Реновація замість масового знесення: якою буде доля українських хрущовок і скільки мешканців мають підтримати оновлення будинку

11 листопада 2026 р. 11:47

11 листопада 2026 р. 11:47

70-75% – саме такий поріг згоди власників квартир наразі обговорюють як необхідну умову для включення будинку до програми комплексної реновації застарілого житлового фонду. Водночас законодавча модель не передбачає примусового чи масового знесення хрущовок. Основний акцент планують зробити на реконструкції, модернізації та енергоефективному оновленні цілих кварталів. Демонтаж із подальшим зведенням нового житла розглядатимуть лише у виняткових випадках, коли відновити будівлю технічно або економічно недоцільно.

Про це в коментарі Dilo розповіла голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.

За її словами, понад 60% житлового фонду України становлять будинки, зведені до 1970 року. При цьому майже 40% припадає на споруди, побудовані ще до 1960-го. Значна частина такого житла вже не відповідає сучасним вимогам безпеки, комфорту та експлуатаційної придатності.

Шуляк нагадала, що до початку повномасштабного вторгнення в Україні налічувалося понад 30 тисяч об'єктів застарілого житлового фонду. Понад 10 тисяч із них – хрущовки, що свого часу проєктувалися як тимчасове житло. Нині ж через зниження міцності бетону, порушення герметичності міжпанельних стиків та загальне зношення конструкцій нормативні строки їхньої експлуатації фактично вичерпано.

“Ніхто нічого зносити не збирається. Ми дійсно активно працюємо над новою житловою політикою, і базовий законопроєкт щодо неї вже ухвалено. Але питання реновації застарілого житлового фонду, зокрема хрущовок, хоч і пов'язане з житловою політикою напряму, однак потребує окремо виписаного законодавчого підґрунтя”, – пояснила народна депутатка.

Вона також нагадала про законопроєкт №6458, присвячений комплексній реконструкції застарілого житлового фонду. Документ зареєстрували ще у 2021 році, а у вересні 2022-го Верховна Рада підтримала його в першому читанні. Однак через повномасштабну війну подальше опрацювання ініціативи призупинили. Наразі парламент повертається до роботи над законопроєктом, щоб підготувати його до другого читання.

Окрему увагу, за словами Шуляк, приділяють гарантіям захисту прав власників житла. Поширені побоювання щодо можливого “силового виселення” мешканців не відповідають задекларованій концепції реформи. Недоторканність права власності має залишатися її основоположним принципом. Одним із ключових питань, яке ще потребує узгодження, є необхідна кількість голосів власників квартир. Наразі обговорюється поріг у 70-75%. Якщо будинок не отримає такої підтримки, його не включатимуть до програми реновації кварталу, а відповідну споруду виключать із планів комплексного оновлення.

“Це точно не історія про те, що завтра хтось прийде і почне масово реконструювати або зносити хрущовки. Завдання Парламенту зараз – підготувати правила: хто ухвалює рішення, як обговорюється план реновації, які права мають мешканці і як враховуються питання безпеки, інфраструктури та якості житла”, – попередила Олена Шуляк.

Спосіб оновлення конкретної будівлі будуть визначати індивідуально. Для цього буде проводитись технічне обстеження конструкцій, енергетичний аудит та техніко-економічні розрахунки. Міжнародний досвід свідчить, що санація, надбудова додаткових поверхів і перепланування нерідко є фінансово вигіднішими за повний демонтаж. Адже знесення передбачає не лише витрати на розбирання будівлі, а й на вивезення та утилізацію будівельного сміття.

Повне знесення багатоквартирного будинку з подальшим будівництвом нового житла розглядатимуть лише тоді, коли інші способи реконструкції виявляться неможливими. За оцінкою Шуляк, ідеться насамперед про об'єкти, які втратили понад 60% свого первісного стану, а їхнє відновлення вже не має технічного чи економічного сенсу.

“Чи вирішить житлове питання українців знесення хрущовок? Звісно, ні. Натомість реновація застарілого житлового фонду – більш історія, особливо з урахуванням наявного фінансування для таких проєктів: будувати з нуля дорожче”, – відзначила Олена Шуляк.

Водночас законодавча ініціатива має передбачати конкретні механізми захисту мешканців, зокрема можливість самостійно обрати прийнятний для себе варіант. Як пояснила співавторка житлової реформи, власник зможе отримати грошову компенсацію та відмовитися від квартири в будинку, що підлягає реновації. Інший варіант – тимчасове переселення до житла з маневрового фонду на весь період проведення робіт. Забезпечити таким помешканням мешканців буде зобов'язана місцева влада.

Разом із тим Шуляк зауважила, що в умовах повномасштабної війни фінансування масштабних програм реновації наразі не належить до першочергових державних пріоритетів. Проте сформувати необхідну законодавчу основу важливо вже зараз. Це дасть змогу після завершення бойових дій залучати інвесторів і міжнародних партнерів, які матимуть чітке розуміння правил, процедур та механізмів реалізації таких проєктів.

Окремо парламентарка звернула увагу на результати аналізу міжнародного досвіду, проведеного Парламентською Дослідницькою службою. Зокрема, у Німеччині, країнах Балтії та Польщі ефективними виявилися механізми пільгового кредитування, субсидування й термомодернізації будинків без необхідності відселення мешканців. У Франції оновлення міських кварталів відбувається в межах національних програм за участю спеціалізованої інституції та на основі довгострокових угод із громадами. Натомість досвід Великої Британії демонструє ризики надмірної орієнтації на знесення будинків без належного врахування інтересів людей.

Водночас, наголосила Шуляк, жодну з цих моделей Україна не може просто перенести на власний ґрунт. Кожна країна проходила свій шлях реформування житлового фонду з урахуванням особливостей структури власності, платоспроможності населення, доступності фінансових ресурсів та рівня довіри до державних інституцій.

“В Україні інша ситуація: повномасштабна війна, масштабні руйнування, дефіцит житла, висока частка приватизованих квартир і обмежені фінансові можливості людей. Тому наше завдання – не взяти чиюсь модель і перенести в наші реалії, а зібрати з різного досвіду ті інструменти, які можуть працювати саме в українських умовах”, – запевнила Олена Шуляк.

За словами голови профільного комітету, майбутнє законодавство про комплексну реконструкцію застарілого житлового фонду має спиратися на кілька ключових принципів. Насамперед це обов'язкове технічне обстеження будівель, прозорі та зрозумілі механізми фінансування, активна участь органів місцевого самоврядування й чіткі гарантії для власників нерухомості. Крім того, законодавство має передбачати можливість застосування різних інструментів оновлення житла, залишаючи нове будівництво альтернативою лише для тих випадків, коли інші способи реконструкції не працюють.

Підсумовуючи, Шуляк наголосила, що реновацію застарілого житлового фонду не можна зводити до одного універсального сценарію. Для одних будинків достатньо буде комплексної енергомодернізації, для інших знадобиться реконструкція інженерних мереж, перепланування або надбудова. В окремих випадках може йтися про масштабне оновлення цілого кварталу.

Таким чином, демонтаж старих будинків має залишатися лише одним із можливих інструментів житлової реформи, а не її відправною точкою. Головне завдання майбутньої моделі – створити умови для безпечного й комфортного житла, водночас гарантуючи захист майнових прав та інтересів мешканців.

Нагадаємо, інформацію про демонтаж старого житлового фонду у Верховній Раді заперечили ще у квітні цього року. Водночас парламентарі звертали увагу на необхідності реновації подібного житла, що потребує окремого законодавчого врегулювання.

Економіка