Виробництво серіалів в Україні: скільки коштує зняти одну серію

27 жовтня 2026 р. 15:10

27 жовтня 2026 р. 15:10

Виробництво серіалу в Україні передбачає десятки знімальних днів, робота акторів і команди, оренда локацій, декорації, техніка та постпродакшн. Вартість залежить від жанру, тривалості, складності зйомок і вимог до якості. Водночас повномасштабна війна змінила фінансові можливості телеканалів і продакшнів. Тепер бюджети скоротилися, а виробники дедалі частіше шукають додаткові джерела фінансування.

Скільки коштує година телевізійного серіалу, у скільки обходиться одна серія та як розподіляються державні кошти між виробниками — розбираємося на Dilo основі відкритих даних закупівель і матеріалів українських медіа.

• Скільки платять за годину серіалу
• Державні замовлення
• Як продакшни заробляють на контенті
• Хто знімає серіали для українських каналів
• Чому не весь профінансований контент доходить до глядача

Скільки платять за годину серіалу

Орієнтир для комерційного телевиробництва озвучили на СТБ для Детектор Медіа. На праймовий контент канал може виділити приблизно $30 тис. за годину серіалу. Для амбітних проєктів, як-от історичних драм чи стрічок із потенціалом стати знаковими для ринку, цієї суми вже недостатньо. Тому виробники змушені залучати додаткові джерела фінансування.

У Cinemagic UA оптимальною вважають модель, коли виробництво фінансується одразу з кількох джерел: телеканалів, ОТТ-платформ, самих продакшнів та за рахунок продакт-плейсменту. Показовий приклад — костюмований серіал «Кава з кардамоном 2. Сила землі», у виробництво якого, крім коштів СТБ, вклалися партнери, держава та цифрові платформи.

Державні замовлення

Одним із джерел фінансування серіального виробництва у 2023 році став державний конкурс через ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» (МПІУ). За даними розслідування Dozorro, Мінкультури передбачило 448,1 млн грн на виробництво 53 фільмів і серіалів. У результаті договори уклали на 37 проєктів загальною вартістю 308,2 млн грн. Частина переможців відмовилася від контрактів або розірвала їх, зокрема через мобілізацію ключових працівників і неможливість виконати роботи у встановлені строки.

Якщо спиратися на дані Держказначейства, упродовж 2023 року за виробництво контенту виплатили 295,9 млн грн. МПІУ повідомило, що не планує укладати решту договорів, а невикористані кошти не перерозподілятимуть.

Окремо Державне агентство України з питань кіно у вересні–грудні 2024 року оприлюднило в системі Prozorro угоди на створення фільмів загальною вартістю 518,84 млн грн. Серед проєктів у переліку були серіал «Прикордонники» з вартістю угоди близько 9,03 млн грн і «Кохання та полум’я» — близько 11,87 млн грн, про це пише видання Наші Гроші.

Публічні дані про державні замовлення дають змогу оцінити бюджети окремих українських серіалів і фільмів. Наприклад за чотирисерійну мелодраму «Потяг» держава заплатила 8,5 млн грн, за восьмисерійний проєкт «Вглиб кролячої нори» — 16,9 млн грн, а за чотирисерійний «Санаторій “Незабудка”» передбачили майже 10 млн грн.

Якщо розділити загальну вартість таких проєктів на кількість епізодів, орієнтовна сума становить близько 2–2,5 млн грн за серію. Проте це усереднений показник, який не враховує відмінностей у тривалості епізодів, складності зйомок, кількості локацій, акторському складі та інших виробничих витратах. До того ж вартість контракту не завжди дорівнює фактично виплаченій сумі.

Окремі проєкти фінансувалися за іншими бюджетами й у різних форматах. Наприклад, за короткометражний фільм «Солдатик» заплатили 3,1 млн грн, а на виробництво серіалу «Прикордонники» у 2024 році уклали договір державної підтримки на 9,03 млн грн. За даними телеканалу НТН, серіал складається з 24 епізодів.

Серед найбільших отримувачів коштів за конкурсом 2023 року були компанії «Енержи Фільм Продакшен» і «Фільмстрім», пов’язані з кінопродюсером Віталієм Сіренком. За даними Dozorro, сумарні виплати цим компаніям становили 65,1 млн грн, тобто найбільшу суму серед виконавців цього конкурсу.

Як продакшни заробляють на контенті

Колись продакшн заробляв просто на тому, що знімав, тобто узяв бюджет, зробив серіал, отримав свою винагороду. Війна цю схему розхитала. Тепер компанії шукають, на чому ще можна заробити, а медіагрупи переписують правила гри з тими, хто робить для них контент.

Одна з моделей, про яку говорять у галузі, виглядає так. Контент знімають у межах чесного бюджету, щоб не втрачати якість, але виробничу винагороду (production fee) беруть мінімальну, а то й узагалі не беруть.

