Пам’яті співака, шоумена, добровольця Миколи Гордійчука (позивний «Гризун»)

22 липня 2025 р. 09:12

22 липня 2025 р. 09:12

Друзі називають Миколу людиною безмежного таланту і настільки яскравою особистістю, що його можна було впізнати навіть за тінню. Він завжди мав багато ідей, втілюючи які, прагнув досконалості. Перед Миколою було чимало перспектив, але він обрав шлях воїна і поліг, захищаючи Україну.

Микола народився 26 травня 1986 року в сім’ї військових у Рівному, а невдовзі його родина переїхала в Кам’янець-Подільський. Там він закінчив місцеву школу №7 та Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, де здобув освіту психолога.

Хлопець із дитинства долучився до «Пласту». Належав до юнацького гуртка «Тигри» в складі підготовчого куреня ім. Устима Кармелюка та став його провідником. Згодом перейшов до старшого пластунства, створив підготовчий юнацький гурток і став бунчужним Вишколу попередньої пластової підготовки в своєму місті.

Невід’ємною частиною його образу була вишиванка. Він популяризував гасло: «Слава Україні!» задовго до того, як це стало мейнстрімом.

Миколі легко вдавалося знаходити спільну мову з людьми, а відкритість і весела вдача з часом привели хлопця на сцену. Він вів багато університетських заходів, фестивалів, а ще - організовував перші українські дискотеки в Кам’янці-Подільському. Також був учасником КВК та ведучим молодіжної телепередачі «Відділ кадрів» на місцевому телебаченні. Мав творчий псевдонім "Нік Своєрідний".

- Якось нам із Миколою запропонували спільно провести фестиваль, і все вийшло дуже круто, - ділиться спогадами капітан команди КВК «Наш формат» Володимир Черняк.- Ми одразу розуміли, що нам добре працюватиметься разом. Потім ми Колею проводили весілля, дні народження, разом грали, багато їздили по Україні. Микола – добрий, амбітний хлопець, який був носієм любові до батьків, України, і митцем. Це дуже духовна і глибока людина, яка вбирала в себе все найкраще. Він завжди вмів дарувати правильні подарунки. До речі, першу вишиванку моєму синові під час хрещення подарував саме Микола.

Особлива любов Миколи – музика. Він був засновником і солістом гуртів «Своєрідне», а згодом – «The DenDi». Сам писав тексти до пісень.

- Згадався один із яскравих моментів формування Колі як автора, - каже його мама, пані Людмила.  - Пам’ятаю, як перед закінченням школи він приходив додому після уроків і сідав у своїй кімнаті щось писати. Записував, зіжмакував листки, викидав у смітник, а я тихенько все діставала і складала. Для мене це було важливо, адже там - частинка його. Навіть якщо він не вірив у себе, то вірила я. Навіть якщо він викидав, то я зберігала. А ще Коля дуже легко вивчав вірші.

Визнанням творчості Миколи став фестиваль «Червона рута» в Чернівцях, на якому в 2009 році гурт «Своєрідне» отримав спеціальну відзнаку.

- Ми з Колею зустрілися поглядами на сцені, коли мене запросили на показ суконь, - згадує наречена хлопця Юлія. - Оголосили вихід, і я попросила, аби він потримав мій телефон.  Наступного дня Коля написав мені в соцмережах і запросив на мультфільм у кінотеатр. Я погодилася, бо він був людиною, яку всі поважали, з якою хотіли спілкуватися. З ним було дуже комфортно, ми мали про що поговорити. У нього була здатність спілкуватися символами. Згадую, як якось переписувалися і обговорювали улюблені страви. Я написала, що люблю мариновані помідори, і на перше побачення Коля приніс мені банку помідорів із червоним бантиком. Він із тих людей, про яких можна сказати: його було багато. І кожна частинка багатогранності Миколи –  справжня і сильна.

Хлопець переймався долею України, був активним учасником Революції Гідності. Його друзі-музиканти згадують, що він мріяв колись виступити на Майдані Незалежності в Києві. Його мрія здійснилася, хлопець заспівав там під час революційних подій. В одній із пісень його гурту «The DenDi» є слова: «Твоє призначення має значення», які були його життєвим девізом.

Хлопець спочатку долучився до 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди», а потім вирішив піти на війну. Він приховав це від близьких, повідомивши, що їде на пластові навчання в Київ. Тим часом молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» Микола Гордійчук виконував завдання на сході України.

- Велику роль у такому його рішенні відіграло пластове виховання. Коля мав море справ і міг розвиватися в багатьох сферах, але обрав шлях воїна. Він був готовий до самопожертви в ім’я держави і пішов за покликом своєї душі, бо хотів бути корисним, - говорить Юлія.

Микола зробив своїй коханій пропозицію, вони подали заяву на шлюб і обговорювали телефоном своє майбутнє весілля. Всі мрії та плани молодих людей обірвала війна.

Про те, що Микола загинув на Донеччині 22 липня 2015 року, Юлії повідомив його побратим. Спочатку вона не могла в це повірити, бо була впевнена, що коханий на навчаннях у Києві. Гірке усвідомлення, що це правда, прийшло пізніше.

Миколу Гордійчука поховали в Кам’янці-Подільському. Тисячі містян проводили його оплесками – так, як на концертах і фестивалях, де хлопець завжди був зіркою.

Після загибелі воїна побратими передали його рідним щоденник, який він вів на війні. Юлія взяла його за основу книги «Це моя і твоя війна», яку видала в пам’ять про коханого.

«Чому я опинився тут? Я просто інакше не зміг. Вибачте, що не сказав, мені просто надзвичайно важливий ваш спокій. До кінця не вірю в справжність цієї війни, але хто б там яку карту в рукаві не ховав, у нас тут ворог, який хоче вбити нас, мене, і вас, мої рідні… Цього зробити я не дам і для цього зроблю все», - писав воїн у своєму щоденнику.

Микола Гордійчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, удостоєний звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського», на його честь названа вулиця в Кам’янці-Подільському. У школі та на факультеті, де навчався Герой, відкрили пам’ятні дошки.

«У моїй пам'яті “Гриз” - назавжди, в тому числі й як один із найпалкіших і найдавніших прихильників "Тартака". Із тих, хто зростав разом з нами і не полишав до останньої хвилини. Я би багато віддав за можливість побачити його завтра зі сцени – таким самим енергійним і натхненним, яким він був завжди... Блін, вибач, Гриз, пишу і реально плачу... Щось зовсім нерви розхиталися...», - поділився спогадами про Миколу музикант Олександр Положинський.

Режисер Андрій Заєць зняв про Миколу Гордійчука півторагодинний фільм «Своєрідний» . У десяту річницю його загибелі друзі також презентують альбом пам’яті Миколи Гордійчука «Почути», до якого увійшли пісні гурту «Своєрідний».

Слава і честь Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Нік Своєрідний, Фейсбук-сторінка Андрій Заєць, Фейсбук-сторінка Віктор Годний, Фейсбук-сторінка Віталій Горбуленко, Фейсбук-сторінка Ярослава Дудкіна

Війна