Право на винахід, боротьба за прибуток: навіщо Україні патентна реформа

20 листопада 2026 р. 14:39

20 листопада 2026 р. 14:39


Підприємство роками випускає продукцію, а потім отримує вимогу припинити її продаж, оскільки хтось запатентував технічне рішення, яким воно давно користується. В Україні така ситуація цілком можлива: патенти на корисні моделі видають без попередньої перевірки новизни розробки. У результаті гроші, які підприємець планував вкласти у розвиток виробництва, доводиться витрачати на боротьбу за право продовжувати бізнес. Dilo дослідило, як українське законодавство впливає на можливість заробляти на винаходах та чи допоможе патентна реформа перетворити більше розробок на успішний бізнес.

Підготовка до приєднання України до європейської патентної системи стала приводом переглянути правила, за якими винахідники захищають свої розробки, а підприємства використовують їх у виробництві. Одне із завдань законопроєкту "Про патенти і корисні моделі", який доопрацювали після публічного обговорення, – зберегти доступність патентування та водночас обмежити можливості для зловживання отриманими правами. Адже закон, покликаний захищати винахідника від конкурентів, за певних обставин дає цим самим конкурентам інструмент впливу на його бізнес.

Коли власного патенту замало

Отримавши патент, його власник має право забороняти іншим використовувати захищене технічне рішення або дозволяти його використання за винагороду. Однак для запуску власного виробництва винахіднику доводиться враховувати ще й права інших компаній, а від умов взаємодії з ними іноді залежить прибутковість майбутнього бізнесу.

Уявімо, що інженер розробив насос, який споживає менше електроенергії, ніж наявні на ринку аналоги. Він запатентував новий механізм подачі рідини, але для роботи насоса потрібна система ущільнення, захищена чинним патентом іншої компанії. Тепер інженеру доведеться придбати ліцензію або змінити конструкцію, що вплине на фінансовий розрахунок усього проєкту. Саме тому Всесвітня організація інтелектуальної власності рекомендує перевіряти права інших учасників ринку ще на етапі розроблення продукції, коли у підприємця залишається більше можливостей для пошуку альтернативних рішень.

Паралельно із цим винахіднику потрібно подбати про охорону власних напрацювань, щоб після виходу продукту на ринок захистити вкладені в нього гроші. За оцінкою Стефанія Мартиненка , керуючого партнера Nexus, механізми захисту інтелектуальної власності в Україні, Європі та США загалом працюють ефективно. Складнощі виникають, зокрема, на етапі самого патентування.

"Це такий процес досить довгий і складний. Причому в Європейському Союзі він набагато складніший, ніж в Америці", – зазначив Мартиненко.

При цьому можливість самостійно розпоряджатися результатами своєї роботи винахідник має далеко не завжди. Особливо це стосується інженерів та науковців, які створюють технології в межах діяльності підприємств або дослідницьких установ. За українським законодавством , право на реєстрацію службового винаходу за загальним правилом належить роботодавцю, хоча сторони можуть передбачити інші умови в договорі. Підприємство має чотири місяці після отримання повідомлення від автора, щоб визначитися з подальшою долею розробки та укласти письмовий договір про винагороду. Для технологій, створених державним коштом, діють окремі правила .

Від розподілу цих прав залежить, хто зрештою розпоряджатиметься технологією, вестиме переговори з інвестором та отримуватиме гроші. Проте навіть після врегулювання питання власності й перевірки чужих патентів покупцеві залишається з’ясувати, наскільки надійною є охорона самої розробки. І тут українське законодавство має особливість, через яку два на перший погляд схожі патенти становлять для бізнесу різну цінність.

Швидка реєстрація, дорогі суперечки

Українська система патентування дозволяє винахіднику заощадити час і гроші на оформленні прав, відклавши поглиблену перевірку розробки. Для одних учасників ринку це можливість швидше захистити результати своєї роботи, для інших – ризик отримати претензії через використання вже відомої технології.

Експертиза заявки на винахід в Україні, за даними УКРНОІВІ , триває в середньому два роки, тоді як у випадку з корисною моделлю – близько чотирьох місяців. Для підприємця, який працює на ринку зі швидкою зміною технологій, різниця у 20 місяців є вагомим аргументом.

Різниця є і у витратах. За стандартними ставками зборів , подання паперової заявки на винахід із трьома або меншою кількістю пунктів формули та проведення експертизи з одним незалежним пунктом коштуватимуть 7600 грн, тоді як за подання відповідної заявки на корисну модель потрібно сплатити 2400 грн. До цих платежів додаються витрати на оформлення патенту, підтримання чинності прав та, за потреби, послуги фахівців. Для окремих категорій заявників передбачені пільги.

