Діти опираються російській пропаганді в окупації: історик-правник Сергій Берендєєв про ефективність української освіти на ТОТ

01 вересня 2025 р. 06:35

01 вересня 2025 р. 06:35

Початок нового навчального року багато українських дітей зустрінуть на тимчасово окупованих територіях, де загарбницька влада російської федерації жорстко викорінює українську культуру й освіту.

Насаджувані натомість російські освітні програми силоміць просувають імперську пропаганду з метою формування вірнопідданих загарбникам громадян.

Про те, як зберегти українську освіту на ТОТ, АрміяInform розповів історик-правник, методист Українського інституту розвитку освіти Сергій Берендєєв.

— Які ключові підходи сьогодні застосовує українська система освіти для дітей з ТОТ? Чому для цих дітей особливо важливим є українознавчий компонент?

— У нас є кілька категорій дітей, які потребують особливої уваги щодо задоволення їхніх освітніх потреб у контексті війни. Це діти, які перебувають на тимчасово окупованих територіях і у прифронтових районах, де навчання можливо проводити тільки у дистанційному форматі. Також слід згадати про дітей, які живуть за кордоном і дистанційно навчаються в українських школах.

З огляду на потреби цих дітей розроблені типові освітні програми я яких, у першу чергу, посилений українознавчий компонент. Це необхідно як школярам, які перебувають за кордоном у країнах ЄС, так і особливо тим дітям, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, адже російська пропаганда домінує в їхньому освітньому процесі.

Система освіти Росії має на меті не просто сформувати громадянина, як це роблять у демократичних країнах світу, а виростити воїна-завойовника. Він повинен не лише бути лояльним до російської імперської державності, а готовим зі зброєю в руках силоміць нав’язувати її іншим.

З огляду на це наша головна мета — зберегти національну ідентичність дітей і протидіяти російській пропаганді. Для цього надзвичайно важливою є саме українознавча складова освітніх програм та навчальних дидактичних матеріалів, які ми розробляємо для навчання дітей з тимчасово окупованих територій.

— Як вдається налагодити зв’язок із дітьми на тимчасово окупованих територія? Як не наразити їх на небезпеку через навчання за українськими освітніми програмами?

— Це дійсно найбільші виклики — налагодити зв’язок з дітьми та гарантувати безпековий компонент. Коли ми готували типову освітню програму та окремі програми під навчальні курси в її межах, то розуміли, що вже самі формулювання у назвах предметів чи тем можуть привернути увагу окупаційної влади та наразити дітей і їхніх батьків на небезпеку.

Найочевидніший приклад — неможливо пропонувати дітям на ТОТ такий предмет, як «Захист України». Тому ми вирішили зосередитись на тому компоненті, який є одночасно важливим і для захисту України, і для усвідомлення себе.

Ми створили таку програму, яка об’єднала громадянську освіту й основи цивільного захисту. Це інтегрований курс, який включає, зокрема, і таку складову, як блоки з основ міжнародного гуманітарного права.

Це важливо для дітей, які перебувають на тимчасово окупованій території чи у прифронтових регіонах, оскільки там є окремий розділ про права людини в умовах окупації.

Як дітям, так і їхнім батькам важливо знати, що навіть перебуваючи на тимчасово окупованих територіях вони мають права і можуть у майбутньому притягнути країну-агресора до відповідальності.

Відповідні блоки програми містять інформацію про те, як фіксувати військові злочини на тимчасово окупованих територіях, як звертатися до відповідно міжнародних інстанцій, які шляхи є для отримання компенсації завданих державою-агресоркою збитків тощо.

— Про що ще йдеться в орієнтованій на школярів з тимчасово окупованих територій програмі?

— Програма передбачає також домедичну підготовку, яка, відверто кажучи, містить також елементи тактичної медицини. Це важливо, бо ми ж розуміємо, що діти можуть опинитись в умовах бойових дій, під обстрілами. Тому їм потрібно чітко і швидко розуміти, які діяти, аби врятувати своє життя або життя своїх близьких.

Ще один великий елемент — цивільний захист, рекомендації щодо того, як діяти у тих чи інших ситуаціях, уникати небезпеки. Велику увагу приділено, зокрема, вибухонебезпечним предметам — як їх виявити та розпізнати, за яким алгоритмом діяти після виявлення.

