«Дівчинка-дівчинка» на ПТРК: історія захисниці, яка нищить ворожу техніку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

27 лютого 2025 р. 20:36

27 лютого 2025 р. 20:36

Ще до початку повномасштабного вторгнення вона носила сукні та підбори, але коли ворожа бронетехніка рушила на Київ, Світлана пішла у військкомат. Відстояла багатокілометрову чергу й потрапила до протитанкового взводу 5 окремого штурмового полку (нині бригади). Тепер вона — командир взводу й оператор ПТРК «Стугна-П», яка знищує ворожі танки.

Світлана не мала військової освіти, але володіла вогнепальною зброєю, мала фізичну підготовку та психологічну освіту. Вона була впевнена: якщо є бажання — всьому можна навчитися.

«Я розуміла, що все можна опанувати, якщо є мотивація. І коли в бригаді з’явилася нова штатна структура, мене, як молодшого сержанта, призначили командиром відділення», — розповідає вона.

Проте не всі побратими сприйняли її нову роль. «Хлопці, яких я вважала братами, раптом стали вороже налаштовані, — зізнається Світлана. — Не кожен чоловік може прийняти жінку-командира».

Світлана працює з українським протитанковим ракетним комплексом «Стугна-П», який дозволяє знищувати ворожу техніку з укриття.

«Мені подобається, що можна працювати з окопу, де ти хоч трохи захищений. Можеш прицілитися, подумати, видихнути й зробити точний постріл», — каже вона.

І коли ракета влучає у ціль — це момент особливих емоцій. «Я одразу монтую маленьке відео з мотиваційною музикою й надсилаю в нашу групу. Це заряджає всю команду».

Попри складнощі, мотивація Світлани залишається незмінною. «У мене є ціль, і вона не загасла. Я бачу світло в кінці тунелю й йду до нього. На мене нічого не вплине».

Її історія — це ще один доказ того, що війна не знає гендерних обмежень. Головне — сила духу, віра у свою справу й безмежна любов до України.

Як повідомляла АрміяInform, бойова медикиня Анна з позивним «Мишка». Дівчина, якій щойно виповнилося 19 років, свідомо обрала шлях захисниці України та приєдналася до лав ЗСУ.