Виснажені, але незламні: The Times про українських бійців на фронті

02 серпня 2025 р. 01:58

02 серпня 2025 р. 01:58

З перших днів повномасштабного вторгнення тисячі українців — музиканти, кухарі, вчителі — залишили звичне життя та пішли на фронт. За понад 1 200 днів війни більшість із них перетворилися на досвідчених солдатів, а їхній бойовий досвід став безцінним для стримування російської армії. Про це йдеться у репортажі The Times. Однак з кожним днем ветеранів залишається дедалі менше: багато хто загинув, отримав поранення або втратив фізичну чи моральну здатність воювати.

Ситуація на передовій критична. За оцінками ветеранів і командирів, майже всі, хто мав мотивацію й бажання захищати Україну, вже давно на фронті. Новобранці, яких нерідко мобілізують без підготовки, не мають бойового досвіду, деморалізовані та не завжди здатні витримати умови окопної війни.

Командир взводу Богдан із 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» прямо говорить: «Наші нові хлопці зациклені на думках, що їх пошлють на смерть. Вони не вчаться і не мають мотивації».

На цьому тлі дедалі вагомішу роль відіграють іноземні добровольці — зокрема з Колумбії . Саме колумбійці стали основою нового розвідувально-ударного підрозділу на Сумщині, де служать разом з українцями. Їхня мотивація — матеріальна: зарплата в зоні бойових дій становить близько 120 000 грн, що у вісім разів більше за середню платню в їхній країні.

Також багато хто з них має бойовий досвід у Південній Америці, що, як для новобранців, є надзвичайно цінним. Колумбійці охоче їдуть в Україну. Досвід, який південноамериканські воїни здобувають на нашому фронті, можна використати на батьківщині

«Вони прийшли добровільно. Їх ніхто не тягнув. І вони справді працюють. Це не ті, хто випадково потрапив у армію, — каже Богдан. — Колумбійці краще підготовлені, мають бойовий досвід і підходять до служби як до роботи, яку треба робити добре».

За словами бійців, зараз підрозділ бере участь у боях у прикордонному районі Курської області, де українські сили утримують невеликий плацдарм після рейду 2023 року. Саме там колумбійці зіткнулися з найманцями з Північної Кореї, які, за даними розвідки, підтримують війська Путіна.

Багато з колумбійських легіонерів також вважають Росію ворогом — адже країна-окупант фінансувала не один збройний конфлікт у самій Колумбії.

Попри успішні приклади залучення іноземців, системна проблема лишається невирішеною. Українська армія потерпає від гострого кадрового голоду. А нова хвиля добровольців, яка б змогла компенсувати ці втрати, відсутня.

У таких умовах у держави не залишилося простору для зволікань. Солдати, які вже понад три роки без ротації перебувають на передовій, вимагають чіткого й справедливого закону про терміни служби, системної ротації, адекватної підтримки та підготовки наступної хвилі бійців. Інакше, як застерігають військові, фронт може не витримати.

Колумбійські бійці — лише один із тимчасових рятівних заходів, не більше. Їхня мотивація, дисципліна і професіоналізм справді допомагають, але не зможуть стати системним рішенням. Адже жоден іноземний легіон не замінить вмотивованого, підготовленого й захищеного українського солдата. І саме це — головний виклик, з яким країна має дати собі раду якнайшвидше.

Що мотивує людину з Бразилії або США їхати на війну за Україну? Хто ці люди? І чим Інтернаціональний легіон відрізняється від решти ЗСУ?

Про мотивації, форми воювання, підхід до війни й те, як формується бойова ефективність, — в інтерв’ю начштабу 2-го Інтернаціонального легіону Павла Славинського Аллі Котляр «Мотивація без пафосу: хто і як воює в 2-му Інтернаціональному легіоні ЗСУ».

Війна