У Києві попрощалися з художником Давидом Чичканом

18 серпня 2025 р. 19:45

18 серпня 2025 р. 19:45

На прощання прийшло декілька сотень людей — військових, представників художньої спільноти та антиавторитарних активістів. Давид вважав себе анархо-синдикалістом, підтримував робітничі, антифашистські, феміністичні та ЛГБТ-рухи, тож присутні тримали відповідну символіку та картини художника. Кортеж супроводжувала пісня на слова Івана Франка "Вічний революціонер" та скандування "Слава герою Давиду Чичкану", а під час виступів друзі, подруги та бойові побратими Давида підкреслювали його егалітарні політичні погляди, боротьбу з усіма видами фашизму та відмову від власних привілеїв, аби бути ближче до свого народу. Давид, будучи відомим художником, добровільно пішов на фронт мінометником. Його разом з бойовою посестрою Ольгою "Лялею" Сердюк вбив ворожий дрон.

Він міг присвятити себе мистецтву, але він обрав захист Батьківщини. Він ніколи не ховався за спинами побратима. Він чесно та сумлінно виконував свої обов’язки, – сказав військовий побратим Давида Максим Тютюнник.

Творчість Давида Чичкана, в якій він поєднував традицію політичного плакату з анархічними поглядами та українськими образами, не завжди знаходила підтримки. Тим більше, оскільки Давид стояв у витоків вуличного антифашистського руху в Україні на початку двотисячних.

Про Давида казали: «У цього хлопця безліч струсів мозку, на нього чатує кожен неонаци Києва. Він безстрашний». Це справді було так, і пізніше я зрозумів, що свій страх він раціоналізував. Він долав його за допомогою своїх переконань та етики. Він багато разів уникав смерті від ножа вуличного фашиста, але не уникнув від дрона фашистського окупанта, – зазначив друг Давида Лесик.

Як відомо, у 2024 році в Одеському національному художньому музеї скасували виставку Давида Чичкана "Зі стрічками і прапорами" через шквал негативних коментарів від політичних опонентів. Коли стало відомо про загибель художника, музей опублікував некролог, який дружина та друзі Давида назвали блюзнірством .

Під час прощання на Майдані присутні згадали про постійні переслідування Давида. А також, що наша відповідальність — берегти пам’ять Давида, його творчість та втілювати політичні переконання.

Певно, не було в українському мистецтві художника, який зазнав стільки нападів зовнішньої агресії, стільки словесного бруду, стільки виключень і вирізань з художнього поля, як Давид Чичкан, — зазначив художник Микита Кадан, — Він мав інший горизонт політичної уяви і нам тепер до цього горизонту йти. Шлях буде далеким.

Усі тут присутні знають, як його твори намагались знищити, забороняли до показу, і це наша відповідальність — берегти їх, аби вони стали частиною спадщини українського мистецтва, чим вони і є насправді, — зазаначила кураторка та художниця Оксана Брюховецька.

Наше завдання — тримати цей стрій і продовжувати цю боротьбу. Ті принципи, анти авторитарні, ліві, за які жив, творив і загинув Давид Чичкан. Принципи свободи, рівності, самоорганізації, солідарності, взаємодопомоги. Це те, чим Давид жив кожну хвилину свого життя, — сказав друг художника Денис Пілаш.

Головний перфоменс свого життя — соціальну революцію, він не втілив, але це в силах кожного з нас — продовжити соціально-визвольну боротьбу за справжню пряму демократію і соціальну рівність. На картинах Давида все зображено, концепція готова, треба втілювати. Головне — вірити в свої сили, — наголосив товариш Давида Віталій Дудін.

Давид Чичкан народився у 1986 році в Києві в родині художників Тетяни Ілляхової й Іллі Чичкана. Свій творчий шлях розпочав на початку 2000-х років, приєднавшись до мистецького об’єднання «А. Е.». Був активним учасником протестних рухів та анархістських ініціатив. Політичні опоненти неодноразово зривали виставки митця.

У Давида лишилась дружина та маленький син.

Війна