Два роки після підриву росіянами Каховської греблі: які наслідки і що там зараз

06 червня 2025 р. 15:50

06 червня 2025 р. 15:50

6 червня 2023 року російські окупанти підірвали греблю Каховської гідроелектростанції . Цей акт став черговим воєнним злочином, скоєним під час повномасштабного вторгнення в Україну.

Унаслідок підриву під загрозою опинилися 16 тис. людей з 80 населених пунктів, які потрапили в зону катастрофи.

Chas News розповідає про наслідки злочину росіян, збитки України і перспективи відновлення ГЕС.

Захоплення Каховської ГЕС росіянами під час війни

У лютому 2022 року російські загарбники окупували Каховську ГЕС та початок Північнокримського каналу.

У серпні 2022 року оперативне командування «Південь» повідомило, що після точкових ударів Збройних сил України міст через Каховську ГЕС вийшов з ладу і його більше не можна використовувати за призначенням.

На початок вересня того ж року з шести агрегатів ГЕС працювали лише чотири — станція функціонувала на дві третини своєї потужності.

А у засобах масової інформації почастішали повідомлення про те, що російські окупанти готують підрив гідроелектростанції.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) припускали, що знищення греблі могло бути частиною стратегії російських військ із прикриття відступу з правобережної частини Херсонщини, а також спробою перекласти провину за злочин на Україну.

Після відступу російських військ із Херсона з’явилася інформація про знищення автомобільного та залізничного мостів, що проходили через греблю Каховської ГЕС.

За тиждень до підриву гідроелектростанції уряд російської федерації ухвалив постанову, яка звільняє від обов’язкового розслідування інциденти на об’єктах підвищеної небезпеки, якщо вони сталися внаслідок бойових дій або терористичних актів.

Підрив греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року

6 червня 2023 року близько 2:50 ночі на Каховській гідроелектростанції стався потужний вибух. Об’єкт, захоплений російськими військами ще у лютому 2022 року, був підірваний зсередини.

Вибух зруйнував греблю, шлюзи та машинний зал. За інформацією української розвідки, вибухівку росіяни заклали ще в перші місяці окупації, під час мінування станції.

За кілька годин після вибуху вода з Каховського водосховища затопила понад 80 населених пунктів, зокрема частину Херсона. Найбільше постраждало лівобережжя області, яке на той момент залишалося під окупацією рф. Подекуди рівень води сягав 5 м.

Гребля була повністю зруйнована, водосховище почало стрімко міліти. Це створило серйозну загрозу для водопостачання південних регіонів України, охолодження реакторів Запорізької АЕС, функціонування унікальних природоохоронних територій та аграрного сектору Херсонщини.

У перші години після трагедії в правобережній частині Херсонської області почалась евакуація населення. На лівому березі Дніпра ситуація була значно складнішою через відсутність контролю та доступу українських рятувальників.

Українська влада заявила про теракт і звернулася до міжнародних судових інстанцій. Верховна Рада визнала руйнування Каховської ГЕС актом екоциду.

8 червня 2023 року Радбез ООН провів термінове засідання, на якому більшість країн-членів поклали відповідальність за підрив дамби на росію.

Наслідки підриву Каховської ГЕС

Прямі економічні збитки від підриву Каховської гідроелектростанції оцінюють щонайменше у $2 млрд . Сума включає втрати в житлово-комунальній сфері, енергетиці, сільському господарстві, транспортній інфраструктурі, промисловості та екології. Такі розрахунки провели у KSE Institute.

Водночас Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів заявило, що загальний обсяг прямих збитків може сягати приблизно $14 млрд.

Трагедія також забрала людські життя. Внаслідок підриву загинула щонайменше 31 особа: 29 — у Херсонській області та двоє — у Миколаївській.

Також на тимчасово окупованих територіях, за попередніми оцінками, могли загинути щонайменше 59 людей.

Виконавці підриву Каховської ГЕС

Партизанський рух «Атеш» оприлюднив імена російських військових, підозрюваних у теракті на Каховській ГЕС. За їхніми даними, до підриву причетні бійці 1-го батальйону 205-ї мотострілецької бригади Збройних сил рф .

Голова Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов також підтвердив, що саме 205-та мотострілецька бригада є виконавцем злочину.