Також передбачено безпекові практики, які адаптуються як для тимчасово окупованих територій, так і для прифронтових регіонів. Залежно від контексту їх доводиться видозмінювати, але основні аспекти зберігаються, щоб діти знали, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пріоритет для ТОТ — це збереження життя дітей та за можливості їхнє повернення до вільної України. Якщо вони можуть виїхати, якщо це вдається, то держава повертає їх і вони вже навчаються за стандартними програмами, як і всі інші українські школярі.

— Ви згадали українознавчу складову навчальних програм для дітей з ТОТ, яка скерована на формування національної ідентичності та протидію російській пропаганді. Як вона поєднується з вихованням демократичних цінностей?

— Ключовою для формування національної ідентичності є, звісно, історія України. Обов’язковим є компонент щодо наших славетних переможних сторінок історії, які дітям допоможуть на конкретних історичних прикладах розуміти, що ми неодноразово перемагали наших ворогів.

Сучасна війна так само безсумнівно завершиться нашою перемогою, тож діти мають розуміти, що їх не покинули напризволяще, що ми про них дбаємо, підтримуємо зв’язок і робимо все для того, щоб вони залишалися в системі української освіти.

При цьому всі наші освітні програми, спрямовані на розвиток ключових компетентностей . Є також так звана європейська рамка компетентностей, скерована на формування та розвиток тих навичок, які є загальноприйнятими та практикованими у межах європейської спільноти. Вони базуються на загальних демократичних принципах.

У першу чергу розвиваємо ті навички, які будуть потрібні для повсякденного життя. Це повага до людської гідності, дотримання прав людини, громадянська свідомість та відповідальність, відкритість до інших культур.

Це саме ті компоненти, які необхідні навіть в умовах війни і, мабуть, насамперед в умовах війни для того, щоб людина залишалася людиною. Для дітей з тимчасово окупованих територій це має особливо вагоме значення.

— Це робиться у межах курсу історії України?

— Насамперед це робиться через посилення курсу громадянської освіти, який раніше викладався з 10-го класу, а зараз починається як окремий курс з 6-го класу. А у межах історії України є інтегрований курс історії України та громадянської освіти ще з 5-го класу.

Також елементи громадянської освіти є в курсах «Я досліджую світ» з 1-го по 4-ий класи. Там пояснюється, хто такий громадянин, чому це важливо, як він може впливати на майбутнє своєї держави. Завдяки цьому закладається розуміння, чому Україна є важливою, чому громадянин має дбати про розвиток і захист своєї батьківщини.

В історії України посилена увага держава творчим процесам, національно-визвольним змаганням і ролі постаті в історії. Ну і звичайно- це спростування радянських міфів і акцент на розвитку критичного мислення.

Хочу наголосити, що в українській школі зовсім інші підходи до навчання. У росіян, насамперед все спрямовано на створення культу агресивного загарбницького мілітаризму. У нас інші принципи, тому що ми виховуємо активного громадянина, який не прагне війни чи, тим більше, нападу на сусідів, але у будь-який момент може не тільки допомагати у розвитку своєї держави, але й стати на її захист.

Це має особливе значення для українських дітей з ТОТ і прифронтових регіонів, для яких розробляються відповідним чином модифіковані навчальні програми та курси. Я переконаний, що завдяки такому орієнтованому на виховання та формування свідомих громадян підходу в освіті Україна має майбутнє. На відміну від росії, яка сама себе знищить.

— Ви згадали про повернення дітей з тимчасово окупованих територій, яке відкриває їм змогу продовжити навчання за тими типовими програмами, за якими навчаються всі школярі у вільній Україні. Наскільки складно після повернення дітей з ТОТ інтегрувати їх у стандартний освітній процес?

— У нас є «Всеукраїнська школа онлайн» — державна платформа, створена Міністерством освіти та Українським інститутом розвитку освіти. Де б не перебувала дитина, вона може зайти на цю платформу і переглянути відеоуроки, конспекти, додаткові матеріали.

Це можна зробити навіть перебуваючи на тимчасово окупованих територіях за допомогою VPN чи інших засобів. Також цей ресурс важливий для прифронтових регіонів, які перебувають під загрозою обстрілів. Навчання там можливе лише у дистанційному форматі.

Тому тим дітям, які перебуваючи на тимчасово окупованих територіях не втрачали зв’язок з українським освітнім середовищем, інтегруватися не надто складно. Адаптовані для навчання на ТОТ програми передбачали, що рано чи пізно такі школярі в той чи інший спосіб повернуться на територію вільної України.

