Роялті у музиці: що це таке та як музиканти на них заробляють?

30 вересня 2026 р. 19:37

30 вересня 2026 р. 19:37

Мільйон прослуховувань на Spotify…і на рахунку артиста опиняється сума, якої не вистачить навіть на пристойну вечерю. Цифра здається парадоксальною, поки не зазирнути всередину системи. Так, жодна платформа не платить фіксовано за один стрім, а гроші перед тим, як дійти до музиканта, проходять через цілий ланцюг посередників, кожен з яких забирає свою частку.

Тож, що таке роялті насправді і чому їх не можна просто порахувати множенням прослуховувань на ставку? Команда Dilo розібралася, чому кількість прослуховувань не дорівнює сумі на рахунку і чому навіть мільйон стримів на Spotify приносить українському музиканту лише кілька сотень доларів.

• Що таке роялті
• З яких джерел артист отримує роялті
• Чому немає єдиної фіксованої ставки за один стрим
• Скільки насправді платять платформи
• Як гроші доходять від платформи до артиста
• Скільки забирають дистриб'ютор і лейбл
• Роялті з публічного виконання і чому це складно в Україні
• У чому небезпека продюсерського контракту
• Чи достатньо одних роялті для заробітку

Що таке роялті

У Законі України «Про авторське право і суміжні права» слова « роялті » немає, там використовується термін «винагорода». Поняття запозичене з міжнародної практики позначення того самого поняття, яке прижилося в музичному середовищі. Простими словами, це платіж за використання об'єкта авторського права чи суміжних прав, тобто винагорода за використання пісні.

Авторська винагорода існує у двох формах:

• паушальний платіж : фіксована тверда сума, яку автор отримує одноразово за використання твору;
• власне роялті : постійні платежі, тобто частка від доходу з треку на стримінгах, ротаціях та інших видах використання.

З яких джерел артист отримує роялті

Музикант може отримувати роялті з кількох принципово різних напрямів:

• прослуховувань на стримінгах , як-то Spotify, Apple Music, YouTube Music та інших платформах;
• ротацій на радіо, телебаченні та в публічних місцях : кафе, ресторанах, супермаркетах (наприклад, фірмові плейлисти торговельних мереж);
• концертів : організатори зобов'язані виплачувати авторам роялті за використання їхніх пісень на заходах;
• синхронізації : використання музики як саундтреку в кіно, серіалах, рекламі та іграх.

Є й винятки, коли за використання музики можна не платити. Це стосується пародій, попурі або використання пісні в навчальних цілях.

Кожен трек, до речі, містить щонайменше два окремі об'єкти прав: фонограму (сам запис) та композицію (музику й текст). І вони оплачуються окремо. Дистриб'ютор переважно збирає дохід саме за використання фонограми, тоді як авторські та видавничі роялті надходять через видавців та організації колективного управління.

Чому немає єдиної фіксованої ставки за один стрим

Артисти-початківці часто припускаються головної помилки. Вони очікують, що кількість прослуховувань можна просто помножити на якусь середню ставку й отримати точну суму доходу.

Насправді жодна платформа не платить фіксовано за одиницю контенту. Вона об'єднує весь дохід за звітний період (з підписок, реклами чи ліцензування), визначає частку кожного правовласника і лише потім передає звіт і кошти дистриб'ютору чи лейблу. На фактичний розмір виплати впливають

• країна слухача;
• тип підписки (платна чи безкоштовна з рекламою);
• дохід платформи за конкретний звітний період на конкретному ринку;
• спосіб використання музики;
• умови договору з дистриб'ютором або лейблом;
• частки інших учасників релізу, себто співавторів, продюсерів, сесійних музикантів.

Тому 100 тисяч прослуховувань можуть принести абсолютно різні суми навіть у межах однієї платформи, залежно від того, де саме слухали трек.

Скільки насправді платять платформи

Орієнтовні ставки за один стрим для незалежного артиста, за оцінками різних джерел галузі, виглядають приблизно наступним чином.

З-поміж великих платформ Tidal традиційно платить найбільше, а YouTube Music — найменше. При цьому Spotify має суттєве застереження: платформа виплачує роялті лише після того, як конкретний трек набере поріг у 1000 прослуховувань за рік. Тобто перша тисяча стрімів кожної пісні щороку не приносить артисту жодного доходу.

Українські музиканти отримують суттєво менше за середньосвітові показники через нижчу вартість слухача з України порівняно, наприклад, зі США.

