Китай більше не приховує, що Пекін не допустить поразки Росії у війні проти України — навіщо це потрібно КНР

07 липня 2025 р. 09:17

07 липня 2025 р. 09:17

Заява міністра закордонних справ Китаю Ван І пролунала несподівано, але дуже чітко: Пекін не змириться з поразкою Росії у війні, яку вона розв’язала проти України. Заявлено це було нібито під час розмови з головною дипломаткою ЄС Каєю Каллас. Формулювання дипломатичне, але зміст — цілком недипломатичний. Уперше Китай вустами свого головного дипломата відкрито дав зрозуміти, що не дозволить придушити Росію. Чому? Тому що після завершення російсько-української війни США, за прогнозом Пекіна, зосередяться на Китаї. І саме цього Китай намагається уникнути за будь-яку ціну.

Раніше офіційний Пекін наполягав на дотриманні мирних підходів до врегулювання конфлікту, наголошуючи на повазі до міжнародного права та визнаних кордонів України. Однак тепер ці слова виглядають як ширма: жодних «нейтральних» сигналів не залишилось. І припустити, що така заява стала випадковою емоційною реакцією — означає ігнорувати фундаментальний принцип китайської дипломатії: виваженість і стратегічна розрахованість. У Міністерстві закордонних справ КНР не працюють люди, які дозволяють собі емоційні вибухи. Отже, ми маємо справу не з випадковою реплікою, а з чіткою геополітичною лінією.

Що ж це означає на практиці? Китай фактично заявляє, що залишиться на боці Росії. І не дозволить їй програти. Але навіщо Пекіну сильна Росія, яка виснажується в цій війні і фактично не може виграти її у принципі? Відповідь не лежить у площині самої України. Сьогоднішній баланс сил на фронті, де Росія не перемагає, але й не програє, повністю влаштовує Китай. Але не сьогоднішній день турбує Пекін — його цікавить завтрашній. І саме тому заява Ван І має стратегічне значення.

Але є проблема: на сьогодні США не залучені в жодну повномасштабну війну. Україна тримає оборону без глибокої участі американських військ, Іран неспроможний до масштабних бойових дій. Тобто якщо Вашингтон не втягнутий — його ще можна втягнути. І тут на поверхню виходить цілком реалістичний сценарій: напад Росії на одну з країн НАТО. Якщо Кремль зважиться на такий крок — під тиском чи за заохоченням з боку Китаю — США будуть змушені втрутитися. Це дозволить КНР реалізувати свій тайванський сценарій із меншим ризиком контрудару з боку Америки. І саме на таку можливість нещодавно звернув увагу новий генсек НАТО Марк Рютте.

Проте тут постає нове питання: як Росії бути з українським фронтом? Вести війну в Україні та одночасно відкривати новий фронт у Європі — неможливо навіть для Кремля. Значить, перед Москвою постають два шляхи: або погодитися на якусь мирну угоду з Києвом, або перейти до глухої оборони й «заморозити» лінію фронту. У цьому контексті згадки про надсилання у зону бойових дій «будівельників» із КНДР виглядають не такими вже дивними — режим готує довготривалу оборону.

Реалізація такого сценарію навряд чи відбудеться цього літа. В іншому разі Росія не йшла б у лобовий наступ з великими втратами. Більш імовірним виглядає вікно між осінню 2025-го та літом 2026 року. Саме тоді Пекін може спробувати реалізувати «велику гру» — провокуючи Росію на загострення з НАТО, щоби отримати свій шанс на Тайвані.

Для України все це означає лише одне: ми самі за себе. Навколо — жодних справжніх союзників. Але це не новина. Ми вже вистояли в найгірший момент 2022 року — вистоїмо й тепер. Проте ясність китайської позиції означає, що війна отримає новий геополітичний вимір. І саме тому готуватися варто не лише до оборони, а й до тривалого самостійного спротиву в умовах, коли навіть стратегічні гравці грають лише у власну гру.

Війна