«Раніше ніколи не пекла пасок»: у музеї просто неба у Чернівцях провели великодній майстер-класах

17 квітня 2025 р. 23:02

17 квітня 2025 р. 23:02

На майстер-класі випікали 12 пасок, як символ 12 місяців.

фото/ Чернівецький обласний музей архітектури та побуту

У Чернівецькому обласному музеї архітектури та побуту проходять третій рік поспіль великодні майстер-класи, які об’єднують жінок з усієї області та переселенців. Учасники разом вчились пекти паски, дотримуючись старовинних традицій та розписуючи їх символічними оздобами.

Люба Авраменко переселенка з Харкова й тимчасово мешкає в селі Чагор на Буковині. Раніше, вдома, вона ніколи не пекла пасок — їх купували в магазині. Великдень у її родині був радше формальністю. Але сьогодні, стоячи біля глиняної печі, вона замішувала тісто власноруч.

«Я вперше в житті тримала ночву в руках і місила тісто. Саме випікання — раніше я ніколи не замішувала тісто так довго. Сьогодні брала участь з самого початку — від опари — і зрозуміла, наскільки це важливо, і побачила реальний результат. Це ціле таїнство», – зізнається пані Люба.

«Майстриня Світлана показувала, як правильно рухати руками. Було дуже цікаво. У такому колективі, де всі з різних куточків, ми ділилися традиціями — це дуже надихає. Я зрозуміла, що хочу робити це й вдома, вже по-справжньому».

Ірина з Чернівців вже вдруге бере участь у майстер-класі. У її родині Великдень — це одне з головних свят. Вона вважає важливим передати дітям усе, що знає.

«Ми вдома самі розмальовуємо писанки, завтра ще прийдемо з дітьми на майстер-клас. Паски печемо — з родзинками, іноді з цукатами. Дитина любить солодке, то я додаю більше родзинок. Те, що зроблено своїми руками, має силу».

Інна Скоблецька — з Чернівців, родом із Заставнівського району. Вона з тих, хто дотримується родинної традиції. В її родині з дитинства зберігається чіткий порядок підготовки до Великодня.

«У нас все по традиції. У Чистий четвер печемо паски й калачі, розписуємо писанки. Якщо ще не сповідались — останній час. З п’ятниці вже нічого не робиться, все має бути готовим. Паски місимо довго. Кажуть, чим довше постоїть тісто — тим краща буде паска. І робити треба з добрим настроєм, бо паска — дуже чутлива».

Жінки зібралися у Чернівецькому обласному музеї архітектури та побуту, де відбувається проєкт «Сила Великодня» — щорічний цикл великодніх майстер-класів, що триває весь страсний тиждень. У понеділок — писанкарство, у вівторок — випікання пасок, у середу — знову писанки, а в четвер — знову печуть.

«Особливу зацікавленість у таких майстер-класах виявляють переселенці. Серед учасників — жінка з Харкова, яка вперше бере участь у подібному заході. Раніше вона купувала паски в магазині або взагалі не святкувала Великдень, а тепер має змогу доторкнутися до української традиції», – розповідає організатор проєкту та директор Чернівецького обласного музею архітектури та побуту Іван Пілат.

Він додає: «Ми стаємо українцями. Ми пам’ятаємо своє коріння, свої звичаї, свої традиції. Бо без коріння дерево не росте… Традиції — це наш код нації».

Майстриня Світлана веде процес — від замішування до випікання. Її помічниця, Любов Шелюк , пояснює, що процес випікання паски розписаний по годинах і нічого не можна пришвидшити.

«Ми почали о 10-й ранку. Спочатку робиться опара — борошно, тепла вода, дріжджі, цукор. Потім тісто має підходити годину. Після того — замішування, далі — формування. І знову підйом. Усе — природним шляхом. Паска не терпить поспіху.

«У середньому, на приготування однієї партії (сьогодні це 12 пасок) потрібно 5–6 годин. Саме стільки часу, за словами моєї бабусі, потрібно для справжнього доброго тіста », – каже Любов.

Печуть паску у справжній глиняній печі на дровах . Її відновили спеціально в музеї. Вона відтворює автентичні умови, в яких пекли хліб 100 років тому.

«У печі — інше тепло, — каже пані Любов. — Вона дихає. Тут усе залежить від правильної підготовки, від температури, від того, як доглядаєш. І найголовніше — від настрою. Бо якщо хтось ляпне щось не те — тісто може й “сісти”. Це ж таїнство».

Паски роблять за класичним рецептом без додаткових інгредієнтів, щоб кожен учасник опанував основу. Потім вдома кожен може додати своє — родзинки, глазур, цукати.

Але важливішим є не смак, а зміст: паска формується вручну, кожна прикраса — не просто оздоба. Плетуть косу, викладають хрест, роблять квітку, пташку, безконечник — кожен елемент має символіку. Усі прикраси — з того ж тіста.

«Це не просто випічка. Це символічний хліб. Ти передаєш через нього свої думки, настрій, побажання. І це — головне», — підсумовує Любов Шелюк.

Після випікання учасниці впізнають свої паски за прикрасами й забирають додому — щоб покласти у великодній кошик. І вже вдома — поділитися не тільки смаком, а й теплом, яке вони вклали у хліб.

Фото Ігоря Константинюка

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media

Чернівецькі