Економіці України потрібен «воєнний режим»: економіст

22 вересня 2026 р. 12:36

22 вересня 2026 р. 12:36

Темпи зростання обсягів виробництва практично зупинилися, виробничі витрати зростають, експортні можливості звужуються, а торговельний дефіцит збільшується.

Нові удари Росії по енергетиці, транспорту, складах та портовій інфраструктурі України створюють додатковий тиск на ціни.

Це ще не повноцінна стагфляція, але її ознаки вже формуються.

У другому кварталі 2026 року реальний ВВП зріс лише на 0,6%, тоді як річна інфляція сягнула 8,1%. При цьому економічна політика залишається розрізненою: фіскальна, боргова, кредитна, промислова, енергетична та монетарна політики існують паралельно.

Уряд розпоряджається бюджетом, визначає податкову та митну політику, державні гарантії та програми кредитування, впливає на енергетику, логістику, експорт і промислову політику. Саме він має координувати економіку країни, що веде війну, впевнений Данилишин.

Що означає військовий режим в економіці

Мова, підкреслює економіст, не йде про тотальну націоналізацію, відмову від ринку чи загальне адміністративне регулювання цін.

«Настав час перейти від економіки воєнного часу за фактом до системно організованої військової економіки», — вважає Данилишин.

Сенс такого переходу — визначити обмежений перелік пріоритетів і сконцентрувати на них державні кошти, кредитні ресурси, зовнішнє фінансування та можливості державних підприємств і банків.

Для цього Данилишин пропонує створити постійний економічний штаб на чолі з прем’єр-міністром. До його складу мають увійти представники уряду, НБУ, державних банків, оборонної промисловості, енергетики, інфраструктури, бізнесу та регіонів.

Штаб має постійно відстежувати виробництво критично важливої продукції, стан енергетики та логістики, експорт та імпорт, кредитування підприємств, зайнятість, запаси палива та продовольства, а також потреби оборони.

«Кожне рішення має містити джерело фінансування, відповідального виконавця, термін і вимірюваний результат», — зазначає економіст.

Куди спрямовувати ресурси

Пріоритетами Данилишин називає оборонне виробництво, енергетичну стійкість, транспортну та експортну логістику, продовольчу безпеку та глибоку переробку, а також збереження людського капіталу та критичної зайнятості.

На ці напрямки в першу чергу мають спрямовуватися державні гарантії, страхування військових ризиків, довгострокове кредитування та державне замовлення.

Бюджетні видатки Данилишин пропонує переглянути та розділити на критичні, необхідні, але такі, що допускають оптимізацію, та ті, які під час війни можна відкласти. Оборонним підприємствам потрібні багаторічні державні контракти, щоб вони могли вкладати кошти в обладнання, збільшення виробничих потужностей та наймання працівників.

Пільгові кредити, на його думку, слід переорієнтувати на інвестиції — нові виробництва, імпортозаміщення критичної продукції, експорт, енергетичну автономність, оборонні потреби та створення робочих місць.

Окреме завдання уряду — боротися з немонетарними причинами зростання цін: відновлювати енергетику та логістику, розвивати розподілену генерацію, забезпечувати альтернативні поставки палива та спрощувати імпорт критично необхідного обладнання.

Що потрібно зробити за 90 днів

Данілішин пропонує протягом перших 90 днів затвердити доктрину військової економіки, визначити перелік критичних виробництв, переглянути бюджетні видатки та програми кредитування, перейти до багаторічних оборонних контрактів, розвивати страхування військових ризиків та оновити боргову стратегію.

При цьому військова економіка, на його думку, не повинна перетворюватися на командну. Економіст виступає проти необмеженої грошової емісії, примусового кредитування збиткових підприємств, тотального контролю цін та непрозорого розподілу державних ресурсів.

Економіка