Пам’яті командира Станіслава Соломчака (позивний «Стрес»)

16 липня 2025 р. 09:19

16 липня 2025 р. 09:19

Станіслав народився у Калуші у вчительській родині. Змалку був упертим і цілеспрямованим.

- У початковій школі син вчився дуже гарно. На все мав власну думку, вмів писати цікаві твори. У старшій школі любив біологію, - пригадує мама, пані Жанна.

Каже, що Станіслав завше був жвавим і компанійським хлопцем. У вільний час захоплювався дворовим футболом, самотужки опанував комп’ютер і у всьому рівнявся на старшого брата.

- Сергій старший від Станіслава майже на 10 років. Увесь вільний час проводив із ним, вони були дуже близькі. Сергій фактично замінив йому батька, - додає мама.

За її словами, після школи Станіслав довго шукав себе. Зрештою, обрав фах автослюсаря, який здобув у вищому професійному училищі Калуша. У 18 років його призвали на строкову службу, у липні 2022 року підписав контракт із ЗСУ.

- Ми відмовляли його від цього контракту, але Станіслав мав мрію – потрапити у Французький дивізіон. У військо пішов худим та кволим, а вже там витягнувся і змужнів настільки, що його ніхто не міг упізнати. Він вже тоді виконував бойові завдання біля Харкова. Станіслав навіть отримав першу відпустку за те, що з побратимами успішно знищили кілька ворожих дронів та ракет. Тоді ми родиною поїхали на Новий рік у гори, на відпочинок, - пригадує пані Жанна.

Додає, що Станіслав ніколи ні на що не скаржився і нічого не просив. Мав неспокійну вдачу, через що побратими дали йому позивний «Стрес».

- На службі в ЗСУ він хотів приносити користь, а тому постійно був у русі, у турботах… При його появі всі стресували і тому, очевидно, син отримав такий позивний, - розповідає жінка.

У 2023 році солдат Соломчак, який служив стрільцем у ракетно-зенітному дивізіоні, написав рапорт про переведення до 3-ї штурмової бригади, де продовжив службу інструктором та командиром розрахунку.

- Хлопці, яких він тренував, розповідали, що ніколи не боялись йти з ним у бій, бо знали, що повернуться живими, - зазначає пані Жанна.

Станіслав брав участь у боях у Харківській та Луганській областях, на Донеччині звільняв від окупантів Предтечине, Дружківку, Іванівку та Бахмут. Загалом був учасником понад 50 бойових зіткнень.

- У сина було вісім контузій. Поранення він отримав у травні 2023року в селі Предтечине. Куля влучила йому в ногу та рикошетом пройшла через груди, застрягла у бронежилеті. Станіслав лікувався у Дніпрі і одразу повернувся на фронт. Навіть додому не приїхав, - розповідає мама військового.

У 2023 році за бездоганне виконання військових обов'язків Станіслав Соломчак нагороджений почесними нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Він отримав «Лицарський хрест» від міністра оборони України, відзнаку «За поранення» та медаль «За Оборону Рідної Держави».

У переліку його нагород – «Подяка за сумлінність і патріотизм при виконанні службового обов'язку командира 3ОШБ».

- Торік перед Великоднем Станіслав востаннє приїжджав додому у відпустку. Він був хворим, лікуватись не хотів. Медики просили залишитись ще вдома, але він відмовився. Мовляв, хлопці прийдуть із відпустки, а його немає. Тоді Станіслав мені зізнався, що після закінчення контракту планує відпочити місяць і повернутись на службу. Він знайшов своє покликання в ЗСУ», - каже пані Жанна.

Свій останній бій Станіслав Соломчак прийняв 25 січня 2025 року біля Новоєгорівки Сватівського району Луганської області.

- Під час бою з ворожого дрону стався скид просто під ноги нашим хлопцям. Пізніше я довідалась, що тоді Стас отримав поранення. В евакуаційному авто його вдалося стабілізувати, але по машині був ще один ворожий скид та обстріл. Його посікло осколками і шансів вижити не лишалося… Син стік кров’ю, - розповідає мама військового.

Станіслава Соломчака поховали 30 січня 2025 року на Алеї слави Калуського міського кладовища. Із загиблим приїхали попрощатись його побратими. На могилі командира вони прочитали «Молитву українського націоналіста».

- Пишаємося його незламністю, силою духу і патріотизмом. Пишаємося нашим сином, онуком, братом, вірним другом та побратимом. Стас віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир найцінніше - своє життя. Нашому герою назавжди 21, - йдеться в петиції до Президента України про присвоєння Героя України Станіславу Соломчаку (посмертно).

Нині у пам’ять про Станіслава Соломчака планують створити мурал на одній із центральних вулиць його рідного міста. Нещодавно Станіславу посмертно присвоєно звання «Почесного громадянина Калуської громади».

Слава і честь Герою!

Фото з сімейного архіву

Війна