Як гроші доходять від платформи до артиста

Артисти переважно не отримують роялті напряму від стрімінгового сервісу. Стандартний ланцюг виглядає так:

Саме тому статистика прослуховувань у власному кабінеті на кшталт Spotify for Artists чи YouTube Analytics не дорівнює майбутній виплаті.

Так, платформа спершу закриває звітний період і перевіряє дані, а дистриб'ютор обробляє звіт і додає дохід до балансу артиста вже пізніше. І часто виходить так, що затримка між прослуховуванням і фактичною виплатою може становити від кількох місяців до 9–12 місяців.

Скільки забирають дистриб'ютор і лейбл

За технічну доставку музики на платформи та збір роялті дистриб'ютор і лейбл забирають фіксований відсоток із суми. Якщо йдеться лише про відвантаження треків на стримінги, типова ставка становить 20–30%. Якщо лейбл додатково надає просування, PR чи інші послуги, відсоток може зростати. Наприклад, лейбл Kontrabass Promo забирає 20% за чисту дистрибуцію та 30%, якщо додає промо-супровід.

Але є такий нюанс, що якщо артист працює через лейбл, а той, своєю чергою, працює через дистриб'ютора, частина доходу «знімається» двічі. Тобто спочатку дистриб'ютор забирає свою частку з усього каталогу лейблу, а потім лейбл утримує відсоток уже з доходу конкретного артиста.

Роялті з публічного виконання і чому це складно в Україні

Теоретично артист може самостійно збирати роялті за використання своєї музики в кафе, магазинах чи на радіо, обходячи ці заклади особисто. Проте на практиці це нереалістично. Для цього існують організації колективного управління (ОКУ), які працюють як «профспілка» для авторів. Вони укладають договори із закладами замість кожного окремого музиканта та розподіляють зібрані кошти між правовласниками, утримуючи свою частку.

В Україні офіційно зареєстровано 19 ОКУ, хоча стабільно працює менше. Найпомітнішою вважається ГО «УААСП»: вона має найбільший каталог і збирає не лише виплати за публічне виконання, а й займається синхронізацією.

Проблема галузі в тому, що досі немає жодної акредитованої державою організації, тому на ринку конкурують кілька ОКУ та приватних компаній, які «озвучують простори» для бізнесу. Все це створює плутанину для власників закладів і підриває довіру до системи в цілому.

Синхронізація (використання музики артиста в кіно, серіалі, рекламі чи грі) залишається одним із найпростіших способів отримати дохід. Якщо музикант домовляється з телеканалом, продакшеном чи брендом напряму, він залишає собі 100% гонорару.

Якщо угода проходить через ОКУ чи лейбл, посередник забирає свій відсоток. При цьому навіть за наявності договору з ОКУ, якщо права на синхронізацію не передані їй на виключній основі, артист може підписати окрему угоду напряму, коли до нього звертається конкретний замовник.

У чому небезпека продюсерського контракту

Найгучніші конфлікти в музичній індустрії зазвичай виникають не навколо звичайних ліцензійних договорів на дистрибуцію, а навколо продюсерських контрактів, які значно сильніше зв'язують артиста зобов'язаннями. Такі угоди часто включають механізм авансування : лейбл чи продюсер видає артисту гроші наперед, які потім повертаються з майбутнього прибутку чи роялті. Поширена причина конфлікту — артист вважає, що вже заробляє гроші, тоді як насправді ці кошти лише погашають борг за авансом, і музикант фактично працює в нуль.

Юристи, які спеціалізуються на музичному авторському праві, радять артистам перед підписанням будь-якого договору звертати увагу на кілька ключових моментів:

• чи передаються права на виключній чи невиключній основі;
• на який термін підписується угода;
• який механізм і умови розірвання договору;
• чи прописані розміри штрафних санкцій за дострокове припинення співпраці та наскільки вони обґрунтовані;
• наскільки чітко (а не розмито формулюваннями на кшталт «сприяти творчій діяльності») прописані обов'язки лейблу чи продюсера.

Чи достатньо одних роялті для заробітку

Практика показує, що у переважній більшості випадків артисти не можуть жити виключно на дохід від музичних роялті. Це джерело залишається важливим і прозорим. Тобто, чим більше слухачів, тим вища виплата. Значну роль відіграють живі виступи, продаж мерчу, комерційні співпраці з брендами та рекламні інтеграції, особливо для артистів із розвиненим особистим брендом.

В цілому, загальна картина показує, що система музичних роялті залишається складною та багатоступеневою. Від платформи через дистриб'ютора та лейбл до самого артиста, і кожна ланка цього ланцюга забирає свою частку. Для музиканта, що прагне зберегти максимум доходу, ключовим стає розуміння власних потреб.

Економіка