«Танк за 20 метрів, дуло — на нас»: водій «Грек» про дивовижний порятунок під ПТУРами та вогнем ворожої броні

13 травня 2025 р. 15:38

13 травня 2025 р. 15:38

Його засипало землею після прямого влучання ворожого снаряду в позицію, ПТУР пролетів над самою головою, а ворожий танк був лише за двадцять метрів. Але він вижив, відкопав загиблого побратима, а згодом, ставши водієм броньованого «Хаммера», врятував не одне життя, вивозячи поранених з-під шквального вогню. Це історія Анатолія на псевдо «Грек», колишнього далекобійника, який залишив роботу в Польщі, щоб захищати Україну.

Історію бійця оприлюднили на сторінці 14 бригади оперативного призначення ім. Івана Богуна Національної гвардії України «Червона Калина».

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Анатолій працював далекобійником у Польщі. Дзвінок дружини про війну став для нього миттєвим наказом.

«Ми з другом кинули роботу й одразу приїхали на захист держави», — згадує «Грек».

Після злагодження він опинився на Донецькому напрямку, під Спірним, як помічник кулеметника. Перші бої — важкі, але ще «розвідка боєм». А далі — справжнє пекло.

«О 4:30 ранку почався шалений обстріл. Кулемет заклинило. Ворог гатив ПТУРами. Один пройшов тросом у мене над головою. Другий снаряд влучив у позицію — засипало всіх, і мене теж», — розповідає він.

Вибравшись з-під завалів, Анатолій намагався врятувати побратимів. «Я чув, як кричать хлопці, відкопував їх… Шукав кулеметника, знайшов… вже мертвого.»

Тим часом до позицій підповзала ворожа бронетехніка. «Танк був у двадцяти метрах, дуло наведене просто на нас. Ми відходили під обстрілом, один із наших дістав осколкові поранення в ноги.»

Попри три дні штурмів, ворог прорватися не зміг. Анатолія евакуювали з контузією. Після Донецького напрямку «Грек» продовжив службу на Запоріжжі. Там і сів за кермо броньованого «Хаммера» — машини, яка стала для нього і зброєю, і засобом порятунку.

«Завозив групи, вивозив „трьохсотих“, міняв людей під самим носом у противника. „Хаммер“ — це капсула, яка завжди витягувала живими.»

Евакуація поранених тривала лічені хвилини. Швидкість і маневреність рятували не одне життя. «Робили все максимально швидко: вивантаження, завантаження — до хвилини часу. Щоб навіть ПТУР не встиг навестися.»

«Грек» згадує, як маневрував серед танків, уникнув обстрілів і навіть витягував «Хаммер», що сів на одне колесо в мінному полі серед ночі. «Всі, кого я вивозив, хто був „трьохсотий“, — всі доїхали живі до лікарні».

Найцінніший урок війни для Анатолія — не втрачати контроль над страхом. «Страх мусить бути. Але його треба тримати в руках. Якщо полетиш „на похах“ — прилетить гарантовано. Холодний розрахунок і чіткі дії — ось рецепт виживання».

Він наголошує й на важливості взаємодії всередині підрозділу:

«Кожен старається допомогти, кожен тримає один одного. Командна робота — це запорука повернення додому.»

Наразі «Грек» продовжує свою місію на Покровському напрямку — рятує, витягує, живе між вибухами. Колишній далекобійник, який став янголом-охоронцем для своїх побратимів.

Як повідомляла АрміяInform, його друга вбила російська ракета, коли тому було лише 17. Після цього 18-річний Микита зрозумів, що «залишатись осторонь просто не міг». Він свідомо обрав шлях захисника, скориставшись можливостями державної програми «Контракт 18-24», і сьогодні служить у лавах одного з найстійкіших підрозділів ЗСУ.

Війна