думка Пенсійна реформа в Україні: чому накопичення не врятують тих, хто скоро вийде на пенсію

09 жовтня 2026 р. 18:23

09 жовтня 2026 р. 18:23

Для нинішніх пенсіонерів і громадян, які вийдуть на пенсію за п’ять-десять років, вирішальними залишатимуться солідарна система та принципи розрахунку виплат. Накопичити за такий короткий період достатню суму буде складно, а сама пенсійна реформа не усуває ризиків, пов’язаних із війною, інфляцією та дефіцитом бюджету.

Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловив громадський діяч, економічний експерт і керівник Секретаріату Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Андрій Забловський .

Як пенсійна реформа може вплинути на нинішніх пенсіонерів

7 жовтня уряд затвердив план пріоритетних дій на 2026 рік, який передбачає підготовку законопроєкту про пенсійну реформу . Серед напрямів змін – оновлення солідарної системи та запровадження добровільного накопичувального рівня.

За словами Андрія Забловського, одна з ключових проблем нинішньої системи – нерівність виплат людям із подібним трудовим стажем, які вийшли на пенсію в різні роки.

«Головна проблема нинішньої системи – фактичне знецінення виплат старим пенсіонерам. Людина, яка вийшла на пенсію 15 років тому з таким самим стажем і професією, може отримувати значно менше, ніж та, яка вийшла на пенсію, наприклад, торік» , – говорить Забловський.

Один із запропонованих підходів – перехід до бальної системи, за якої страховий стаж і сплачені внески переводитимуть у пенсійні бали. Це має допомогти зробити розрахунок виплат зрозумілішим і зменшити розрив між пенсіями людей, які працювали за подібних умов, але завершили трудову діяльність у різні періоди.

«Уряд планує перерахувати стаж і внески в пенсійні бали, прив’язані до середньої зарплати в країні на момент перерахунку», – пояснив експерт.

Також реформа передбачає зміну структури пенсійних виплат – їх можуть розділити на базову та страхову частини. Перша має забезпечувати гарантований державою мінімум соціального захисту, а друга – залежатиме від сплачених внесків і накопичених балів.

Потенційно у виграші можуть опинитися люди з тривалим страховим стажем, які вийшли на пенсію у 2000–2015 роках і чиї виплати нині не відповідають їхньому трудовому внеску. Водночас реальний результат залежатиме від остаточної формули перерахунку та наявності коштів для фінансування пенсій.

Чи має сенс накопичувальна система під час війни

Запровадження накопичувального рівня в умовах війни та дефіциту бюджету має як потенційні переваги, так і серйозні ризики. Один із аргументів на користь реформи – демографічна ситуація: через війну та виїзд громадян за кордон співвідношення платників внесків і пенсіонерів погіршується. Це посилює навантаження на солідарну систему, у якій нинішні працівники фінансують виплати нинішнім пенсіонерам.

«Солідарна система за таких демографічних умов не зможе забезпечити високий коефіцієнт заміщення – співвідношення пенсії та попереднього заробітку. Тому накопичувальний рівень може стати додатковим джерелом доходу в старості», – говорить експерт.

Ще одне завдання реформи – створити інфраструктуру для управління пенсійними заощадженнями та поступово сформувати звичку відкладати кошти на майбутнє. Серед можливих механізмів – автоматичне залучення громадян до накопичення з правом відмовитися від участі.

Водночас, наголошує Забловський, сама наявність накопичувального рахунку не гарантує збереження купівельної спроможності коштів.

«У воєнний і післявоєнний періоди є ризик, що інфляція та девальвація гривні знецінять реальну вартість накопичень за 10–20 років. Тому принципове питання – як саме інвестуватимуть ці кошти та чи зможуть вони захистити заощадження від інфляції», – розповів Забловський.

Проблемою залишається й обмежений вибір інструментів для інвестування всередині країни. Пенсійні фонди можуть вкладати кошти в облігації внутрішньої державної позики, однак у такому разі заощадження громадян фактично фінансуватимуть державу. Український фондовий ринок залишається недостатньо розвиненим, а інвестиції в іноземні активи залежать, зокрема, від валютного регулювання.

Є й ризик додаткового навантаження на бюджет. Якщо частину коштів, які нині спрямовують на фінансування солідарної системи, перенаправлятимуть на індивідуальні накопичувальні рахунки або надаватимуть податкові стимули для накопичень, державі доведеться компенсувати відповідні втрати фінансування.

«Накопичувальна система не вирішить усіх проблем автоматично. Вона може стати додатковим інструментом, але потрібно розуміти, як захищатимуться заощадження, куди інвестуватимуть кошти та хто покриватиме перехідні витрати», = розповів Забловський.

Добровільна накопичувальна система може доповнити солідарну, але не замінить її найближчим часом. Для нинішніх пенсіонерів і людей, яким до виходу на пенсію залишилося кілька років, вирішальними залишатимуться розмір виплат із солідарної системи, справедливість їхнього перерахунку та фінансова спроможність держави виконувати пенсійні зобов’язання.

Чи допоможуть накопичення тим, хто вийде на пенсію за 5–10 років

Для людей, яким до пенсії залишилося п’ять-десять років, накопичувальна система навряд чи стане основним джерелом доходу. За словами Забловського, щоб сформувати відчутний капітал і отримати ефект від його довгострокового інвестування, потрібен значно триваліший період.

«Для тих, хто вийде на пенсію через п’ять-десять років, накопичувальна система вже не зіграє вирішальної ролі. Щоб накопичити відчутний капітал, особливо в нинішніх умовах, потрібен горизонт у 20–30 років», – розповів експерт.

Тому для цієї категорії громадян головним залишатиметься те, як працюватиме солідарний рівень. Важливо, наскільки прозорою буде бальна формула та чи зможе Пенсійний фонд виконувати свої зобов’язання.

«Їхній розмір пенсії залежатиме від того, наскільки прозоро працюватиме бальна формула солідарного рівня та чи залишатимуться кошти в Пенсійному фонді для виконання зобов’язань», – зазначив Забловський.

Чи означає фінансова стійкість підвищення пенсійного віку

Окреме питання – чи не приховуватимуться за пенсійною реформою жорсткіші вимоги до виходу на пенсію. За словами Забловського, формальне підвищення пенсійного віку понад 60 років урядовці намагаються не запроваджувати, однак вимоги до страхового стажу вже поступово зростають.

«Фактичне підвищення вимог відбувається за рахунок страхового стажу. Згідно з реформою 2017 року, необхідний стаж для виходу на пенсію в 60 років підвищується щороку й у 2028 році має досягти 35 років. Ті, хто не матиме такого стажу, будуть змушені працювати до 63 або 65 років», – розповів керівник Секретаріату Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.

На думку експерта, фінансова стійкість пенсійної системи залежатиме не лише від вимог до стажу, а й від того, як держава переглядатиме спеціальні пенсії та боротиметься з тіньовою зайнятістю.

«Забезпечення стійкості Пенсійного фонду означає, зокрема, перегляд надмірних спеціальних пенсій і привілеїв, а також детінізацію зарплат. Без офіційних доходів і сплати внесків накопичувальний рівень позбавлений сенсу», – каже Забловський.

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

Економіка