Винищувач F-16 і танк M1 Abrams стали експонатами Музею війни Національного університету оборони України

09 вересня 2025 р. 06:54

09 вересня 2025 р. 06:54

Від наймасовішого американського танка часів Другої світової війни M4 Sherman до сучасного основного бойового танка США M1 Abrams, бойової машини піхоти Bradley та багатоцільового винищувача F-16 Fighting Falcon.

У Музеї війни Національного університету оборони України представлено унікальні зразки озброєння та військової техніки, що засвідчують масштабну підтримку українського народу з боку країн вільного світу.

У протистоянні з державою-агресором російською федерацією українці не лишаються сам-на-сам з нападником, отримуючи дієву допомогу від країн-партнерів.

З нагоди 80-річчя від дня завершення Другої світової війни унікальні зразки озброєння та військової техніки в колекції Музею війни Національного університету оборони України АрміяInform показав начальник навчально-лабораторного комплексу кафедри воєнної історії України, кандидат історичних наук лейтенант Богдан Скопненко.

«Together we win» — «Разом ми переможемо»: такими словами зустрічає відвідувача Музею війни інсталяція зброї, боєприпасів і амуніції, наданих країнами-партнерами Україні для боротьби з російською агресією.

Обабіч центрального напису на дерев’яному ящику зображено понад чотири десятки прапорів держав світу, які допомагають українцям озброєнням, військовою технікою, боєприпасами, амуніцією та іншим необхідним для ведення бойових дій спорядженням.

Навколо — пускові тубуси від протитанкових комплексів FGM-148 Javelin, коробки для протитанкових гранатометів типу NLAW, транспортувальні контейнери для 155-мм артилерійських снарядів, корпуси мінометних мін та артилерійських снарядів, стрічки з крупнокаліберними набоями, металеві контейнери для боєприпасів тощо.

Обмежений простір музейної експозиції дозволяє продемонструвати лише частку надважливої для українців військової допомоги, однак навіть у такому обсязі представлені артефакти яскраво свідчать про масштаб міжнародної підтримки та різноманітність зразків західного озброєння, які країни-партнери надають Збройним Силам України.

Для глядача це не просто набір зброї — це свідчення твердої міжнародної підтримки справедливої боротьби українського народу проти російської агресії у Війні за Незалежність. Кожен контейнер, снаряд чи тубус експозиції із символічною назвою «Together we win» наголошує на важливості внеску друзів України у спільну боротьбу.

Один із елементів експозиції — знайдена на Жуковому острові в Києві датована 1944 роком масивна металева табличка з відлитим рельєфним написом USA та числовим маркуванням.

Написи «TARE WT 20 METRIC TONS» (вага тари 20 метричних тон) та «CAPACITY 50 METRIC TONS» (вантажопідйомність — 50 метричних тон) свідчать, що вона кріпилась до великого транспортного обладнання на кшталт залізничної платформи.

Включення таблички до експозиції слугує відсилкою до ленд-лізу часів Другої світової війни і підкреслює подібність сучасної підтримки України державами-партнерами до програми допомоги союзникам по Антигітлерівській коаліції з боку США.

Серед великогабаритних вантажів, що транспортувалися на залізничних платформах із подібною табличкою, міг бути й основний американський середній танк Другої світової війни M4 Sherman, який масово Сполучені Штати масово постачали до Радянського Союзу в межах програми ленд-лізу.

Його також представлено в експозиції Музею війни на території Національного університету оборони України. Сьогодні це єдине місце в країні, де можна побачити справжній «Шерман».

Цей танк брав участь у Корсунь-Шевченківській битві наприкінці січня — у середині лютого 1944 року. Під час спроби танкістів переправитися по льоду через річку Гнилий Тікич його підбили німецькі артилеристи — на башті добре видно вхідний отвір бронебійного снаряда.

Члени екіпажу машини — нещодавно мобілізовані на Лівобережжі українці — загинули. Імовірно, це був їхній перший і останній бій. Затонулу машину — корпус окремо від башти — виявили в мулі на дні річки на початку 2000-х років, підняли та відновили до стану музейного експонату.

