«Будиночки в селі» для ВПО: як працює програма

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

30 жовтня 2026 р. 10:15

30 жовтня 2026 р. 10:15

В Україні влітку запрацював експериментальний урядовий проєкт , у межах якого внутрішньо переміщені особи можуть отримати будинок у сільській місцевості для безоплатного тимчасового проживання. Водночас це не купівля житла за державні кошти на користь переселенця: будинок залишається у власності громади, а ВПО сплачують комунальні послуги та мають дотримуватися умов користування.

Програма має назву «Експериментальний проєкт щодо забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у сільській місцевості». Її затвердив Кабінет Міністрів постановою № 751 від 10 червня 2026 року. Постанова набула чинності 17 червня, а сам експеримент розрахований на два роки.

На перший погляд, усе дуже логічно і просто, але як насправді працює програма і чи вдалий це експеримент? Про це далі у матеріалі.

До речі, щодо нерухомості, то на Finance.ua існує можливість застрахувати житло від наслідків воєнних дій. Замовляйте страхування житла онлайн.

У чому суть програми?

Програма передбачає, що громада може придбати житловий будинок у селі або селищі та передати його ВПО для безоплатного тимчасового проживання. Тобто для реалізації проєкту держава надаватиме субвенції місцевим бюджетам на купівлю таких будинків у сільській місцевості.

Після придбання такі будинки передаватимуться у комунальну власність територіальних громад та використовуватимуться для проживання ВПО.

Водночас це не є програмою безоплатної приватизації житла. Будинок залишається комунальною власністю, а переселенець отримує лише право на користування ним.

Переселенець отримує право на користування житла в селі

Тобто покроково механізм працює так:

Житло надають строком до трьох років із можливістю продовження за домовленістю сторін. Якщо сім’я придбає або отримає інше житло, договір можуть припинити достроково.

Яку вартість житла може компенсувати держава?

На придбання одного будинку держава передбачила до 500 тис. грн. У цю суму входять не лише витрати на саму нерухомість, а й податки, збори та оформлення документів. Якщо вартість будинку перевищує 500 тис. гривень, різниця може бути профінансована за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, на умовах співфінансування, наприклад, різницю може покрити місцевий бюджет.

Хто може претендувати на будинок?

Участь у програмі можуть брати внутрішньо переміщені особи, які виїхали з територій бойових дій або тимчасово окупованих територій, включених до відповідного офіційного переліку.

Водночас самого статусу ВПО недостатньо. Серед основних вимог — відсутність у заявника та членів його домогосподарства придатного для проживання житла на підконтрольній Україні території.

Претендувати на будинок також можуть люди, чиє попереднє житло було зруйноване або пошкоджене до стану непридатності для проживання, якщо вони не отримували компенсацію за знищене житло і рішення про її надання не ухвалювалося.

Встановлено обмеження щодо житлових ваучерів, купівлі земельної ділянки та автомобіля.

Зокрема, протягом шести місяців до звернення заявник не повинен був купувати земельну ділянку вартістю понад 100 тис. грн або автомобіль віком до п’яти років. Для окремих категорій передбачені винятки.

Першочергове право мають багатодітні сім’ї, люди з інвалідністю та члени їхніх домогосподарств, сім’ї з дітьми з інвалідністю, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також люди похилого віку.

Чи обов’язково мати роботу?

На момент подання заяви ВПО не повинна бути офіційно працевлаштованою або зареєстрованою як ФОП.

Однак після заселення для працездатних членів сім’ї діє окрема вимога: протягом трьох місяців вони мають сприяти своїй зайнятості або набути статусу безробітного.

Під сприянням зайнятості можуть розумітися, зокрема:

офіційне працевлаштування;
пошук роботи через центр зайнятості;
навчання або професійна підготовка;
започаткування підприємницької діяльності;
інші дії, передбачені правилами програми.

Виняток становлять непрацездатні люди, зокрема неповнолітні, пенсіонери та люди з інвалідністю, які втратили працездатність. Також окремі винятки передбачені для людей, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю або особою, яка потребує постійної допомоги.

Якщо працездатний член домогосподарства протягом трьох місяців не працює, не сприяє зайнятості й не реєструється як безробітний, право користування будинком можуть припинити. Інше житло в такому разі не надається.

