Кінець курської битви. Чим завершилась операція ЗСУ на Курщині та які є ризики для лінії фронту? Розбір NYT

17 березня 2025 р. 17:21

17 березня 2025 р. 17:21

Подарунок для справжніх лідерок та лідерів

Сертифікат Forbes — річний доступ до якісної аналітики, інсайтів та історій успіху, що змінюють мислення. Деталі та замовлення

Російські війська прорвали позиції ЗСУ у Курській області Росії, змусивши відступати українських військових до російсько-українського кордону. Останні описують цей відступ як організований у деяких місцях і хаотичний в інших.

До моменту виходу одного з українських штурмових взводів майже вся їхня техніка була знищена, боєприпаси закінчувалися, а дрони ворога атакували їх цілодобово. Командир підрозділу з позивним «Борода» розповів The New York Times , що на відступ його групи до кордону знадобилося два дні. «Територія, де були наші позиції, вже була зайнята російськими військами», – зазначив він.

На піку наступу на Курщину українські сили контролювали приблизно 1300 км² російської території. До 10 березня ця площа скоротилася до 80 км², за даними військового аналітика Black Bird Group Пасі Паройнена. «Кінець битви наближається», – каже він.

Бої біля кордону вже не стосуються контролю над територією. Українські сили зосереджені на тому, щоб стримати російські війська та не допустити їх прорив в Сумську область. « Операція в Курській області фактично завершена, – зазначає офіцер розвідки Андрій. – Тепер потрібно стабілізувати ситуацію».

Наступ у Курській області викликав суперечки серед аналітиків. Деякі вважали його невиправдано ризикованим , адже він розтягнув українські війська, послабив оборону на інших ділянках фронту та призвів до значних втрат. Водночас ця операція мала моральний ефект : вона показала здатність завдавати ударів по території Росії. Україна також сподівалася використати захоплені території як важіль у переговорах з Москвою.

Шеврони військовослужбовців Росії, зібрані на контрольованій Україною території Курської області, під час виставки у Музеї війни України в Києві. Фото Getty Images

Коли репортер NYT відвідував прикордонну зону в січні, українські війська впевнено контролювали ключові дороги. Однак місяці боїв, масовані атаки дронів і повернення північнокорейських військових значно ускладнили утримання позицій.

У лютому після перегрупування північнокорейські війська знову долучилися до російських військових, суттєво покращивши свою тактичну підготовку. «Вони виконували дуже розумні маневри», – розповідає «Борода».

До середини лютого російські війська наблизилися до ключових шляхів постачання України в Суджу, використовуючи рої дронів для атак на логістику. Росіяни також активно знищували мости, ускладнюючи відступ українських військ. В одній з таких атак російський літак скинув 2700-кілограмову керовану бомбу на один із ключових мостів.

Втрата підтримки США та прорив росіян

Ситуація на фронті різко змінилася після того, як адміністрація президента США Дональда Трампа посилила тиск на Україну, вимагаючи перемир’я з РФ. Адміністрація Трампа призупиняла військову допомогу та обмін розвідданими з Україною. Це суттєво вплинуло на ситуацію: без точних координат американські системи HIMARS фактично припинили роботу. «Ми не могли дозволити собі стріляти дорогими ракетами в невідомо куди», – пояснив офіцер української розвідки.

8 березня російські війська здійснили прорив, використовуючи покинутий газопровід для проникнення в тил українських позицій. Попри ризики через залишковий метан у трубі, цей маневр створив хаос у тилу ЗСУ та змусив українські сили почати відхід.

Приблизно в той же час північнокорейські війська підтримали російський наступ, прорвавши оборону на південь від Курилівки. Це суттєво обмежило можливості України підтримувати свої підрозділи в регіоні.

Танк ЗСУ їде по дорозі в Курській області, Росія, 16 вересня 2024 року. Фото Getty Images

Відступ без масового оточення та загроза на Сумщині

Українські війська відступали вздовж заздалегідь підготовлених оборонних ліній, але росіяни швидко нарощували темп атак. Втрата контролю над дорогами зробила евакуацію на автомобілях надто ризикованою. Розбита техніка блокувала маршрути, а атаки дронів ускладнювали маневри, пише NYT.

Деякі українські підрозділи палили власну техніку, щоб вона не дісталася ворогу. 10 березня українське командування наказало частині підрозділів залишити Суджу. «На характер [відступів] вплинули різні фактори: втома, якість наказів від окремих командирів, помилки в комунікації чи, навпаки, добре налагоджена координація», – каже «Борода».

Однак, попри заяви Москви та Вашингтона, українські сили уникли масового оточення, що підтверджують як аналітики, так і військові блогери з обох сторін. Три дні по тому Міноборони РФ заявило, що повністю контролює Суджу. Генштаб ЗСУ прямо не коментував ситуацію, але на карті бойових дій місто вже позначене як таке, що не контролюється Україною.

Тепер Володимир Путін використовує український відступ, щоб зміцнити свої позиції в діалозі з адміністрацією Трампа.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що російські війська концентрують сили біля кордону та можуть спробувати прорватися в Сумську область. Якщо це станеться, війна отримає новий, ще небезпечніший фронт.

Війна