Іран має власний "Орешник на мінімалках" для терору міст і він проходить через ПРО Ізраїлю

20 червня 2025 р. 15:51

20 червня 2025 р. 15:51

Під час одного з останніх ударів по Ізраїлю, який відбувся зранку 19 червня, Іран використав нову ракету, яка мала не класичну моноблочну бойову частину, а близько 20 окремих суб-боєприпасів. Вона вдарила по місту Азор, що поряд із Тель-Авівом. І це перший випадок за весь час, коли іранці використали щось подібне.

Про це повідомило командування тилу Ізраїлю, попередивши про нову небезпеку. Зазначається, що кожна з бойових частин несе близько 2,5 кг вибухівки. Розкриття та розсіювання суб-боєприпасів починається на висоті 7 км над землею за рахунок чого вони падають у радіусі 8 км. Назва самої ракети - невідома, а варіант, що це новітня Khorramshahr-4 (Kheibar) - лише припущення.

Такий вид спорядження в Ізраїлі назвали касетним, хоча коли мова йде про балістичну ракету середньої дальності, а також з огляду на форму суб-боєприпсу, більше напрошується аналогія із роздільною головною частиною. Це вид оснащення балістичних ракет, які якраз замість однієї бойової частини несуть декілька з метою ускладнення їх перехоплення засобами протиракетної оборони та завдання більшої кількості ударів за допомогою одного носія.

Саме такий вид бойової частини використаний у російській балістичній ракеті середньої дальності "Орешник", а також міжконтинентальних ракетах. Але у сучасних МБР використано роздільні бойові частини з блоками індивідуального наведення, коли кожен з них може уражати свою ціль (MIRV - multiple independently targetable reentry vehicle).

Водночас так було не завжди й спочатку з'явився метод розсіяння бойових частин за допомогою блоку типу MRV (multiple re-entry vehicle). Це найпростіше рішення, коли необхідно просто розкинути окремі бойові блоки прицілившись в умовний центр. Це щось ближче до пострілу дробом.

Вперше MRV з'явився на американській балістичній ракеті для підводних човнів Polaris A-3, яка на озброєння ВМС США потрапила у 1964 році. На це у СРСР змогли відповісти лише балістичною ракетою шахтного базування Р-36П (8К67П), що була прийнята на озброєння у 1970 році та Р-27У підводного базування у 1974 році. На всіх з них були по три окремих ядерних боєголовки.

Але у MRV відокремлення бойових блоків мало відбуватися на значно більшій висоті ніж 8 км, як у іранській ракеті. Тобто у будь-якому випадку така нова іранська бойова частина все ж таки ближче до касетної. І схожі за описом боєголовки у Ірані демонструвались ще у 2024 році.

І таким чином, яка це не була б ракета, а її тип досі невідомий, але у Ірані на своєму балістичному засобі ураження середньої дальності дійсно повторили російський "Орешник" але "на мінімалках", менш потужний, на простіших технологіях та без ядерної зброї.

А сам задум прорвати ізраїльське ПРО за рахунок аналогічного методу - цілком зрозумілий. Бо у випадку застосування ракети із таким спорядженням її необхідно збивати на максимально віддалених рубежах, використовуючи комплекси типу Arrow-3 або THAAD. Бо її підбиття над містом без кінетичного знищення ще не розділених бойових частин буде означати лише те, що вони все одно впадуть й вибухнуть у межах агломерації.

А єдиною страховкою тоді залишається ПРО нижчого рівня - Iron Dome, що може бути перевантажений кількістю цілей. І скоріш за все, саме це й сталось в Ізраїлі, протиракетна оборона якого не гарантує відбиття такої маси ворожих балістичних ракет у щоденних атаках. Навіть враховуючи те, що ЦАХАЛ активно знищує пускові та завдає ударів по заводах.

Війна