Ця винагорода зазвичай додається до прямих витрат на зйомки. Натомість продакшн отримує частку від того, що проєкт заробить пізніше. Відлік тут не швидкий, і у цій моделі розподіл доходів починається приблизно через три роки після виходу. Тобто ставка робиться не на швидкий результат, а на довге життя продукту.

Самі виробники кажуть те саме: що жити лише з виробництва, як до повномасштабного вторгнення, стало набагато важче. Тому шукають інші шляхи: продають права, працюють з онлайн-платформами, ведуть власні YouTube-канали, продають контент за кордон. А коли проєкт масштабний, розглядають ще й гранти, копродакшн та міжнародних дистриб'юторів.

Хто знімає серіали для українських каналів

Український серіальний ринок тримається не лише на великих продакшн-групах. Поруч із ними працюють незалежні компанії, які заточені під певні жанри або співпрацюють із конкретними телеканалами й онлайн-платформами, проте наведений нижче перелік не є вичерпним.

Один із найбільших виробників художнього контенту в Україні. Разом із « Київстар ТБ » компанія зняла драмеді «Вітя» — перший оригінальний серіал цієї платформи. Також працює з різними телеканалами та розвиває власні напрями кіновиробництва й дистрибуції.

Продакшн, який до повномасштабної війни називався Star Media. У його доробку серіал «Тут і тепер» за романом Ірен Роздобудько для «1+1» та другий сезон українсько-хорватського серіалу «Зломовчання».

Компанія, що спеціалізується на детективних серіалах. Для ICTV вона зробила «Дільничий з ДВЗ», «ДВРЗ. Повітряна тривога 2», «Розтин покаже» та «Рубан», а для СТБ — «Код кохання».

Працює в різних жанрах, зокрема й у детективному. З компанією пов'язані серіали «К.О.Д.» і «Сліпа», а також проєкт про українську художницю Аллу Горську, який готували для «1+1». У 2025 році компанія повідомляла про роботу над новими сезонами серіалів і новими проєктами для СТБ та «1+1». Джерело.

Виробник розважального контенту та серіалів для Нового каналу. Серед відомих робіт — ситком «Будиночок на щастя». Компанія також співпрацювала з «1+1», зокрема над ситкомом «Сидоренки-Сидоренки». Джерело.

Виробник детективних форматів. Серед проєктів компанії «Пес Альф» для ICTV2, «Слідча» для СТБ та попередні сезони «Копа з минулого».

Продакшн, який знімав драми й детективи для телеканалів «Україна» та СТБ. У 2024 році разом із НТН компанія створила 60-серійний детектив «Дрон» про правоохоронців і службового собаку. Джерело.

Виробник серіалів для «2+2», переважно детективних і кримінальних. У каталозі компанії «Відступники», «Плут», «Брати по крові», «На виклик», «Батя» та інші проєкти. Такі серіали можуть повертатися в ефір у повторних показах, і мовник знову отримує глядачів та рекламні доходи.

Чому не весь профінансований контент доходить до глядача

Показово виглядає статистика, де з 37 фільмів, які держава вже оплатила, у відкритому доступі на момент перевірки з'явилося щонайбільше три. Більшість серіалів, попри повністю виплачені гроші знімальним групам, досі не мають ні дати виходу в ефір, ні публікації в жодних відкритих джерелах.

Частина проєктів зірвалася через скандали. Драмеді «СМТ Інгулець» за 33,6 млн грн мала знімати компанія телеведучого Юрія Горбунова. Але після суспільного осуду через прототип одного з героїв команда сама відмовилася від бюджетних грошей.

Іншу історію, серіал «Нижча ліга», зупинили ще до підписання договору. Журналісти «Схем» з’ясували , що керівник і власник компанії Наум Баруля має російське громадянство та бізнес в окупованому Криму, що суперечило умовам конкурсу. Згодом Баруля відкликав заявку. Водночас він пояснював своє рішення невідповідністю сценарію умовам конкурсу, тому прямо пов’язувати відмову виключно з журналістським розслідуванням некоректно.

Тому, скільки коштує український серіал, залежить від того, хто платить. Комерційний канал, як-от СТБ, може виділити близько $30 тис. за годину праймового контенту, а державні мінісеріали на 4-8 епізодів коштували бюджету від 3 до 17 млн грн за проєкт.

Змінюється і сама економіка галузі. Раніше продакшн заробляв одразу після виходу в ефір, тепер гроші дедалі частіше доводиться чекати кілька років і шукати в різних місцях. Наприклад, у продажу прав за кордон, на власних YouTube-каналах, у частці від довгострокових доходів. А державне фінансування лишається значним, хоча далеко не завжди дієвим, і чимало оплачених проєктів так і не дійшли до глядача.

Економіка