Про такмед, оновлення госпіталів та первинне військове звання для лікарів: інтерв’ю з очільницею Департаменту охорони здоров’я МОУ

19 жовтня 2024 р. 07:28

19 жовтня 2024 р. 07:28

Як в Україні триває формування політики у сфері військової медицини?

Як затверджували обсяги надання догоспітальної медичної допомоги? Як тривають оновлення військових госпіталів? Як взаємодіють цивільна та військова системи охорони здоров’я і що для цього робить Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони України і які в нього плани на майбутнє?

Про це та інше розповіла в інтерв’ю АрміяInform керівниця Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України Оксана Сухорукова.

— Пані Оксано, ви на посаді майже рік. Що вдалося зробити за цей час? Де були найбільші камені спотикання в роботі?

— Я вважаю, що найбільшим досягненням є формування спроможної команди за цей короткий час. І я дуже пишаюсь тими людьми, з якими служу на державній службі разом. Це як цивільні, так і військовослужбовці, зокрема, які воювали з перших днів широкомасштабного вторгнення, а потім виявили бажання продовжити службу в департаменті.

— Це щодо команди людей. А що стосовно процесів?

— Основне завдання Департаменту — формування політики у сфері військової медицини. До березня цього року політику в усій сфері охорони здоров’я формувало Міністерство охорони здоров’я України.

У лютому Верховна Рада ухвалила закон, на початку березня він був підписаний Президентом. Цей документ делегує повноваження Міністерству оборони формувати політику у сфері охорони здоров’я на догоспітальному етапі під час особливого періоду для всіх сил безпеки та Сил оборони.

Тобто ми говоримо про те, що процес на догоспітальному рівні — до того моменту, коли військовий потрапить у госпіталь із захворюванням, з пораненням, з травмою, з контузією — буде за однаковими стандартами.

Що нам вдалося зробити? Якщо ми говоримо про тактичну медицину, то ми, нарешті, затвердили свої обсяги надання домедичної допомоги. На десятому році війни. Є такий наказ Міністерства оборони (номер 436), який говорить про чотири рівні надання домедичної допомоги.

Це тактична медицина. До речі, ми подали зміни до програми БЗВП у частині такмеду. Те, що стосується вищих рівнів допомоги, то вона повинна бути імплементована, наприклад, у фахову підготовку. Тобто ми говоримо про всі види індивідуальної підготовки військовослужбовців.

Також був наказ Міністерства оборони, який говорить про склад аптечок. Йдеться і про аптечки, і про наплічники стрільців-санітарів, і про автомобільну аптечку, і рюкзак для бойових медиків. Далі на підставі цих обсягів на сьогодні розробляють типові стандарти підготовки та умови для навчання, зокрема і табелі оснащення для навчальних центрів. Тобто стандартизується те майно, що має бути в навчальних центрах для якісної підготовки військовослужбовців.

Сьогодні в нас триває підвищення та стандартизація знань для інструкторів Школи тактичної медицини, яка підпорядкована управлінню Командування Медичних сил. Все це робиться з метою підвищення якості підготовки військовослужбовців з надання домедичної допомоги.

Крім того, наразі ми працюємо над створенням у Збройних Силах України лабораторії з тестування турнікетів. Уже відібрані зразки турнікетів, які мають піти на дослідження. Адже, на жаль, ми знаємо, який у нас стан оснащення науково-дослідних інститутів…

Також ми ведемо переговори з партнерами, щоб доукомплектувати обладнання, і ми змогли зробити повний цикл цих тестувань.

Наразі у нас вже спрощена процедура отримання первинного офіцерського звання для лікарів, які пішли служити, не маючи військової кафедри. Я думаю, ця проблема знайома багатьом: коли лікарі без військової кафедри потрапляли в центри комплектування, отримували 100-й ВОС і йшли служити не на медичні посади. Але ми знаємо, що лікаря треба готувати років 10.

Ми не можемо собі дозволити, щоб наші медики, якщо вони хочуть служити на медичних посадах, служили не там, де багато з них опинилися.

