будь-яку ціну?

Ні. Саме через відсутність звичайної конкуренції такі ринки мають регулюватися державою.

Предметом регулювання можуть бути:

• ціни та тарифи;
• умови доступу споживачів до послуг;
• якість та надійність обслуговування;
• інші умови діяльності підприємства.

Залежно від галузі регулюванням займаються національні комісії, органи виконавчої влади або місцевого самоврядування. АМКУ стежить за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Сенс такої системи простий: якщо споживач не може вибрати інший водоканал або іншу мережу теплопостачання, захистити його має не конкуренція між постачальниками, а прозоре регулювання.

Однак сам факт державного контролю ще не гарантує низьких тарифів або якісних послуг. На вартість впливають стан мереж, витрати на електроенергію, ремонти, зарплати, втрати води та тепла, інвестиції та інші чинники.

Чи можна змінити природного монополіста

Зазвичай — ні, принаймні індивідуально.

Мешканець будинку не може обрати іншу міську водопровідну мережу, якщо до будівлі підведено лише одну мережу. Не можна також перевести квартиру на іншу систему централізованого опалення, якщо альтернативної інфраструктури немає.

Але це не означає, що споживач повністю позбавлений прав. Він може вимагати перерахунку, скаржитися на якість послуг, звертатися до регулятора, місцевої влади, АМКУ або до суду — залежно від характеру порушення.

Природна монополія описує устрій ринку, а не звільняє підприємство від відповідальності.

Чи контролюють ці компанії критичну інфраструктуру

Частково ці поняття перетинаються, але це не одне й те саме.

Водопостачання, енергетика, транспорт і теплопостачання дійсно можуть належати до критично важливих сфер. Однак включення підприємства до переліку природних монополій саме по собі не означає, що воно офіційно визнане оператором критичної інфраструктури.

Для критичної інфраструктури діє окремий закон , окремі критерії та власна система визначення об’єктів і операторів. Тому перелік природних монополій не можна називати списком компаній, які «контролюють критичну інфраструктуру України».

Включення до реєстру — це звинувачення?

Ні. Наявність у переліку не означає, що підприємство порушило закон, завищило тарифи або зловжило своїм становищем.

Реєстр фіксує, що компанія працює на ринку з ознаками природної монополії. Наприклад, обслуговує конкретну систему водопостачання або транспортує тепло мережею, яку неможливо швидко продублювати.

Порушенням може бути вже конкретна дія: необґрунтована відмова підключити споживача, дискримінаційні умови, зловживання становищем або недотримання встановлених тарифів і правил.

Чому це важливо

Природні монополії забезпечують послуги, без яких важко уявити повсякденне життя: воду, каналізацію, тепло, електричні та транспортні мережі.

Саме тому головна проблема не в самому існуванні однієї мережі чи одного оператора. Питання в тому, наскільки прозоро він працює, чи обґрунтовані тарифи, чи ремонтується інфраструктура та чи може споживач захистити свої права.

Кількість у 3730 суб’єктів свідчить насамперед про те, наскільки роздроблена комунальна та інфраструктурна система України. Це тисячі місцевих підприємств, а не тисячі корпорацій національного масштабу.

Контекст

Зведений перелік суб’єктів природних монополій веде Антимонопольний комітет України на підставі закону «Про природні монополії». Документ оновлюється раз на місяць і знаходиться у відкритому доступі, хоча під час воєнного стану частина відомостей про місцезнаходження підприємств обмежена з міркувань безпеки.

Список використовується державними органами, бізнесом та замовниками закупівель, коли необхідно підтвердити відсутність конкуренції з технічних причин.

Джерело

Дані: аналітика Опендатабота на основі зведеного переліку суб’єктів природних монополій Антимонопольного комітету України, стан на кінець травня 2026 року.

Офіційний перелік за травень АМКУ опублікував 18 червня 2026 року. Реєстр регулярно оновлюється, тому кількість суб’єктів та їхній склад можуть змінюватися.

Економіка