Зараз «Шерман» в експозиції музею має дещо незвичне забарвлення — це фантазія на тему висадки союзників на Сицилії під час операції з кодовою назвою «Хаскі» у липні-серпні 1943 року.

Танк M4 Sherman був одним із найчисленніших танків того періоду, оптимальним за ціною та швидкістю виробництва, хоча його якість та бойові властивості поступалися німецьким бронемашинам.

«Шермани» були вразливими цілями через високий профіль і відносно тонку броню. Німецькі артилеристи та танкісти зневажливо прозвали їх «запальничками», адже машина часто миттєво спалахувала після влучання.

Водночас союзники цінували «Шерман» за надійність і простоту ремонту. Головною ж перевагою було те, що цих машин випускали десятки тисяч, задовольняючи потребу в техніці. Загалом у роки війни було виготовлено понад 50 тисяч «Шерманів», вони перебували на озброєнні США, Великої Британії, Канади, Франції, Китаю та СРСР.

У Червоній армії «Шермани» отримали прізвисько «Емча» — від російського прочитання індексу «М4». За ленд-лізом СРСР отримав 4102 такі танки: 2007 ранніх модифікацій із 75-мм гарматою та 2095 пізніх із довгоствольною 76-мм гарматою.

Радянські танкісти загалом позитивно відгукувалися про «Шермани», відзначаючи їхню надійність, зручність обслуговування й достатню для середнього танка вогневу міць.

«Шермани» активно воювали на Східному фронті, включно з битвою за Берлін 1945 року, де зазнали значних втрат у міських боях. У серпні 1945 року радянські війська застосували їх також у Маньчжурській операції проти Японії.

Після війни більшість уцілілих «Шерманів» повернули союзникам або утилізували, щоб уникнути оплати за програмою ленд-лізу.

Унікальність M4 Sherman в експозиції Музею війни Національного університету оборони України полягає також у тому, що зовсім поруч із цією отриманою у межах ленд-лізу бронемашиною стоїть інший американський танк — M1 Abrams, який передали Україні в межах іноземної допомоги під час сучасної війни з росією.

«Абрамс» — найсвіжіший експонат з техніки країн-партнерів, який передали до музею всього кілька місяців тому. Машина вже відпрацювала своє, була підбита й частково згоріла, тому застосовувати її в бою вже неможливо. Тепер вона є музейним експонатом та може використовуватися як наочний посібник під час навчального процесу.

Зараз M1 Abrams — це основний бойовий танк армії США, так само, як у Другій світовій основним був «Шерман». Але якщо «Шерман» був насамперед масовим коштом безпеки екіпажу, то у випадку «Абрамса» головним пріоритетом є саме збереженням життя екіпажу. Це принципово відрізняє його від радянських танків, де техніку ставили вище за життя екіпажу.

Програма розробки нового основного танка США, що отримав назву «Абрамс», стартувала на початку 1970-х років. У 1976 р. були виготовлені прототипи, а вже 1980 року серійний танк M1 Abrams надійшов на озброєння американської армії.

M1 Abrams став одним із перших західних танків третього покоління: у його конструкції було впроваджено низку новітніх на той час технологій. Він мав багатошарову композитну броню типу Chobham, потужний газотурбінний двигун, сучасну цифрову систему управління вогнем, а також ізольоване відділення боєкомплекту з вибивними панелями, що захищає екіпаж у разі детонації.

Перші модифікації М1 оснащувалися 105-мм нарізною гарматою M68. Починаючи з варіанта M1A1 1985 року «Абрамси» озброюються 120-мм гладкоствольною гарматою Rheinmetall M256, що підвищило їхню вогневу міць.

Уперше «Абрамси» взяли участь у бойових діях 1991 року під час війни в Перській затоці. Під час операції «Буря в пустелі» американські M1A1 Abrams легко знищували іракські танки, зокрема Т-72. Тоді армія США не втратила від ворожого вогню жодного «Абрамса».

Високий рівень захисту, влучність 120-мм гармати та надійність забезпечили цьому танку перевагу над тогочасною радянською бронетехнікою.

Пізніше танки «Абрамси» брали участь у війні в Іраку 2003–2011 років та операціях в Афганістані, продемонструвавши високу живучість і потужність у різних умовах бою.