Фото 2 — Право на винахід, боротьба за прибуток: навіщо Україні патентна реформа

Зміна правил охорони корисних моделей особливо важлива саме для українських розробників, адже у 2025 році їм дісталося майже 99% таких патентів в Україні. Проте скористатися перевагами спрощеної процедури здатні й недобросовісні учасники ринку. За відсутності попередньої перевірки новизни по суті вони отримують можливість оформити права навіть на рішення, які підприємства давно використовують у виробництві.

"Це створює ризики отримання охорони на вже відомі технічні рішення та використання патентних прав для обмеження конкуренції. Відповідно, технологічний бізнес змушений витрачати ресурси на оскарження сумнівних прав замість розвитку власних розробок", – пояснила адвокатка, фахівчиня з права інтелектуальної власності Марія Петришак .

Опинившись у такій ситуації, виробник має оцінити, що обійдеться дешевше: домовитися з власником спірного патенту, змінити продукт чи відстояти свої інтереси в юридичному спорі. Законодавство захищає тих, хто добросовісно використовував відповідне рішення ще до подання чужої заявки, однак підтвердження таких обставин також потребує доказів. А якщо підприємство вже взяло на себе зобов’язання перед покупцями, до витрат на юридичний супровід додається ризик зриву поставок і втрати доходів.

Перспектива таких суперечок позначається й на вартості технологій, які ще чекають на свого покупця. Адже разом із правами на розробку інвестор бере на себе витрати, необхідні для їхнього подальшого захисту.

"Для інвестора принципове значення має не сам факт реєстрації, а юридична стійкість інтелектуального активу, можливість його комерціалізації та прогнозованість ризиків оскарження", – наголосила Петришак.

Таким чином, заощаджені на етапі патентування гроші іноді доводиться витрачати вже тоді, коли технологією зацікавився бізнес. Причому рахунок за недосконалість процедури отримує і виробник, який узагалі міг бути стороннім до процесу реєстрації чужих прав. Саме цей розподіл витрат держава збирається змінити.

Хто платитиме за право зупинити конкурента

Одна з ключових ідей патентної реформи полягає в тому, щоб відокремити можливість швидко оформити права на корисну модель від можливості обмежити її використання іншими підприємствами. Фактично держава пропонує зберегти для винахідника доступний спосіб патентування, але підвищити вимоги до тих, хто збирається скористатися отриманими правами для заборони виробництва конкурентів.

Власнику корисної моделі, який вимагатиме від іншого підприємства припинити використання захищеного рішення, знадобиться висновок про відповідність його розробки умовам патентоздатності. Такий підхід до реформи представив заступник директора УКРНОІВІ Микола Потоцький під час обговорення законопроєкту.

Можливість замовити таку перевірку існує вже зараз , проте запропоновані зміни надають її результату принципово іншого значення. Якщо виробник, отримавши претензію, сьогодні за власною ініціативою збирає докази сумнівності чужого патенту, то за новими правилами відповідний висновок спочатку має отримати сам правовласник, який домагається заборони. Для компаній, готових вкладати гроші у впровадження технологій, це додатковий захист від претензій, які здатні порушити навіть налагоджений виробничий процес.

Схожий підхід пропонують застосувати й на митниці. У вересневій редакції законопроєкту передбачили обмеження на внесення корисних моделей до митного реєстру об’єктів інтелектуальної власності без відповідного висновку, звертає увагу Петришак. Для імпортера це має цілком практичне значення, адже через підозру в порушенні чужих прав митне оформлення товару за певних умов призупиняють. Поки сторони з’ясовують обґрунтованість претензій, підприємство ризикує залишитися без комплектуючих для роботи або без продукції, яку вже очікують покупці.

Проте за додаткову юридичну надійність доведеться платити й самому винахіднику. За чинними тарифами , збір за подання клопотання про експертизу корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності становить 6000 грн – у 2,5 раза більше за стандартний збір за подання паперової заявки на її реєстрацію. Хоча майбутня вартість процедур залежатиме від остаточних правил, для власника технології такі вкладення матимуть економічний сенс, якщо допоможуть йому захистити свою продукцію від копіювання або посилити позицію в переговорах із потенційним покупцем.

