Пам’яті поета і бойового медика Володимира «Скіф» Волікова

08 серпня 2025 р. 09:09

08 серпня 2025 р. 09:09

Володимир Воліков — український лікар-кардіолог вищої категорії, бойовий медик, поет. Людина, яка рятувала життя як у білому халаті, так і на полі бою. Його поезія - не просто римовані рядки, а відбиток пережитого, біль, надія та віра у перемогу.

Володимир народився 19 липня 1973 року в Києві, провів дитинство у селі Гребінка на Полтавщині. Саме там, під ніжним впливом бабусі-вчительки, зародилася його любов до літератури, фольклору та поезії. Повернення до Києва не стерло цих спогадів, а навпаки, стало ґрунтом для перших віршів - ще дитячих, наївних, але сповнених щирості.

Ще у восьмому класі «Скіф» вирішив стати лікарем. Без вагань вступив до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, який успішно закінчив у 1998 році. Кардіологія стала його покликанням, і з роками він досяг вищої кваліфікаційної категорії.

Але крім лікарської практики, завжди залишалася поезія. Вона була його віддушиною, мовою серця, способом передати емоції та почуття. Його творчий шлях пов’язаний із видатними діячами української естради, серед яких Каріна Плай та Олексій Сагаловський. У 2023 році Володимир отримав звання Заслуженого діяча естрадного мистецтва України — визнання, на яке він заслужив сповна.

24 лютого 2022 року все змінилося. Володимир не залишився осторонь - він пішов добровольцем на фронт, щоб рятувати життя не в лікарняних стінах, а безпосередньо на передовій. Воліков долучився до лав Сил оборони України у складі київського ДФТГ «Воля», служив бойовим медиком у званні старшого лейтенанта.

«Не кожен може взяти зброю і йти на фронт, але кожен має наближати нашу перемогу на своєму фронті. Тільки об'єднавшись, як у перші дні війни, ми зможемо подолати ворога», - писав Скіф в своєму Facebook.

Окрім цього, на базі Національної медичної палати України він проводив курси з тактичної медицини, передаючи свої знання тим, хто мав рятувати життя у найскладніших умовах.

Але навіть у найтемніші часи поезія залишалася з ним. Його вірші стали іншими - у них з’явилася війна. Вона звучала у кожному рядку, у кожній паузі між словами. Але разом із болем там завжди жила надія.

У 2024 році він опублікував свою збірку віршів, "Скіф. Поезія, опалена війною" у видавництві "АДЕФ-Україна".

В цій автобіографічній книзі Воліков пише про кохання, пристрасть, віру та пережитий ним досвід війни. Деякі з віршів автора покладені на музику.

«Війна наклала свій відбиток на всіх нас. І всі ми стали іншими. І мої вірші стали іншими. Так, в них є і кохання, і пристрасть, і віра, що світло переможе темряву, але ці вірші обʼєднує єдиний наш спільний біль: війна. Ця книга автобіографічна. Я намагався передати в ній те, через що пройшов сам, і запалити у серці кожного вогник надії і віри, що найтемніші часи завжди перед світанком, а наш світ врятує не краса. Ні. Наш світ врятує любов», – ідеться в анотації.

Остання книга Володимира Волікова — це не просто збірка поезій. Це його життя, відображене у словах. Це біль і віра, смуток і світло, любов і смерть, що стали нерозривною частиною нашої сучасності. Як колись сказав Юрій Рибчинський: «Римувати слова неважко. Але це ще не поезія. Поезія — це магія слова!».

І Володимир творив цю магію. Його вірші залишають слід у серці кожного, хто їх читає. Бо вони про те, що справді важливо. Про те, що найтемніша ніч завжди перед світанком. І про те, що наш світ врятує не просто краса. Наш світ врятує любов.

Володимир Воліков загинув 6 березня 2025 року.

«З великою скорботою змушений повідомити про те, що вчора перестало битися серце мого друга та побратима, співавтора пісень та відомого бойового медика Володимира Волікова. Хочу висловити щирі співчуття родині та друзям» - написав сумну звістку його побратим Олексій Сагаловський.

Прощання з Воліковим відбулося 8 березня в Києві на Байковому кладовищі.

Володимир Воліков прожив яскраве життя. Він залишив слід у медицині, у поезії, у боротьбі за свободу. І цей слід не зітреться. Він буде жити у серцях тих, кого він врятував, у рядках його віршів і в історії нашої країни.

Честь і слава герою!

Фото: Facebook/Володимира Волікова

Війна