У відповідь на широкомасштабне вторгнення росії Сполучені Штати ухвалили рішення надати Україні танки M1 Abrams на початку 2023 року.

Першу партію зі 31 танка (у модифікації M1A1) було передано восени 2023 р., після завершення програми навчання українських екіпажів.

Також 49 танків M1A1 Abrams передала Україні Австралія. Вже з осені 2023 — початку 2024 року «Абрамси» були розгорнуті на полі бою.

Окрім відомого американського танка, серед експонатів музею війни можна побачити не менш знамениту бойову машину піхоти M2 Bradley, яка стала символом переходу на новий рівень турботи про безпеку та комфорт екіпажу та десанту.

Також «Бредлі» має потужні бойові можливості. Вірусним стало відео, на якому зафіксовано, як ця БМП впевнено перемогла російський Т-90М «Прорив». Той факт, що бойова машина піхоти впоралася з новітнім танком противника є визначним досягненням.

За своїми характеристиками ця БМП створювалась для того, щоб взаємодіяти з танками M1 Abrams, забезпечуючи захист і вогневу підтримку механізованій піхоті.

Нині M2 Bradley — це основна гусенична бойова машина піхоти армії США, що перебуває на озброєнні з 1980-х років. Вона відносно важка, вага останніх модифікацій сягає 30–33 тонн за рахунок додаткової броні.

Екіпаж становлять 3 особи (командир, навідник, механік-водій), десантне відділення вміщує 6–7 солдатів.

Озброєна «Бредлі» 25-мм автоматичною гарматою M242 Bushmaster з боєкомплектом на 900 пострілів та спареним кулеметом на 2200 набоїв. По лівому борту башти встановлено двозарядний пусковий пристрій для протитанкових ракет BGM-71 TOW.

Бронювання M2 Bradley комбіноване. Алюмінієвий бронекорпус з навісними сталевими екранами витримує обстріл бронебійними кулями до 14,5 мм включно по периметру і захищає від уламків.

Лобова проєкція посилена і може протистояти пострілам 30-мм гармати БМП-2 з певної дистанції. Додатково передбачені виносні модулі динамічного захисту (ERA) для боротьби з кумулятивними гранатами.

У бою «Бредлі» дебютувала 1991 року під час війни у Перській затоці. Вона виявилась надзвичайно ефективною, не тільки лише перевозячи піхоту за танками «Абрамс», але й знищивши чимало іракських бронемашин завдяки своїм ПТРК TOW.

Під час війни в Іраку 2003–2011 років ці машини знову масово використовувалися США для патрулювання та боїв у містах. Вони показали високу живучість та забезпечили виживання екіпажів. Хоча деякі Bradley підривалися на мінах чи фугасах, завдяки хорошому захисту у більшості випадків члени екіпажів залишалися живими.

Рішення про постачання M2 Bradley Україні ухвалили на початку 2023 року. Тоді США зобов’язалися надати спочатку 50, а згодом загалом 109 БМП M2A2 ODS-SA (модифікація з покращеною обізнаністю) з армійських складів.

Перші машини прибули навесні 2023 року, після прискореного тримісячного навчання близько 200 українських військових на полігонах у Німеччині. Надалі США збільшили допомогу.

Українські військові швидко оцінили переваги «Бредлі» на полі бою. Захист Bradley часто рятував життя десанту й екіпажу: солдати залишали пошкоджені бронемашини живими, часто лише з легкими пораненнями.

Також українські бійці хвалять зручність задньої апарелі Bradley, яка дозволяє швидко покидати машину під прикриттям броні. А завдяки просторому десантному відділенню, солдати можуть їхати всередині з більшим комфортом і захистом, ніж в тісних БМП-1/2.

Поряд із M2 Bradley в експозиції розташована ще одна відома бойова машина піхоти — німецька гусенична Schützenpanzer Marder, яка теж уже встигла позитивно зарекомендувати себе на полі бою в Україні.

До музею цей експонат надійшов у вкрай поганому стані. Однак повністю вигорілий іржавий корпус відновили, надавши йому вигляду справної бронемашини.

