«Мене вбили на Азовсталі»: історія гвардійця Артема Дубини, який повернувся з того світу

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

21 квітня 2025 р. 18:30

21 квітня 2025 р. 18:30

Його повідомили по рації як загиблого, «двохсотого», після того, як куля снайпера влучила йому в голову та шию під час оборони «Азовсталі». Але гвардієць Артем Дубина, всупереч усьому, вижив. Він пережив триденну кому, втрату пам’яті, жахи зруйнованого бункера, майже два з половиною роки російського полону і минулого року повернувся додому. Сьогодні, у третю річницю того фатального поранення, він ділиться своєю неймовірною історією виживання та нового життя.

«Мене вбили на Азовсталі…»

«В цей день, три роки тому, мене вбили на Азовсталі», — так починає свою розповідь гвардієць про події 18 квітня 2022 року. Тоді він був у групі швидкого реагування, яка йшла на підсилення сусідньої позиції під безперервними обстрілами ворожого снайпера та скидами ВОГів з дронів.

Один побратим отримав поранення в живіт від снайпера, інші — від «мавіків». Артем залишився на позиції вдвох з товаришем. «Під час чергового пересування ворожий снайпер влучив в мене. Куля влучила в голову та шию», — згадує він. На штаб передали страшну звістку: «Дубина — 200».

Диво порятунку та три дні коми

Але Артем був живий. Витягнути його одразу було неможливо — зона прострілювалася. Побратими запросили димову завісу від мінометників, і лише після цього пораненого змогли евакуювати та надати першу допомогу.

Коли його доставили до шпиталю в бункері «Залізяка», медики не могли повірити, що він вижив. Йому надали всю можливу допомогу, але переливати кров вже не було змоги. «Мій організм мав сам відновити всю втрачену кров», — каже Артем. Він впав у кому на три дні.

Пробудження, амнезія та довгий шлях додому

21 квітня 2022 року Артем розплющив очі, але не розумів, де він і хто він такий. «Я втратив памʼять… Я побачив довкола себе сотні поранених та медиків», — згадує він перші миті після коми. Першим проблиском пам’яті стало впізнавання побратима «Нави», яка теж була поранена.

Потім були нові обстріли та руйнування «Залізяки», переїзд на новий «Бастіон», вихід з «Азовсталі» у травні 2022-го і довгі, майже два з половиною роки, російського полону.

Нове життя після повернення

Минулого року Артем Дубина нарешті повернувся на Велику Землю. Почалося нове життя: він одружився зі своєю коханою, зустрівся з друзями. Поряд із цим триває складний процес лікування та реабілітації, а пам’ять постійно повертає до трагічних подій у Маріуполі та до героїв, які віддали там свої життя.

Попри все пережите, Артем дивиться у майбутнє з вірою: «Попереду у нас ще довга боротьба — за наше майбутнє в нашій Україні та розвиток країни після Перемоги».

Як повідомляла АрміяInform, він міг би спокійно жити і працювати у Сполучених Штатах Америки, будувати плани на майбутнє для своєї родини, але обрав інший шлях — захищати Україну зі зброєю в руках. Головний сержант розвідувальної роти 41 окремої механізованої бригади, відомий під позивним «Янкі», повернувся з-за океану, щоб стати на захист рідної землі.