Крім того, у нас налагоджена взаємодія з нашими партнерами по курсах підвищення кваліфікації лікарів. Це як міжнародні партнери, так і, наприклад, українські партнери — організація Razom for Ukraine.

Наразі виокремлена окрема військово-облікова спеціальність — «психолог», із закріпленням кваліфікаційних обмежень для кандидатів на посади. Зокрема, має бути обов’язкова психологічна освіта.

Вже маємо затверджені МОЗ протоколи з бойової травми — на сьогодні їх 12. Нині триває опрацювання з боку експертів Міноборони, МОЗ та СБУ ще 19 протоколів, це величезний крок вперед.

У нас затверджені обсяги надання догоспітальної медичної допомоги. Документ базується на реальному досвіді українських медиків на стабілізаційних пунктах та передових хірургічних підрозділах. А за рамкову основу бралась медична доктрина сил НАТО 410, яка говорить про чотирі рівні допомоги.

Був оновлений формуляр лікарських засобів на 2025 рік — звідти по максимуму викреслені лікарські засоби без доведеної ефективності.

Прирівняні у правах військовослужбовці, які проходили лікування в Україні. Раніше це було чотири місяці. І ті, хто проходять лікування за кордоном — 12 місяців зі збереженням грошового забезпечення. На сьогодні тривалість становить 12 місяців, незалежно від того, де лікується пацієнт.

Також у ЗСУ визначений центр реінтеграції звільнених з полону військовослужбовців. Це перший центр у Збройних Силах України.

Є у нас декілька проєктів, наприклад, з Recovery, які проводять оновлення наших військових госпіталів: починаючи з обладнання, наприклад, котелень і їхнього переоснащення, осучаснення, оновлення — і закінчуючи ремонтами в декількох наших госпіталях. Це теж дуже добре.

Якщо ж говорити про загальні процеси, то хочу виокремити впровадження електронної системи охорони здоров’я у військових госпіталях і військових частинах. Наші спеціалісти закінчили тестування первинної медичної картки пораненого на одному з напрямків у районі ведення бойових дій. І зараз ми будемо впроваджувати пілотний проєкт щодо цифровізації медичних служб військових частин, які перебувають у зоні бойових дій.

У нас запрацювала система декларування господарської діяльності з медичної практики. Тепер цей процес займає до двох хвилин. Таке саме декларування запрацювало з ліцензування діяльності, пов’язаної з використанням наркотичних анестетиків і анальгетиків.

Після нашого інтерв’ю в нас буде узгоджувальна нарада з інспекцією з ядерного регулювання щодо декларування і використання джерел іонізуючого випромінювання. Йдеться про рентген, який застосовується в районі ведення бойових дій, але на це використання в нас ліцензії немає.

— Людський ресурс у сфері охорони здоров’я для військових. Чи вистачає? Чи вистачає в Україні медичних закладів для надання медичних послуг військовим? І загалом спроможностей? Чи плануємо відкривати нові?

— Так, проблема з людським ресурсом є, вони загострені військовими діями, і це зрозуміло. Треба розуміти, що кількість лікарів у нашій країні не росте ось так ( клацає пальцями. — Ред. ). Ми не можемо сказати, що нам на завтра треба ще 10 тисяч лікарів. Лікар готується 10 років. І нам ефективно підійти до формування нашої системи. Я говорю про підготовку, навчання, управління, об’єднання всіх ресурсів. Сьогодні це і відбувається.

У нас цивільна система нині бере більшість військовослужбовців, які потребують лікування. Тому нам треба знаходити ефективні шляхи взаємодії між різними системами охорони здоров’я.

Це система Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, СБУ, цивільна система, Академія наук, Міністерства охорони здоров’я.

— Як взаємодіють на цьому етапі цивільна та військова системи охорони здоров’я? Чи влаштовує вас результат цієї взаємодії? Що вам вдалося покращити у взаємодії? Що збираєтесь ще зробити?