Важливо й те, які саме розробки винахідникам дозволять патентувати за спрощеною процедурою. Перелік відповідних об’єктів пропонують розширити, передбачивши винятки для біотехнологічних винаходів та окремих речовин, зокрема у складі лікарських засобів. Для виробників це питання доступу до технологій, а для науковців – способу захистити результати багаторічних досліджень. Додаткового опрацювання ще потребують положення щодо речовин у складі ліків, за поясненням Потоцького.

Отже, швидкість оформлення патенту поступово поступатиметься за економічним значенням якості перевірки розробки. Для винахідника, який розраховує продати технологію, важливо, щоб її правова охорона витримувала перевірку потенційного покупця, а для підприємства – щоб вкладені у виробництво гроші були захищені від необґрунтованих претензій.

"Водночас законопроєкт не усуває всіх ризиків автоматично: ефективність нових механізмів залежатиме від якості експертизи та практики їх застосування", – зауважила Петришак.

У редакції законопроєкту початок дії нових правил пов’язали з приєднанням України до Європейської патентної конвенції. І тут перед українським винахідником відкривається ще одна перспектива: захищати власні розробки на більшому ринку й водночас готуватися до посилення конкуренції вдома.

Нові можливості в Європі, нова конкуренція в Україні

Приєднання до європейської патентної системи має полегшити українським винахідникам оформлення прав на міжнародному ринку. Водночас іноземні компанії отримають додатковий спосіб захисту своїх технологій в Україні. Для вітчизняного бізнесу це означає, що планувати виробництво та оцінювати перспективи нових розробок доведеться з урахуванням інтересів значно ширшого кола правовласників.

Наскільки суттєво різниця в територіальній охороні прав впливає на плани бізнесу, видно навіть на прикладі торговельних марок. Одному з підприємств, яке супроводжував Мартиненко, через схожість назви з раніше зареєстрованою торговельною маркою довелося переглянути стратегію виходу на міжнародний ринок.

"Наш клієнт працює всюди на старій назві, але для Англії, для міжнародної експансії, для Європи було вирішено робити ребрендинг", – розповів Мартиненко.

У цьому випадку підприємство змінило бренд, тоді як у патентному спорі йому іноді доводиться переробляти сам продукт, витрачаючи кошти на інженерів, повторні випробування та переобладнання виробництва. При цьому для подання патентних заявок в інших країнах зі збереженням пріоритету першої заявки винахідник за загальним правилом має 12 місяців. Тобто географію майбутнього бізнесу та бюджет на захист технології доводиться визначати ще до того, як вона почне приносити гроші.

Саме на цьому етапі для українських розробників матиме значення приєднання до Європейської патентної конвенції, для якого Мінекономіки затвердило Дорожню карту на 2026–2027 роки. Конвенція дозволяє отримувати патентну охорону в обраних країнах-учасницях після проходження єдиної процедури експертизи в Європейському патентному відомстві.

Українські винахідники вже мають право звертатися до цього відомства, проте за правилами Конвенції заявникам, які проживають або мають основне місце діяльності за межами країн-учасниць, для подальшого ведення справи зазвичай потрібен уповноважений представник. Після приєднання України заявники з місцем проживання або основним місцем діяльності в Україні отримають можливість самостійно вести свої справи у відомстві та оформлювати охорону винаходу вдома й в інших країнах у межах європейської процедури.

"Водночас важливо зберегти можливість вибору найбільш оптимального маршруту патентування залежно від потреб заявника та специфіки технології", – зазначила директорка УКРНОІВІ Олена Орлюк у повідомленні про затвердження Дорожньої карти.

Якщо після приєднання України до Конвенції іноземні правовласники активніше захищатимуть свої технології на нашому ринку, місцевим виробникам доведеться ретельніше перевіряти, які технічні рішення доступні для вільного використання, а за які потрібно платити. За таких умов патентний пошук поступово стане для українського бізнесу такою самою частиною підготовки нового продукту, як розрахунок його собівартості.

Патентна реформа є суттєвим кроком до комерціалізації українських винаходів, оскільки зачіпає одну з визначальних умов для залучення інвестицій – передбачуваність витрат. Що менше юридичних ризиків супроводжує впровадження технології, то ширшим стає коло розробок, у які економічно виправдано вкладати гроші. Завданням бізнесу залишається перетворити винахід на продукт, затребуваний ринком, а завданням держави – створити умови, за яких комерційна доля цього продукту залежатиме передусім від його економічних переваг, а не від недосконалості законодавства.

Право на винахід, боротьба за прибуток: навіщо Україні патентна реформа

Джерело: delo.ua (Економіка)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua