Мільйони повз касу: що заважає Україні заробляти на власних винаходах

04 листопада 2026 р. 11:54

04 листопада 2026 р. 11:54

В Україні дедалі активніше патентують нові розробки, але з грошима за їх використання виникає доволі парадоксальна ситуація. У 2025 році установи, які передавали розроблені державним коштом технології, уклали майже на 10% більше договорів, ніж роком раніше, проте заробили на цьому приблизно на третину менше. І поки патентна статистика демонструє відновлення, залишається відкритим значно важливіше питання: наскільки успішно Україна перетворює власні винаходи на реальний економічний результат.

У світі патенти давно стали способом закріпити права на технології та заробляти на їх використанні. За даними WIPO , у 2024 році подали близько 7 млн заявок на винаходи й корисні моделі. Україна також бере участь у боротьбі за технології, але її патентна статистика приховує кілька суперечностей. Тут свої права захищають іноземні компанії, українські науковці активно патентують розробки, а промислові підприємства значно рідше виступають заявниками. Dilo простежило, що стоїть за цими цифрами, які технології створюють українці, кому належать права на них і чому шлях від винаходу до заробітку виявляється таким складним.

Які розробки забезпечують зростання патентування

Після різкого спаду 2022 року патентування в Україні поступово відновлюється. І хоча до довоєнного рівня ще не повернулися, кількість заявок продовжує зростати. У 2025 році УКРНОІВІ отримав 6652 заявки на винаходи й корисні моделі. Ця тенденція збереглася також у 2026 році: за дев’ять місяців надійшло 5859 заявок, що на 23% більше, ніж за аналогічний період 2025-го, за підрахунками Dilo.

У 2025 році понад 80% приросту заявок припало на корисні моделі. Від винаходів вони відрізняються насамперед процедурою патентування. Винаходи проходять експертизу, під час якої перевіряють їхню новизну, винахідницький рівень і промислову придатність. Для корисних моделей такої попередньої перевірки не проводять, тому оформити права на них простіше.

Хто отримує права і що саме винаходять

Торік понад дві третини патентів на винаходи в Україні дісталися іноземним заявникам, тоді як майже 99% патентів на корисні моделі – українським. Присутність іноземців у цій статистиці цілком закономірна: патентний захист діє на території країни, де його отримали. Тому закордонні компанії оформлюють права й в Україні, щоб захистити свої технології на нашому ринку. Виходить, що українська патентна статистика показує, хто захищає тут свої розробки, але не свідчить про те, де саме їх створили.

Серед самих українських заявників помітна інша диспропорція: патентують переважно наукові установи, а не промислові підприємства. Торік університети та наукові організації подали близько 88% заявок українських юридичних осіб, тоді як на переробну промисловість припало лише 4,5%. Ще понад третину всіх українських заявок подали окремі винахідники. Наука активно створює та захищає свої розробки, але промислові підприємства значно рідше виступають заявниками. Це не свідчить про відсутність інтересу до нових технологій, проте показує певну відстань між тими, хто їх розробляє, і тими, хто може застосувати у виробництві.

Відрізняються й самі напрями патентування. За даними УКРНОІВІ , у 2025 році серед українських заявок на винаходи переважали спеціальні машини, вимірювальні технології, матеріали й металургія. Це інженерні рішення, які можуть знайти застосування у промисловості. Іноземні заявники натомість найчастіше захищали лікарські препарати. Для фармацевтичних компаній патенти особливо важливі, адже дозволяють контролювати використання розробок на ринках збуту. Таким чином, в Україні захищають права на технології з різних галузей, але подальший заробіток залежить уже від того, чи знайдуть вони практичне застосування та як власники організують їх комерційне використання.

Як розробка перетворюється на дохід

Заробляти на запатентованій технології можна кількома способами. Власник може використовувати її у власному виробництві, надати іншій компанії платну ліцензію або продати права на розробку. Від цього вибору залежить, хто використовуватиме винахід, кому належатимуть права та як саме надходитимуть гроші.

Умови оплати також мають значення. За однією ліцензією компанія сплачує всю суму одразу, за іншою – поступово перераховує роялті протягом кількох років. Тому кількість укладених договорів і фактичні доходи можуть змінюватися по-різному. Це добре видно з даних МОН та УкрІНТЕІ . У 2025 році наукові установи передали 382 технології та об’єкти інтелектуальної власності, створені державним коштом. Понад 90% із них припадало на установи Національної академії аграрних наук. Договорів стало більше, а надходження скоротилися. Річ у тім, що кошти надходять і за угодами попередніх років, а нові можуть передбачати зовсім інші суми та строки виплат. Тому більше підписаних договорів не гарантує більших доходів у тому самому році.

Де Україна втрачає можливості заробляти на винаходах

Якщо простежити шлях від винаходу до доходу, стає помітною головна проблема: в Україні технології створюють і патентують, але з їхнім впровадженням у виробництво все значно складніше. Адже отримати патент — одна справа, а переконати підприємство вкласти гроші в розробку — зовсім інша. За дослідженням УкрІНТЕІ, 2026 року українським винахідникам бракує співпраці з підприємствами, обладнання для випробувань і фахівців, які допомагають виводити розробки на ринок. Для виробника ж головне питання цілком практичне: скільки коштуватиме впровадження технології та чи окупляться ці витрати. Якщо відповідей немає, навіть перспективний винахід ризикує залишитися в лабораторії. І тут патент уже мало чим допоможе.

Порівняння українських та іноземних заявників допомагає зрозуміти, чому кількість патентів так мало говорить про заробіток. Для іноземної компанії український патент — спосіб захистити свої комерційні інтереси на нашому ринку. Для українського науковця він часто стає лише початком шляху до заробітку. У реєстрі обидва випадки додають по одному патенту, хоча за ними стоять зовсім різні економічні перспективи. Фінансова статистика теж дає лише частину картини. У 2025 році установи, охоплені моніторингом МОН, отримали від передання бюджетних розробок 75,2 млн грн. Ця сума не охоплює доходів від приватних ліцензій і використання винаходів у виробництві. Тож Україна досить точно рахує, скільки прав на винаходи оформлено, але значно гірше бачить, скільки ці винаходи приносять економіці.

За всіма цими цифрами стоїть досить проста, але незручна для України реальність: патент захищає винахід, але сам по собі не створює попиту на нього. Науковці можуть запропонувати перспективну технологію, проте підприємства не вкладатимуть у неї гроші лише тому, що вона нова. Тому бізнес потрібно залучати ще під час розроблення: разом визначати, кому потрібна технологія, перевіряти її на практиці та рахувати витрати на впровадження. Інакше Україна й надалі матиме дедалі більше запатентованих рішень, економічний потенціал яких залишатиметься невикористаним. Адже справжня цінність інтелектуального капіталу проявляється тоді, коли винаходи починають працювати у виробництві та приносити гроші, а не тоді, коли отримують черговий номер у патентному реєстрі.

Економіка