«Коли ви звільните цивільних?»

10 травня 2025 р. 17:15

10 травня 2025 р. 17:15

Понад 16 тисяч цивільних українців стали жертвами насильницьких зникнень і свавільних затримань із боку Російської Федерації. Однак лише щодо 1861 особи верифіковано факт ув’язнення, й тільки 886 із них Міжнародний комітет Червоного Хреста визнав позбавленими волі. Ці цифри — не просто статистика. За кожною з них — доля людини.

Про системні виклики, які стоять перед державою, правозахисниками та міжнародною спільнотою в поверненні цивільних із полону, говорили учасники дискусії «Виклики ідентифікації та повернення цивільних з російської неволі: стратегії держави та громадського сектору» в межах міжнародного заходу Carpathian Sea Democracy Week.

Категорії полонених — і масштаби проблеми

Представник Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Станіслав Куліш наголосив, що справжня кількість утримуваних набагато більша за офіційні цифри: «З одного боку, це великі цифри, а з іншого — ми розуміємо, що їх більше. Ми не маємо повного доступу до інформації щодо всіх громадян, яких утримує країна-агресор».

За словами Куліша, цивільних заручників РФ умовно можна поділити на три категорії:

Особливо складною є третя категорія. РФ систематично приховує інформацію, не допускає міжнародних спостерігачів і не реагує на запити про долю затриманих.

Міжнародний тиск і кампанія People First

Виконавча директорка Центру громадянських свобод і лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Романцова акцентувала увагу на необхідності постійного дипломатичного тиску: «Ми створили міжнародну кампанію People First, аби повернення цивільних стало першим питанням у кожних перемовинах. Не метали, нафта чи політичні амбіції. Перше, про що мають питати будь-який посол чи бізнесмен: «Коли ви звільните цивільних?» Це мають бути перші запитання китайського посла, індійського бізнесмена, який закуповує нафту в Російської Федерації й адміністрації Трампа».

На прикладах звільнення Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Олексія Чирнія масштабні міжнародні кампанії довели свою ефективність. Тепер стоїть завдання масштабувати кампанію People First і зробити видимими долі тисяч невідомих.

Системні зміни в Україні: що необхідно зробити

«Злочини проти цивільних у неволі, скоєні під час російської агресії, є не лише воєнними злочинами, а й злочинами проти людяності. Їх масштаб, цинічність і системність потребують рішучої реакції міжнародної спільноти та реального притягнення винних до відповідальності», — наголошує юристка й документаторка Правозахисної групи «СІЧ» Юлія Полєхіна.

Вона також акцентує увагу на необхідності внутрішніх реформ в Україні, зокрема:

— визнання правового статусу звільнених цивільних і надання їм належних соціальних гарантій — медичної, психологічної та юридичної допомоги;

— спрощення бюрократії : запровадження «єдиного вікна» для документів, створення реєстру осіб, які пройшли через полон, й ефективної системи верифікації;

— посилення координації між міністерствами та Уповноваженим Верховної Ради з прав людини;

— безкоштовної адвокатської допомоги та державного фінансування центрів психологічної підтримки.

«Міжнародне гуманітарне право потребує оновлення. Сучасні війни — це гібридні конфлікти, в яких цивільні стають заручниками й інструментом шантажу. Україна має ініціювати зміни до Женевських конвенцій», — підсумувала Полєхіна.

Зниклі — не лише трагедія, а й правове питання

Особливу увагу під час дискусії приділили роботі Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ) в Україні. За словами керівниці відділу координації даних програми МКЗБ Марії Михалко , зниклі безвісти — це не лише гуманітарна, а й правова проблема: «Ми маємо не тільки знайти цих людей і повернути їх додому, а й досягти справедливості — для них та їхніх рідних».

МКЗБ фокусується на документуванні зникнень, пошуку людей, а також ідентифікації тіл загиблих. Важливо, щоби кожен полеглий чи замордований отримав ім’я, був повернутий родині для гідного поховання й головне — не залишився тільки цифрою у звітах.

МКЗБ не вперше працює з такими викликами. Один із найпоказовіших прикладів — робота в країнах колишньої Югославії після війни 1990-х, зокрема у справі геноциду в Сребрениці. Саме тоді експертні дані МКЗБ стали доказами в суді ООН щодо воєнних злочинів.

