СРСР вкрав технології зі збитого U-2 на проект С-13, чи змогли "клонувати" літак та що взагалі вийшло

08 травня 2025 р. 16:29

08 травня 2025 р. 16:29

У відкритому доступі можна знайти дані про те, що на початку 1960-хх років СРСР хотів створити клон американського розвідувального літака U-2. Проект отримав позначення С-13, ним займалось "ОКБ Бериева" в місті Таганрог (нині це "АНТК им. Бериева", відоме як розробник та виробник А-50 та деяких літаків інших типів).

Сам проект С-13 до логічного фіналу доведений не був, і тут питання могло бути не тільки в технологічній, але й політичній площині також. Однак сама робота над клоном U-2 дала радянській авіаційній промисливості необхідний технологічний заділ для створення більш сучасних (на той момент) зразків авіаційної техніки.

Якщо конкретніше, то справа була так. Щоб клонувати U-2, Радянському Союзу було необхідно отримати прямий доступ до технологічних рішень, які були використані для цього літака, і СРСР цей доступ таки отримав, але за дуже специфічних обставин та у специфічний спосіб.

65 років назад, тобто 1 травня 1960 року радянська протиповітряна оборона змогла збити літак-розвідник U-2 над територією Свєрдловської області (цей регіон має таку ж назву в складі нинішньоїх РФ). Після збиття уламки цього літака були розкидані по великій площі території, однак радянські "компетентні органи" зібрали по максимуму все, що змогли.

Спочатку картина виглядала так – елементи планера виставили на загальний огляд в парку Горького в Москві, елементи силової установки та бортового обладнання відправили для вивчення у профільні конструкторські бюро. Однак за певний час весь цей зібраний матеріал потім було доставлено взагалі в "ОКБ Бериева" у Таганрозі. Чим був вмотивований вибір конструкторського бюро, насправді невідомо.

Доволі показовою виглядає наступна послідовність подій - спочатку в червні 1960 року радянський уряд своєю постановою запустив процес робіт по копіюванню реактивного двигуна J75-P-13, його радянський клон отримав позначення РД-16-75, а в серпні 1960 року було прийнято рішення взагалі повністю клонувати U-2, і саме з цього моменту почався відлік робіт за проектом С-13.

Логіка рішення про клонування U-2 – військові СРСР вирішили, що їм потрібен такий же розвідувальний літак. Виділені на роботу строки були стислими – уже в І кварталі 1962 року перші два льотні екземпляри С-13 мали вийти на випробування.

В процесі робіт над проектом С-13 виявилось, що радянська промисловість на поточній стадії розвитку виявилась нездатною буквально відтворити U-2, особливо за характеристиками маси. Наприклад, замість 100 кілограмів шасі літака почало важити 150 кілограмів, по іншим вузлам літака картина була аналогічна.

На 1 квітня 1961 року був готовий металевий макет С-13, до 1 липня того ж року був готовий комплект робочих креслень по цьому літаку. Однак схоже, що до виготовлення перших дослідних екземплярів С-13 та проведення їх випробувань справа так і не дійшла - рішенням радянського уряду в травні 1962 року проект був закритий.

Фото дослідних зразків С-13 у відкритому доступі відсутні, є лише схематичні зображення. Але як стверджують самі росіяни у своїх публікаціях по цій темі, головний результат від проекту С-13 – це технологічний заділ, яким потім користався СРСР при створенні інших зразків авіатехніки.

Можна узагальнити, що історія про спробу клонування U-2 під назвою С-13 виглядає як певне повторення історії з клонуванням американського B-29 для створення Ту-4, першого стратегічного бомбардувальника СРСР. Але різниця звісно в тому, що С-13 у повітря так і не здійнявся.

Війна