Пам’яті старшого розвідника-снайпера Олександра Ляхновича (позивний «Якудза»)

08 липня 2025 р. 09:18

08 липня 2025 р. 09:18

Олександрові Ляхновичу було лише 25 років, коли він загинув. Проте пережитого ним вистачило б на п’ятьох, розповідають побратими з 53-ї ОМБр. Він мріяв стати Героєм України, збити ворожий літак чи гвинтокрил. Опановував різні види зброї, але найбільше йому подобалося бути снайпером. А ще Олександр мріяв стати кадровим військовим, як його батько, дідусь та прадідусь.

Він був сміливим, послідовним і вірним своїм переконанням. І віддав життя за Україну.

Олександр народився у місті Бар на Вінниччині. У школі був допитливим хлопцем. Його цікавило абсолютно все: пригоди трьох мушкетерів, про які йому розповідав дідусь, город, на який він їздив з бабусею, а ще - техніка, особливо комп’ютери. Після дев’ятого класу вступив у ліцей для обдарованої молоді при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі. З навчальних дисциплін йому особливо були до душі математика, фізика та інформатика. Тому вирішив вступати до Хмельницького національного університету на спеціальність «Комп’ютерні науки».

Потім була служба в армії в 28-й бригаді, після повернення - робота в Польщі, перспективи й плани на майбутнє. Але усе зруйнувало повномасштабне російське вторгнення.

Олександр одразу зазбирався з-за кордону додому. Рідним заявив категорично: хочете ви чи ні, але я повертаюсь і йду на війну.

«Сашко дуже любив життя. Мріяв, планував, як буде жити у вільній Україні. Саме тому він залишив усе в Польщі та повернувся додому. «Хто, як не ми?», - казав він мені. Мій чудовий син був моїм захисником з самого дитинства», - розповідає мама Героя, пані Ніна.

Сашко став на шлях воїна 7 березня 2022 року. Спочатку було навчання на Яворівському полігоні, по якому 13 березня росіяни завдали ракетного удару . Тоді загинули понад 50 військовослужбовців, але Олександра майже не зачепило.

При розподілі він потрапив у розвідники 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

Рідні писали йому: «Ми дуже переживаємо за тебе». А він відповідав їм: «Я розумію. Я дуже вас люблю, але я пішов сюди, щоб ця падаль не дійшла до вас. І дуже прошу, якщо тривога – ховайтеся!»

За рік служби Олександрові довелося пережити оборону Вугледара, близько сорока нічних виходів за лінію фронту. За вивід групи з оточення отримав медаль «Захисник рідної землі». Були й Авдіївка та Бахмут, про який він написав у своєму Інстаграмі: «Якщо існує пекло на землі, то, повірте, це десь біля Бахмута»…

Рідні підтримували сина і його побратимів, як могли. Бо розуміли важливість усього, що робить підрозділ їхнього Сашка. Пані Ніна писала тоді у соцмережах: «Збираємо гроші на автівку для підрозділу 53-ї бригади, де воює мій син. Це такий підрозділ, який виконує невиконувані завдання, який тримається там, де інші не можуть, з яким хочуть воювати всі інші підрозділи. І звичайно, такий, який стоїть на «нулі», а не на першій чи другій лінії».

Там, на «нулі», було несолодко. За час служби в Олександра були і контузії, і поранення від термобаричної зброї. Він лікувався півтора місяця – і знову на фронт. 2 січня 2023 року Олександр вирушив до своїх хлопців, щоб повернутися додому вже на щиті.

Востаннє рідні чули його голос 8 березня, коли перед виходом на позиції він зателефонував привітати жінок родини зі святом. Востаннє сказав, як він їх сильно любить. Наступного дня, 9 березня 2023 року, старший розвідник-снайпер Олександр Ляхнович загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області.

Поховали Олександра в рідному місті.

У червні 2025 року в пам’ять про героїчного земляка на будівлі школи, в якій він навчався, жителі Бара встановили меморіальну дошку Олександру Ляхновичу.

«Він був не просто воїном. Він був сином, другом, побратимом, людиною з великим серцем і незламною волею. Олександр став на шлях боротьби, захищаючи кожного з нас, наші домівки, наші мрії, наше майбутнє. Його життя – це приклад справжньої мужності, самопожертви та любові до рідної землі», - написали на сайті міської ради.

Указом Президента України від 12 лютого 2024 року Олександра Ляхновича посмертно нагородили Орденом «За мужність» III ступеня.

Вічна пам’ять Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Ніна Ляхнович, Барська міська рада

Війна