Яким має бути будинок?

Програмою передбачено, що громада може купувати не будь-яку дешеву хату. Будинок має бути придатним для проживання та відповідати низці вимог, зокрема:

розташовуватися в селі або селищі;
мати належно оформлені документи на будинок і земельну ділянку;
не перебувати під арештом чи іншим обтяженням;
не мати боргів за комунальні послуги;
не потребувати капітального ремонту або реконструкції;
мати підключення до електромережі;
мати справне централізоване або індивідуальне опалення.

Перед купівлею будинок має оглянути спеціальна комісія. Вона оцінює його технічний стан, наявність необхідних комунікацій і відповідність мінімальним вимогам до житла.

Будинок повинен відповідати низці вимог та бути придатним для проживання

Громада також повинна підтвердити, що зможе утримувати будинок щонайменше протягом трьох років.

Це важливий нюанс для потенційних учасників. Факт наявності оголошення про продаж будинку за ціною до 500 тис. грн ще не означає, що його можна придбати за програмою. Часто дешеве сільське житло потребує ремонту, не має водопостачання, опалення або належних документів.

Хто може подати заяву?

Претендувати на отримання житла у межах проєкту можуть внутрішньо переміщені особи, які одночасно відповідають таким умовам:

не мають придатного для проживання житла на підконтрольній Україні території;
не отримали та не мають ухваленого рішення про виплату компенсації за знищене житло;
не скористалися державним житловим ваучером;
протягом останніх шести місяців не купували земельну ділянку вартістю понад 100 тис. гривень;
протягом останніх шести місяців не купували транспортний засіб, від року випуску якого минуло менш як п’ять років.

Як подати заяву?

ВПО спочатку має обрати громаду та конкретний будинок із запропонованих варіантів або повідомити місцеву владу про знайдений об’єкт.

Після того як громада попередньо погодить із власником ціну та умови купівлі, переселенець має подати заяву протягом трьох календарних днів.

Зробити це можна:

особисто до органу місцевого самоврядування;
через уповноваженого представника;
онлайн через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням КЕП або BankID.

До заяви додають:

паспортні дані та РНОКПП (реєстраційний номер облікової картки платника податків);
довідки ВПО всіх членів домогосподарства;
документи про родинні зв’язки;
підтвердження відсутності придатного житла на безпечній території;
документи про пошкодження або знищення попереднього житла;
документи, які підтверджують право на першочергове отримання будинку;
письмову згоду людей, які не є родичами, але планують проживати разом із заявником.

Практично це означає, що переселенцю не варто просто чекати оголошення про «надання будинків». Потрібно звертатися до органів місцевого самоврядування, військової адміністрації або департаменту соціального захисту громади, з якої людина евакуювалася, і з’ясовувати, чи долучилася вона до проєкту.

Які додаткові обов’язки покладаються на сім’ю ВПО?

Однією з умов участі у проєкті є сприяння економічній інтеграції переселенців у нову громаду. Тому працездатні члени домогосподарства протягом трьох місяців після заселення повинні або працевлаштуватися чи зареєструвати фізичну особу — підприємця, або зареєструватися як безробітні, або здійснити інші дії, що підтверджують їхню участь на ринку праці.

Невиконання цієї умови може стати підставою для припинення договору користування житлом.

Чи є вже будинки від громад і де їх шукати

Станом на вересень 2026 року публічної загальнонаціональної бази будинків, доступних за програмою, немає. Інформацію доводиться шукати на сайтах громад, сторінках військових адміністрацій або безпосередньо через органи місцевого самоврядування.

Водночас окремі громади лише повідомляли про підготовку до участі в експерименті: йшлося про створення комісій, які мають займатися пошуком і перевіркою потенційних будинків. Водночас публічної інформації про завершені купівлі житла за цією програмою поки відсутні.

Загалом громади перебувають переважно на етапі пошуку потенційних учасників і визначення житлового фонду.

Публічної інформації про завершені купівлі житла за цією програмою поки відсутні

Наприклад, Миколаївська міська військова адміністрація проводить попереднє опитування ВПО щодо готовності переїхати в сільську місцевість. Разом із цим там окремо наголошують, що заповнення анкети не є заявою на отримання житла і не гарантує його надання.