— Цивільна система розкрилась для військовослужбовців — і це дуже добре. Тому що без підтримки цивільної системи військова медицина не витримала б. Якщо ми говоримо про те, що нам треба покращити, то це маршрут пацієнтів і оновлення підходів до лікування. Маю на увазі зрозумілі маршрути пацієнтів для всіх військовослужбовців — вони повинні розуміти, що з ними відбувається далі. Він пройшов лікування? Отже, далі в нього має відбутися реабілітація — він має знати, де вона має відбутися, як йому потрапити на цю реабілітацію, які кроки йому треба зробити, що мають зробити лікарі, щоб він туди потрапив.

Ця взаємодія є там, де є активні управлінці, там вона плюс-мінус налагоджена. У деяких місцях — не дуже. І це треба покращувати.

Мені б дуже хотілось, щоб військова медицина могла користуватися інструментами цивільної, як-от електронні направлення, електронні рецепти для військовослужбовців, у яких є хронічні захворювання.

Чому військовослужбовець як громадянин України не може отримати від свого медика в медичній роті або медичному пункті електронний рецепт і піти взяти собі пігулки від тиску або інсулін, якщо у нього є цукровий діабет?

Мені б дуже хотілося, щоб наші госпіталі брали участь у програмі централізованих закупівель, щоб була впроваджена всюди медична інформаційна система, щоб була інтеграція з електронною системою охорони здоров’я для того, щоб медична інформація для військовослужбовця зберігалася на всіх етапах його життя, незалежно від його статусу, тобто чи він цивільний, чи він військовослужбовець.

Плюс це б дозволило скоротити кількість паперів у начальників медичних служб. Багато звітів могли б формуватися автоматично.

— Спрощена система отримання офіцерського звання для лікарів та фармацевтів. Раніше помічали незадоволення мобілізованих лікарів, які, умовно, мали копати окопи замість того, щоб лікувати людей. Чи вдалося вирішити цю проблему?

— Він може копати окопи, якщо сам цього захоче. Але суть правильна: лікарі повинні лікувати людей.

Раніше мобілізовані, які здобули кваліфікацію лікаря, але не проходили військову кафедру, отримували первинне звання «солдат» і, після проходження БЗВП, отримували спеціальність «стрілець». Тепер мобілізований лікар може пройти офіцерські курси в Українській військово-медичній академії Медичних сил ЗСУ та отримати звання «молодший лейтенант медичної служби», що дозволить в рази збільшити його ККД у війську і врятувати багато життів іншим людям.

Звісно, лікарі, які вже несуть службу певний час, можуть також пройти офіцерські курси.

Станом на сьогодні первинне офіцерське звання отримали 250 людей, проходять навчання — 33. Робота триває.

— У травні Уряд України виділив на безкоштовне зубопротезування 750 мільйонів гривень. Скажіть, скільки на цей час уже скористалися послугою безкоштовного зубопротезування? І що потрібно, щоб скористатися даною послугою?

— На даний момент скористались понад 1800 осіб. Я вважаю нашим величезним успіхом, що в нас на сьогодні три наші військові госпіталі також беруть участь у цьому проєкті.

Це наша стоматологічна поліклініка, Харківський госпіталь, Одеський госпіталь, які уклали договори з НСЗУ.

Далі ми будемо говорити про єдиний медичний простір, і це прекрасно.

Послугою можуть скористатись: військовослужбовці, які поки що не отримали статус УБД, але продовжують виконувати бойові завдання; учасники бойових дій, які брали участь в АТО / ООС або в період відсічі і стримування збройної агресії російської федерації; особи з інвалідністю внаслідок війни, отриманої під час безпосередньої участі в АТО / ООС або під час відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Щоб скористатись послугою, потрібно мати направлення від лікаря-стоматолога і звернутися до медичного закладу, який входить до списку учасників пілотного проєкту. У закладі необхідно буде заповнити заяву і надати пакет копій документів із пред’явленням їхніх оригіналів.

— Щодо нещодавнього наказу МОУ 598 про «врегулювання обсягів надання медичної допомоги на догоспітальному етапі у силах оборони і силах безпеки». Поясніть, будь ласка, детальніше, про що йдеться в цьому наказі, наскільки він важливий і які проблеми він вирішує.

— Цей наказ визначає, на якому етапі військовослужбовцю, який є пацієнтом, надається послуга щодо збереження його життя і функціональності.