«Ми хочемо, щоби й в Україні зібрані докази були прийняті в судах — як національних, так і міжнародних. Це основа для правосуддя», — зазначила Михалко.

Єдина база для звільнення: як допомогти цивільним у полоні РФ

Росія утримує тисячі цивільних українців — без зв’язку, без офіційних звинувачень, без шансів на захист. Багатьох утримують інкомунікадо роками. Наприклад, міського голову Голої Пристані Олександра Бабича — вже понад три роки. А журналіста Дмитра Хилюка та цивільну Ірину Горобцову засуджують за надуманими обвинуваченнями на кшталт шпигунства чи тероризму.

«Проблема в тому, що досі немає єдиного обліку таких людей. Родини звертаються до різних організацій, але ці дані не об’єднані», — каже керівниця департаменту документування Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва.

Щоби змінити ситуацію, правозахисники пропонують створити єдину систему верифікації утримуваних цивільних . Це дасть змогу впорядкувати інформацію та посилити адвокаційні зусилля.

Другий крок — розподіл на цільові групи: літні люди, тяжкохворі, люди з інвалідністю або журналісти. Це допоможе залучати міжнародні професійні спільноти до кампаній за звільнення конкретних людей.

«Єдина база й цільові списки — це шлях до ефективного міжнародного тиску. Цей підхід дасть змогу говорити про конкретну людину, яку варто витягти з російських катівень, а не про суху статистику. І це може реально вплинути на переговори», — наголошує Пантелєєва.

«Паспортизація через катування»: як РФ імітує «добровільність» окупації

Юристка Правозахисної групи «СІЧ» Ксенія Онищенко наводить конкретний приклад одного з численних злочинів РФ — примусову паспортизацію на окупованих територіях України , яку Москва подає як «добровільне рішення громадян»: «У російських пабліках — овації та «святкування» референдумів. А за цим стоїть система примусу, позбавлення базових прав, катувань і залякувань».

Під час документування свідчень людей, яким вдалося вибратися з окупації, правозахисники фіксують масштабні порушення прав людини . Тих, хто відмовляється від російського паспорта, не допускають до медичних послуг, пенсій, освіти, роботи. Ба більше — людей викрадають, утримують у неволі, катують, аби створити штучну статистику «добровільного прийняття громадянства». Все це — щоби потім використати як «доказ» для пропаганди на міжнародних майданчиках.

Правозахисниця наголошує: сьогодні одна з небагатьох ефективних стратегій — постійний публічний розголос , донесення правди до світової спільноти. Адвокаційна кампанія має бути скоординованою — з боку громадського сектору, дипломатичних місій та держави: «Ми маємо змусити міжнародні інституції діяти. ООН, Червоний Хрест, інші організації мають не мовчати, а створювати нові механізми тиску на РФ. Санкції, що не діють, — це лише формальність».

Люди — передусім

Ця дискусія ще раз підтвердила: повернення цивільних із російської неволі — не лише завдання для правозахисників і державних структур. Це питання, яке має звучати на кожному міжнародному форумі, під час кожної дипломатичної зустрічі. Бо люди — передусім.

Кожен незаконно утримуваний українець — не просто статистика, а чиєсь життя, родина, історія. Замовчування цих злочинів грає на руку агресору. Натомість системна адвокація, єдина позиція держави та громадянського суспільства, міжнародний тиск і увага можуть змінити ситуацію. Тільки об’єднавши зусилля, ми зможемо повернути наших людей додому — й притягнути винних до відповідальності.

Довідка ZN.UA:

Carpathian Sea Democracy Week — міжнародний захід «ІІ Фестиваль Демократичного Тижня Карпатського Моря», який відбувався з 28 квітня до 3 травня 2025 року в Трускавці—Східниці.

Ця подія є аналогом відомих демократичних фестивалів Європи, де щороку збираються провідні політики, громадські діячі та представники бізнесу для обговорення актуальних питань. В Україні ж, за підтримки скандинавських країн, такий захід дає змогу налагодити робочі контакти з північними країнами Європи.

Війна