«Мардер» — німецька гусенична БМП, що стоїть на озброєнні Бундесверу з 1971 року. Найпоширенішою модернізацією є модель Marder 1А3, яка має бойову масу близько 33,5 тонни, тоді як попередні версії важили близько 28 тонн.

Екіпаж Marder налічує 3 особи — це командир, навідник, механік-водій. БМП може взяти на борт 6 або 7 десантників залежно від модифікації.

Озброєння «Мардер» — 20-мм автоматична гармата Rheinmetall MK 20 Rh202 з боєкомплектом 1250 пострілів та спарений 7,62-мм кулемет MG3 на 5000 набоїв. Гармата Rh202 здатна стріляти зі швидкістю 800 пострілів за хвилину і пробивати броню легких БТР на дистанції 1–2 км.

У версії Marder 1A3 було значно посилено бронювання. Завдяки цьому лобова проєкція витримує влучання 30-мм снарядів БМП-2 з короткої відстані, а бортова захищає від 14,5-мм куль і осколків

Marder має високу надійність і продуману конструкцією. В задній частині є широка апарель для десанту, передбачено кілька верхніх люків, через які піхота могла вести стрільбу.

На початку 2023 року уряд Німеччини ухвалив рішення поставити Україні значну кількість БМП Marder. Перший пакет включав 40 одиниць Marder 1A3 із законсервованих запасів Бундесверу. Згодом кількість наданих бронемашин зросла.

Перші німецькі Marder з’явилися на фронті в Україні у квітні 2023 року на Бахмутському напрямку. Там БМП успішно виконували роль «броньованого щита» для піхоти, вогнем 20-мм гармат придушували ворожі вогневі точки і знищували легку техніку.

Загальний внесок цих машин важко переоцінити — вони суттєво підвищили захищеність та вогневу міць української піхоти. Завдяки Marder механізовані підрозділи ЗСУ отримали західний стандарт живучості, коли на перше місце ставиться збереження життя солдатів, а не тільки збереження техніки.

Один із сусідніх експонатів — знаменитий бронетранспортер M113, який українські військові часто називають «емкою». Він надійшов на озброєння США ще в 1960 році, відкривши еру легких бронетранспортерів з алюмінієвою бронею. Маса базової модифікації M113A1 становить усього близько 12,3 тонни.

Броня M113 виконана з авіаційного алюмінію завтовшки 28–44 мм, що захищає від куль калібру 7,62 мм та осколків артилерії, але пробивається великокаліберними кулями 12,7–14,5 мм.

Екіпаж M113 становлять 2 особи — водій і командир, а на борт «емка» може взяти 11 і навіть більше піхотинців.

Зазвичай М113 озброєна 12,7-мм кулеметом M2 Browning на турелі над люком командира, однак у деяких модифікаціях встановлювалися башти з 20-мм або 25-мм гарматами чи ПТРК.

Утім, класичний БТР M113 не призначений для прямого бою — він має забезпечувати логістику переднього краю і доставляти піхоту на передову.

«Емка» має понад 40 варіантів модифікацій і є надзвичайно масовою. Всього за період з 1960 по 2007 роки виготовили приблизно 80 000 одиниць сімейства M113. Це найбільш розповсюджений бронетранспортер в історії, який перебуває на озброєнні у понад 50 країнах світу.

Вперше М113 масово застосували США у В’єтнамській війні, де ці бронетранспортери показали високу прохідність у джунглях і стали основою механізованих підрозділів армії Південного В’єтнаму.

Після В’єтнаму M113 брав участь у всіх великих конфліктах за участю США: вторгнення в Панаму 1989 року, війна в Перській затоці 1991 року, миротворчі місії на Балканах, операції в Іраку та Афганістані.

Хоча у США з 1990-х ці БТР поступово переводили в допоміжні ролі (евакуаційна, медична та інженерна техніка), інші країни продовжували використовувати M113 безпосередньо в бою.

Після початку широкомасштабної агресії у 2022 році M113 став одним із символів військової допомоги Заходу. Починаючи з 2022 року Україні передали сотні цих бронетранспортерів.

Масована й швидка передача «емок» стала можливою завдяки тому, що багато армій мали надлишок M113 на зберіганні після оновлення парку.