Там все поділено на чотири рівні: роль 1, роль 2, роль 3, роль 4. Це стандарт НАТО, до якого наші військові лікарі дійшли практикою. Але досі все це не було унормоване: до виходу цього наказу не було зрозуміло, який обсяг допомоги надається на «ролі один», маю на увазі стабілізаційні пункти. В якому обсязі, якими лікарями, обладнанням надається допомога? Що далі відбувається з військовим? Куди він далі має поїхати?

Отже, йдеться про організацію медичної допомоги в районі ведення бойових дій. По суті, це перший документ, який описує ці процеси.

Це досить багаторівнева система. А цей перший наказ — ключ, як вхід в цю систему. Далі вона буде лише розгортатися.

— Чи узгоджували обсяги з діючими військовими медиками, начмедами та іншими, на кого впливає цей наказ?

— Звісно, ми опрацьовуємо все це з військовими медиками. У нас є робоча група, в яку входять 18 людей. Це люди з Командування Медичних сил, з військових госпіталів, з військової ланки начмедів та практикуючих у полях лікарів.

Крім того, мої колеги регулярно виїжджають на стабпункти та передові хірургічні підрозділи Запоріжжя, Донеччини, Харківщини й проговорюють ці обсяги з практикуючими лікарями та начмедами, які перебувають на цій ділянці фронту. Така польова робота та консультації триватимуть і надалі.

Ми ж не робимо накази для того, щоб поставити галочку. Нам важливо розв’язати проблеми, які є на фронті. На жаль, їх там багато. Є ті, які ми можемо вирішити, і для цього нам їх треба правильно ідентифікувати. Тож варто поговорити з людьми, які безпосередньо перебувають у районі виконання. Ми постійно їздимо до них, постійно з ними спілкуємося. У нас, мабуть, жодного місяця не було, коли хтось із наших туди не їхав. Якщо про проблему не говорять, значить її не існує. Про проблему треба говорити, і говорити мають військові.

І тому для нас дуже важливо, щоб люди говорили відкрито. Мене мотивує те, що є нормальні довірливі стосунки з військовою ланкою, коли люди говорять про те, що їх турбує, про те, що вони не розуміють, про те, що вони хотіли б поміняти.

І це насправді прекрасний досвід, особливо, коли ти потім отримуєш зворотний зв’язок. Я таку першу зустріч мала свого часу на Донецькому напрямку. Ми зібрали начмедів, і представилася я — директор Департаменту охорони здоров’я МОУ. Ми кілька годин просиділи, проговорили. І я завжди залишаю свій номер телефону, прошу дзвонити мені, писати. Згодом, через деякий час, дуже приємно було від тих людей отримувати зворотний зв’язок.

— Як вам сприяють у роботі країни-партнери?

— Наші партнери на сьогодні закривають тактичну медицину, оновили обладнання в наших госпіталях, у військових частинах.

Вісім мобільних госпіталів нам має Німеччина поставити. Ведемо переговори про подальше постачання броньованого транспорту.

— Які плани в департаменту до кінця 2024 року? Що плануєте впровадити, запустити? Що плануєте на 2025 рік?

— Ми будемо робити наголос на навчанні та підготовці військовослужбовців з надання домедичної допомоги. Також є стандарти підготовки, які зараз в роботі. Ми розширюємо можливості щодо підготовки військових психологів, розширюємо курс. Нині ведемо перемовини з Міністерством охорони здоров’я, щоб проводити ще такі курси на базі центрів медицини катастроф — у них дуже непогані спроможності.

У межах впровадження єдиного медичного простору ми працюємо над впровадженням медичних інформаційних систем у Збройних силах. Ми працюємо над покращенням реінтеграційних заходів.

Розробляється наказ по модульній структурі медичної підтримки на Ролі 1 і 2.

Проводимо дослідження з американськими колегами щодо проблеми мультирезистентностних та внутрішньолікарняних інфекцій. Я думаю, що ця проблема також усім відома. За результатами цього дослідження треба буде розробляти план дій і далі його впроваджувати.

Працюємо над врегулюванням питання вивезення тіл загиблих.

За кожним цим словом стоїть величезний шматок роботи.

Війна