28 червня 2023 року журналісти проєктів «Схеми» та «Слідство.Інфо» ідентифікували окремих солдатів рф, які контролювали Каховську ГЕС в момент підриву. Серед них — 35-річний Арсен Піцхелаурі з позивним «Грузин» , який перебував у Новій Каховці разом із іншими військовими 205-ї бригади. Після руйнування греблі «Грузина» викликали до росії для нагородження.

Журналістам також вдалося встановити особу сержанта інженерно-саперного батальйону 205 ОМСБр Руслана Магомедова , нагородженого у грудні 2022 року орденом «За відвагу». Нагородження проводив заступник командира 205-ї бригади з позивним «Полігон», 36-річний майор Денис Міщенко , його також ідентифікували журналісти. Командиром бригади на той час був полковник Роман Тітов. Загалом, за даними Головного управління розвідки України, у складі 205-ї бригади на момент підриву перебувало 38 солдатів.

6 червня 2024 року СБУ повідомило підозру російському генералу Олегу Макаревичу за підрив Каховської ГЕС. У червні 2023 року він командував угрупуванням окупаційних військ «Днєпр».

За даними слідства, саме Макаревич віддав наказ на підрив дамби Каховської ГЕС у ніч на 6 червня 2023 року.

Відповідальність за підрив Каховської ГЕС: розслідування і перспективи суду

Підрив Каховської гідроелектростанції визнано екоцидом, воєнним злочином і актом терору проти цивільної інфраструктури. Україна покладає відповідальність на росію та вимагає проведення міжнародного розслідування. Водночас процес притягнення винних до відповідальності є складним і затяжним.

У червні 2023 року Україна звернулася до Міжнародного кримінального суду (МКС) і спеціалізованих структур ООН. Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження за статтями про екоцид і порушення законів та звичаїв війни. Станом на 2025 рік тривають слідчі дії за участі міжнародних експертів.

Фахівці організації Truth Hounds, що займаються фіксацією воєнних злочинів, зазначають: підрив дамби має ознаки навмисного знищення об’єкта , який забезпечував критичні потреби цивільного населення. Це є прямим порушенням статті 56 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій і суперечить нормам міжнародного гуманітарного права.

Каховська ГЕС на момент вибуху перебувала під контролем російських військ. Українська сторона має технічні дані та супутникові знімки, що підтверджують: підрив здійснили зсередини конструкції. Проте встановлення наміру, конкретних виконавців і ланцюга командування потребує часу, доступу до свідків, документів і міжнародної правової співпраці.

Крім того, розслідування злочинів проти довкілля зазвичай ускладнене: складно оцінити масштаб шкоди, межі відповідальності часто розмиті, а прецеденти в міжнародній юриспруденції — поодинокі.

Україна продовжує ретельно документувати наслідки катастрофи як для довкілля, так і для людей. Збір інформації ведуть Міністерство довкілля, прокуратура, громадські організації та міжнародні партнери. Одним із головних завдань є визнання підриву Каховської ГЕС екоцидом на міжнародному рівні.

Що сталося з довкіллям після підриву Каховської греблі

Підрив греблі Каховської гідроелектростанції спричинив одну з наймасштабніших екологічних катастроф в історії незалежної України. За оцінками екологів, масштаби шкоди порівнювані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС .

Каховське водосховище, що займало площу понад 2000 кв. км, перестало існувати вже за тиждень після підриву дамби . Рівень води впав на 10 метрів. За словами представників ГО Truth Hounds, це означає «повну загибель водної екосистеми».

Мільйони риб, земноводних і безхребетних загинули через різке осушення . За оцінками Української природоохоронної групи (UNCG), до 70% фауни водосховища зазнали непоправних втрат. Зникли прибережні біотопи, що формувались десятиліттями й були важливим середовищем існування для багатьох видів.

Раптове затоплення територій спричинило загибель великої кількості наземних тварин , які не встигли врятуватися. Особливо постраждали повільні види, молоді особини, а також ті, що гніздилися в низинах. UNCG зафіксувала сотні випадків загибелі ондатр, лисиць, зайців, кабанів, черепах уже в перші дні після підриву.

