У першому бою не знав, як перезарядити автомат, а нині – інструктор з досвідом. Трансформація айтівця з Харкова

06 січня 2025 р. 06:56

06 січня 2025 р. 06:56

31-річний айтівець Владислав із Харкова з позивним «Тамік» — старший сержант у 115 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України.

Чоловік на власному досвіді переконався, що для участі у бойових діях недостатньо патріотизму та бойового духу — потрібна серйозна військова підготовка.

Тому після навчання та участі у бойових діях став інструктором і вчить новоприбулих до бригади бійців виживати та нищити ворогів на передовій.

Рвався у бій, однак зрозумів, що бойового духу недостатньо

24 лютого 2022 року Владислав став до лав одного із відомих харківських добровольчих загонів і взяв участь у відбитті спроб росіян прорватися до Харкова. Тоді окупанти намагалися проникнути місто невеликими групами на легкій бронетехніці.

— Наприкінці лютого 2022 року я вперше в житті взяв до рук зброю, бо був готовий боронити рідне місто та Україну. Однак вже у першому бою, коли закінчилися набої, взагалі не знав, як перезарядити автомат і почав голосно кричати, щоб мені допомогли побратими, — розповідає Владислав.

Так доброволець зрозумів, що патріотизму та бойового духу недостатньо — потрібна серйозна військова підготовка. Тому після перших сутичок із ворогом вирушив до ТЦК, щоб стати до лав Збройних Сил України та пройти відповідний вишкіл.

— Вже після першого бою я зрозумів, що для того, щоб добре воювати, необхідно навчитися професійно користуватися зброєю і вирішив піти вчитися. У місті панував хаос, ТЦК переїхав через небезпеку обстрілу. Довелося шукати його за номером телефону, — згадує «Тамік».

Під час цих пошуків Владислав об’єднав зусилля зі ще трьома добровольцями, тож зрештою до ТЦК вони прийшли вже вчотирьох. Відразу мобілізуватися тоді не вдалося — довелося чекати близько двох тижнів.

— З нами поспілкувалися, з’ясували, яка у кого освіта, і пообіцяли направити саме туди, де ми будемо найбільш корисними. Потім зібрали дані та сказали чекати дзвінка — як кажуть, «бути на сумці». Викликали через два тижні — і ми поїхали в «учебку», — розповідає чоловік.

«Третій рік захищаю Донеччину — і дуже цим пишаюсь»

Владислав згадує, що під час навчання навесні 2022 року час тягнувся нестерпно довго. Здавалося, що навчання триває нескінченно, тоді як на фронті вкрай необхідне підкріплення. Всі стежили за новинами і прагнули якнайшвидше завершити підготовку та піти у бій.

— Вчилися два місяці — спочатку базова військова підготовка, потім навчання на фах. Мене направили вчитися на зв’язківця, оскільки за освітою я програміст і гарно працюю з комп’ютером, — розповідає військовий.

Після навчання брав участь в боях в районі Донецького аеропорту під Пісками у Покровському районі Донецької області, де вперше відчув на власному досвіді, якою страшною є сучасна війна.

— Все, що показують по телевізору чи розповідають друзі — це одне. І зовсім інше, коли ти сам побував у справжньому пеклі, же все хоче тебе вбити — авіація, ствольна артилерія, міномети. Це не зрівняти зі звичайним стрілецьким боєм, — згадує Владислав.

Там, починаючи з боїв улітку 2022 року, військовий здобув справжній бойовий досвід, знання й уміння, які нині дозволяють йому готувати до передової новоприбулих до бригади бійців, які щойно пройшли БЗВП.

— Як харків’янин я, звичайно, хотів боронити рідне місто. Але вийшло так, що я вже третій рік захищаю Донеччину — і дуже цим пишаюся. Тут, як мені здається, найважче — я називаю це «Донбас 3.0», — каже боєць.

«Айтівці — найлінивіші люди на світі»: саме тому вони ефективні

Інструктором «Тамік» став рік тому — у січні 2024 року. Цьому посприяла засвоєна ще у цивільному житті звичка постійно вчитися, дізнаватися щось нове, вдосконалювати свої вміння та навички.

— Айтівці — найлінивіші люди на світі. Вони завжди знайдуть мільйон способів зробити все найлегше, ніколи не будуть ускладнювати. Щоб досягти результату, вони розроблять найпростіший алгоритм — й отримають бажане, — жартує військовий.

Саме це допомогло Владиславу не лише стати одним із найкращих зв’язківців у бригаді, але й ефективно допомагати та вчити інших. Коли якості бійця помітило командування, пропозиція обійняти посаду інструктора стала неминучою.

— В один із моментів, коли я був командиром відділення і згодом сержантом взводу зв’язку, мене запросили спробувати себе в ролі інструктора. Толкових зв’язківців насправді не так багато, а тих, хто може вчити інших — ще менше. Тому моїм головним завданням стало готувати зв’язківців, — розповідає інструктор.

Працюючи з колегами-інструкторами військовий вдосконалив також знання в інших сферах військової науки. Тож тепер може допомагати побратимам, асистуючи їм чи заміняючи їх під час відпрацювання простіших базових моментів.

— Зараз немає такого, що ти програміст або зв’язківець — і все. Потрібно бути універсалом, глибоко знати щось одне — й одночасно знати основи всього іншого. Тому зараз я займаюсь і топографією, і тактикою. Може не знати тонкощів так глибоко, як хтось із побратимів, однак завжди можу допомогти іншим інструкторам, — пояснює старший сержант.

«Мусимо бути у бойовій готовності, тому що у нас неадекватний сусід»

Зараз є колосальні можливості розвиватися і самовдосконалюватися, упевнений Владислав. Робити це зобов’язаний кожен інструктор і може, за допомогою досвідченіших побратимів, кожен боєць.

— Дуже допомагає YouTube, дають літературу наші сержанти. Головне, щоб було бажання, а знайти необхідну корисну інформацію завжди можна, є можливість постійно розвиватися. Навіть просто спитати і вислухати пояснення — це вже добре, — переконаний інструктор.

Після того, як «Тамік» став інструктором, його головний мотив — боронити Україну від російських загарбників — зазнав трансформації та доповнення. Тепер його мотивація — не лише стати фаховим бійцем, але й навчити всього, що він знає, інших.

— Коли ви навчаєте людей і потім приходить звістка, що хтось із них «300» чи навіть «200», то завжди починаєш думати про те, що десь чомусь не навчив, недогледів. Починаєш думати, де саме треба працювати краще, щоб було якнайменше загиблих і поранених, — каже інструктор.

Він упевнений, що саме за умови якісного навчання та підготовки бійців втрати можна зменшити, давши солдатам максимум знань та умінь для того, щоб максимально підвищити їхні шанси вижити в бою.

Пройти ж базову військову підготовку нині й у найближчому майбутньому повинен буде кожен, придатний до військової служби, адже навіть за умови припинення гарячої фази війни вороже налаштована росія нікуди не зникне і завжди нависатиме над кордоном України.

— Мені здається, що Україна, як держава відтепер і дуже надовго буде надзвичайно мілітаризована. Навіть, коли ця війна закінчиться перемогою, мусимо бути у бойовій готовності, тому що у нас неадекватний сусід, — переконаний Владислав.

Війна