— Складається враження, що проблемою збереження українського освітнього простору на ТОТ перейнялися лише після широкомасштабного вторгнення 2022 року. Чи не втратили ми за вісім попередніх років окупації молодь Криму та окремих регіонів Донецької та Луганської областей?

— Якщо ми беремо період з 2014 по 2022 рік, то тоді діти з Донецької та Луганської областей, з Криму мали можливість доволі вільно виїжджати і навчатися на не окупованих територіях. У багатьох школах одразу з’являлися учні-переселенці.

Я, наприклад, в той період працював у школі, і в мене в класі в 2014 році з’явилося одразу 7 дітей-переселенців. Потім була ще хвиля з Криму 2019 року, коли багато дітей приїхали. Тобто вони спокійно могли навчатися за їхнього бажання в українській системі освіти.

З огляду на це такої нагальної потреби охоплювати дітей, які лишилися на ТОТ, системою української освіти, яка виникла після 2022 року, не було. Відбувалася евакуація шкіл, евакуація вищих навчальних закладів на територію вільної України і діти навчалися тут.

Ті ж, хто лишався на тимчасово окупованих територіях, могли навчатися у дистанційному форматі, якщо мали таке бажання і їм сприяли батьки. Бо, звісно, якщо батьки були затятими прихильниками росії, підтримували окупацію Криму чи так звані «народні республіки» на Донеччині чи Луганщині, то залучити дітей до українського освітнього простору було неможливо.

Для всіх інших шлях був відкритий — вони навчалися за загальними програмами в межах тих закладів, які діяли на території вільної України.

— Також ми маємо досвід Харківщини та Херсонщини, які були окуповані на початку широкомасштабного вторгнення, а потім визволені восени 2022 року. В цей час окупанти намагалися запровадити там російську систему освіти.

— У 2022 році окупація частини Харківщини і Херсонщини супроводжувалася завезенням російських учителів, нищенням українських підручників і програм. Після повернення цих територій українська система відновилася, але з урахуванням безпекових ризиків. Місцева влада й військові адміністрації визначають формат навчання — очний чи дистанційний.

Тоді справді виникла проблема освітніх втрат, оскільки діти близько пів року могли взагалі не навчатися через обстріли й відсутність інтернету. Щоб їх надолужити, розробили скорочені (модифіковані) програми, де залишили тільки ті теми, без яких неможливе подальше вивчення предмета.

Такі програми використовують і для дітей з ТОТ, і для тих, хто перебуває за кордоном. Завдяки цьому освітні втрати вдалося мінімізувати. Отриманий у 2022‒2023 роках досвід роботи з освітніми втратами можна масштабувати та застосувати для роботи з дітьми після визволення інших тимчасово окупованих територій України.

— Насамкінець хочу спитати, чи є змога оцінити ефективність залучення дітей, які перебувають на ТОТ, до українського освітнього середовища?

— Так, звісно, є численні приклади навчання дітей в українських закладах освіти під час перебування на тимчасово окупованих територіях. Є приклади повернення дітей на територію вільної України та успішного продовження навчання в українських школах. Є ще численніші випадки виїзду дітей до країн ЄС — перебуваючи там вони так само продовжують навчатися в українській системі освіти.

Скажу навіть більше — перебуваючи в окупації наші діти відкрито виявляють українську ідентичність. Завезені з росії вчителі, а також ті, хто пішов на колаборацію з окупантами, не можуть нічого з цим вдіяти.

Пригадую показовий приклад з окупованого Маріуполя — там вчителька бідкалась, що місцеві діти не піддаються проросійському впливу, співають українських пісень і ставлять провокаційні питання, на які вона не може відповісти. Те, що в окупованому Маріуполі діти зберігають українську ідентичність та не піддаються російській пропаганді — це свідчення ефективності української освіти на ТОТ.

Або випадок у Криму, коли батьків оштрафували за те, що їхня донька прийшла до школи у вишиванці. Потрібно мати надзвичайну силу волі та національну свідомість, щоб наважитися на такий крок у середовищі, де все вибудувано на агресивній російській пропаганді.

Такі речі дуже чітко показують, чому українське суспільство залишається незламним навіть в окупації та засвідчують ефективність збереження українського громадянського, культурного, освітнього середовища на тимчасово окупованих територіях.

Війна