У Краматорську також збирали інформацію про переселенців, зацікавлених у проживанні в селі.

У Запорізькій області ВПО рекомендують звертатися до органів місцевого самоврядування та обласного департаменту соціального захисту, щоб дізнатися про можливість участі.

Таким чином, окремі громади вже почали підготовчу роботу, однак централізованого переліку доступних будинків поки немає. ВПО доводиться самостійно звертатися до конкретних громад і з’ясовувати, чи беруть вони участь у програмі, чи мають відповідні об’єкти та як можна подати заявку.

Чому програма реалізується повільно та що про неї думають ВПО

На перший погляд, програма має очевидну логіку: у селах є порожні будинки, а переселенцям потрібне житло. Проте на практиці програма має низку обмежень: житло не переходить у власність переселенця, кількість будинків обмежена, а єдиного реєстру доступних об’єктів немає.

Громади шукають будинки самостійно, а власники не мають одного зрозумілого майданчика, де могли б запропонувати нерухомість для продажу в межах програми.

Але найголовніший бар’єр, ділиться Світлана з тимчасово окупованого Лисичанська, це ліміт у 500 тис. грн, який може бути недостатнім для придбання будинку в громадах, де нерухомість подорожчала.

«Ми з Лисичанська, наше місто 2022 року дуже швидко потрапило в окупацію. Тоді було дуже страшно і невідомо, куди дійде російська армія, тому нам хотілося поїхати якомога далі, але не за кордон. Так ми опинилися під Ужгородом. І я вам скажу, що зараз тут такі ціни, що навіть у селі за ці кошти важко щось знайти. Дешевші об’єкти, звісно, є, але вони непридатні до життя тут і зараз, потребують ремонту або не відповідають вимогам щодо комунікацій і документів », — говорить жінка та додає, що ця програма не вартує того, щоб заради будинку, який не буде твоїм, знову кудись переїздити та шукати село, де ти вкладешся в бюджет.

Щобільше, зауважує Світлана, переселенці можуть бути готові переїхати в сільську місцевість, але не в будь-яке село. Важливими є наявність роботи, школи, дитсадка, амбулаторії, транспорту, магазинів і стабільного інтернету.

Будинок не стає власністю родини

Для багатьох переселенців це головний недолік. Людина може витрачати кошти на облаштування будинку, ремонт, опалення чи подвір’я, але не отримує права власності на нерухомість.

Переселенець з Дружківки, який самостійно придбав будинок у селі на Тернопільщині, розповів, що саме можливість вкладати гроші у власне житло була для його родини принциповою.

Водночас він визнав, що навіть недорогий сільський будинок може потребувати значних витрат на його облаштування.

Брак інформації про програму

Ще однією з проблем програми на старті є комунікація навколо неї. ВПО можуть претендувати на житло, однак не мають єдиного місця, де могли б дізнатися зрозумілу інструкцію щодо участі. Через це інформація фактично розпорошена між сайтами громад, військових адміністрацій та місцевими оголошеннями.

Цю проблему підтверджує і переселенка, з якою вдалося поспілкуватися для цього матеріалу. За її словами, інтерес до програми серед ВПО є, але бракує чіткого розуміння, як вона працює, де ті будинки шукати і куди саме звертатися, щоб скористатися можливістю.

«Громади мали запропонувати такі об’єкти, але новин про те, що хтось із ВПО вже отримав таке житло, я ще ніде не бачила. Я думаю, багато ВПО цікавляться питанням житла і, мабуть, цією програмою, але не розуміють, як вона діє і де шукати ті будинки, а головне, хто це має робити » , — розповідає Марина, яке наразі проживає на Київщині.

Тобто виходить, що програма формально запущена, але для людини відсутній простий маршрут — де подивитися доступні будинки, хто формує список претендентів, хто відповідає за перевірку належності критеріям житла і чи знайде взагалі громада відповідний будинок.

На цей момент програма більше схожа, дійсно, на експеримент, ніж на дієвий інструмент вирішення питання з доступом ВПО до житла.

Її успіх залежатиме не лише від наявності державних коштів, а й від того, чи зможуть громади прозоро показувати доступні об’єкти, враховувати потреби людей і забезпечити в селах роботу, транспорт, медицину та освіту.

Ірина Загородня