«Я біжу, за мною — полонений, а за ним — побратим»: «Бердянськ» шість годин виводив полоненого з-під вогню - Війна

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Я біжу, за мною — полонений, а за ним — побратим»: «Бердянськ» шість годин виводив полоненого з-під вогню

02 червня 2025 р. 14:17

02 червня 2025 р. 14:17

«Спочатку було доволі спокійно. А потім почалося: скиди з FPV, постійні обстріли...» — так описує свій бойовий досвід Іван із позивним «Бердянськ», піхотинець-стрілець, який до лютого 2025 року ремонтував комп’ютери.

Про свій шлях та фронтові будні «Бердянськ» розповів на сторінці 33-ї окремої механізованої бригади.

До Збройних Сил України Іван долучився в лютому 2025-го. Після базового вишколу потрапив до 33-ї бригади. Його перша позиція — біля Олексіївки на Донеччині. «Довго — це не дні чи тижні. Довго — це коли я з побратимом ішов евакуювати пораненого з Олексіївки в Багатир. Купа ворожих дронів, страшно… Півтора кілометра долали цілих пів години. Відкрите поле, сильний вітер. Рухалися перебіжками: від куща до куща», — згадує він. Попри поранення в пах, боєць зміг рухатися самостійно — і його успішно доправили до точки евакуації.

Іншим разом «Бердянську» довелося брати в полон окупанта. «Командир передав по рації: ворог попереду, зустрічай. Під*р ішов полем. Наші FPV трохи його розібрали, він забіг на ферму, потім спробував перебігти в сусідню хату — але «пташки» дістали й там.

«Окупант зрозумів безвихідь, скинув зброю та здався. Але вивести його — було випробуванням. «Я біжу, за мною полонений, за ним — мій побратим. Не встигли пробігти й 200 метрів, як злетіла купа „мавіків“. FPV вибухають поруч. Щойно сховались у хаті — над нею завис ворожий дрон.

Дочекались, поки сяде батарея… потім швидко перебігли на іншу вулицю. Далі ще кілометр бігли полем. Аж раптом у наш квадрат лупить 120-й міномет… Загалом добиралися шість годин», — розповідає «Бердянськ».

Коли любов сильніша за війну — Катя та Євген: познайомилися, одружилися і служать разом

Був і випадок, коли ворог прорвався на позицію в Олексіївці, поранив українського бійця і засів у хаті. «Бердянськ» зголосився виручити побратима. «Вирушив. Вистрілив по хаті трьома „одноразками“. Третя — стала фатальною. Побратима витягнув. А мертвого під*ра затягнули в гараж — і я щоразу, проходячи повз, вітався: „Здрасьтє!“ — і пішов далі», — згадує він.

На війні, каже «Бердянськ», ясність думки важливіша за інтуїцію. «Мама мене вчила: про що думаєш — те й трапляється. Я думаю, що все буде добре. А головний мій план — вижити».

Виживати й триматися допомагають побратими. «Стоїмо один за одного, як брат за брата. Одного разу на позиції поранило моїх скидом. Я залишився сам і мусив продовжувати бій. Двоє штурмували мене. І мій товариш з іншої позиції прийшов на допомогу. Разом відбилися».

Визначення Перемоги для нього просте: «Перемога — це коли я повернуся додому. А для цього треба відкинути росіян до наших міжнародно визнаних кордонів».

Як повідомляла АрміяInform, ворог на Покровському напрямку дедалі рідше наважується висувати свою техніку на поле бою, адже знає: українські оператори БПЛА влаштують їй «вогняний спектакль».