Унаслідок катастрофи затопленням було охоплено близько 330 тис. гектарів природоохоронних територій . Серед них — Дніпровсько-Орільський природний парк, Нижньодніпровські плавні, лісостепові зони, заказники. Екологи з Truth Hounds описують наслідки як «екосистемне обнулення» — руйнування зв’язків між видами, знищення кормових баз та різкого зменшення біорізноманіття.

Що зараз на місці Каховського водосховища

Зараз дно колишнього Каховського водосховища активно заростає вербою. За два роки після підриву греблі сіянці вже сягнули понад 5 м заввишки.

Уже восени 2023 року пагони сягнули 2 м. Верба росте аномально швидко завдяки мулистим ґрунтам і поживним речовинам, які залишились після спаду води. За словами Дідуха, це не звичайна біла верба, а агресивний гібрид між білою та завезеною ламкою. Ці деревця не лише швидко розвиваються, але й уже почали гілкуватися й цвісти — хоча зазвичай верба зацвітає на п’ятий рік.

Поруч із вербою почала з’являтися й тополя — ще одна швидкоростуча порода.

З погляду лісового господарства ці насадження малоцінні, адже не дають комерційної деревини. Проте для екологів вони — надзвичайно важливі. У таких вербових лісах можуть мешкати до 60 видів птахів, що більше, ніж у будь-якій іншій лісовій екосистемі. Також тут живе багато комах.

За сприятливих умов через 10–20 років на місці Каховського водосховища може сформуватися найбільший вербовий ліс у Європі. Подібні ліси в країнах ЄС перебувають під охороною.

Крім біорізноманіття, вербові ліси мають і важливе кліматичне значення: вони транспірують вологу, очищують ґрунти від важких металів, сприяють ґрунтотворним процесам і стримують повені.

Втім, дно колишнього водосховища залишається різноманітним. У знижених місцях, де збереглося так зване «водне дзеркало», верба не росте — там формуються болотні угруповання: очерети, осоки, високотрав’я. Також вона не проростає на сипучих пісках і південних ділянках з великою кількістю мушельних відкладів.

За оцінками, вербові зарості нині охоплюють від 30 до 50% території колишнього Каховського водосховища.

Майбутнє Каховської ГЕС після підриву у 2023 році

Після знищення Каховської гідроелектростанції постало питання, чи доцільно її відновлювати. Рішення полягає між економічною доцільністю, екологічними ризиками та питаннями безпеки.

Український уряд оголосив про намір відновити Каховську ГЕС , щойно це стане можливим. У жовтні 2023 року компанія «Укргідроенерго» представила попередній проєкт реконструкції : нову дамбу, сучасні технології, екологічні фільтри. За попередніми оцінками, вартість робіт перевищить $1 млрд, а сам процес може тривати не менше п’яти років.

Прихильники проєкту наголошують на важливості ГЕС як джерела енергії, інструменту регулювання водного режиму Дніпра, забезпечення зрошення та водопостачання південних регіонів.

Проти відновлення в колишньому вигляді виступають частина екологів, інженерів-гідрологів та громадських активістів. Вони нагадують, що водосховище було створене в 1950-х роках за радянською логікою «затопити й підкорити», що знищило унікальну природну територію Великого Лугу та змінило водний баланс регіону.

Після зникнення водосховища в регіоні розпочався процес ревайлдизації — природного відновлення заплавних ландшафтів, степів і луків. На думку фахівців, повернення до «радянської гідрології» означає повторення старих помилок. Замість цього вони пропонують інвестувати у децентралізовані системи водопостачання, крапельне зрошення й збереження нових природних процесів.

Деякі експерти пропонують компроміс: не відновлювати дамбу в попередньому масштабі, а створити менш об’ємну, екологічно збалансовану гідроспоруду, яка не повністю перекриватиме річку. Такий підхід міг би задовольнити як енергетичні, так і екологічні потреби. Однак його реалізація потребує серйозних наукових досліджень, консультацій з місцевими громадами та залучення міжнародної підтримки.

Станом на червень 2025 року остаточне рішення не ухвалено. Територія навколо зруйнованої ГЕС досі замінована та малодоступна для досліджень. Проте вибір моделі відновлення чи відмова від неї визначить майбутнє водної, енергетичної та екологічної безпеки півдня України на десятиліття вперед.

Війна