Завдяки своїй масовості та надійності M113 стали справжнім «транспортним хребтом» для Збройних Сил України. Зараз ці «ветерани» Холодної війни продовжують сумлінно виконувати свою роботу: везуть солдатів, евакуюють поранених, підвозять усе необхідне до передової.

Поруч із М113 стоїть створений на основі «емки» нідерландський гусеничний бронетранспортер YPR-765, який українські військові називають «юпіком». Ця бронемашина поєднує функції бронетранспортера та легкої бойової машини піхоти.

«Юпік» має зварний алюмінієвий корпус із навісною сталевою бронею, яка захищає від стрілецької зброї і осколків, але не здатна витримати влучання важких боєприпасів. Стандартне озброєння базового варіанта YPR-765 — це 12,7-мм кулемет Browning M2HB, встановлений в одномісній відкритій башті з круговим захистом.

У версії YPR-765 PRI (Pantser Rups Infanterie) машина обладнана повністю закритою баштою EWS з 25-мм автоматичною гарматою Oerlikon KBA-B02 і спареним 7,62-мм кулеметом FN MAG.

Екіпаж YPR-765 становлять 3 особи — механік-водій, командир і навідник. Також на борт «юпік» може взяти до 7 бійців десанту.

На озброєння армії Нідерландів YPR-765 надійшли у 1977 році, замінивши старі бронетранспортери AMX-VCI та YP-408. Загалом було вироблено близько 2100 одиниць цієї техніки, з яких близько 500 перебували на службі до початку 2000-х років.

Машини випускалися у дванадцяти модифікаціях для різних завдань. Окрім базової версії,було створено командні варіанти, медичні евакуатори, самохідні протитанкові установки з ПТРК TOW, інженерні та вантажні машини тощо.

До переваг YPR-765 належать його висока тактична мобільність, універсальність конструкції з можливістю встановлення різних бойових модулів і озброєння, а також успадковані від M113 амфібійні властивості.

Після початку широкомасштабного російського вторгнення Нідерланди одними з перших вирішили передати Україні свої бронемашини. Хоча тип техніки спершу не розкривався, вже у травні 2022-го стало відомо, що йдеться саме про гусеничні бронетранспортери YPR-765.

Перші «юпікі» надійшли до України вже влітку‒восени 2022 року. На сьогодні ці бронемашини відіграють підтримуючу роль — їх залучають для перевезення особового складу, до супроводу основних бойових танків або важчих БМП, а також для вогневої підтримки піхоти на полі бою.

Українські бійці відзначають високу маневреність та зручність YPR-765 в експлуатації. Нині українські військові успішно застосовують «юпіки» на різних ділянках фронту, підтверджуючи цінність кожної одиниці бронетехніки, наданої союзниками.

Окремою перлиною зовнішньої експозиції озброєння та військової техніки на території Національного університету оборони України є багатоцільовий винищувач F-16 Fighting Falcon.

Він представлений у варіанті F-16D — двомісного літака з подовженим фюзеляжем для другого члена екіпажу — інструктора або оператора озброєння. Ця версія «Бойового Сокола» випускалась практично в усіх блоках модернізації, починаючи від Block 15 до Block 52+ і далі.

За своїми характеристиками версія F-16D майже не відрізняється від одномісної версії F-16C того самого «блоку». Він має 20-мм гармату M61 Vulcan, дев’ять вузлів підвіски для ракет «повітря — повітря» і «повітря — земля», а також для широкого спектру високоточної зброї — від JDAM і Paveway до AGM-65 Maverick чи AGM-88 HARM.

Представлений в експозиції фюзеляж літака, з якого демонтували всі прилади та обладнання, Україні надали Сполучені Штати Америки. Він призначений саме для демонстрації в музейному просторі та може використовуватися як наочний посібник у межах навчального процесу.

Також, подібно до інших експонатів Музею війни, F-16 є важливим символом міжнародної підтримки України. Він засвідчує, що допомога жертві агресії, яка чинить справедливий опір нападникові, лишається незмінно важливою для демократичних країн.

Нації вільного світу продовжують протистояти злу незалежно від держави-загарбника та воєнного злочинця на її чолі — від фюрера нацистського третього райху адольфа гітлера у минулому до диктатора рашистської російської федерації владіміра путіна нині.

Війна