Зенітники проти авіації: історія екіпажу «Бука», який збив два літаки і пережив ракетну атаку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

12 листопада 2025 р. 12:12

12 листопада 2025 р. 12:12

У березні 2022 року на Харківщині командир «Бука» Костянтин свідомо пішов у бій із неповним екіпажем, щоб зменшити ризик втрат. Коли ракета влучила в установку, він витягнув офіцера з машини й повернувся, щоб врятувати техніку.

Його історію оприлюднили на сторінці зенітного ракетного полку імені Українських Січових Стрільців.

«Того дня ми прикривали десантників від ударів російської авіації. За ніч збили два літаки, до того — ще п’ять. Але в протиповітряному бою полюєш не лише ти. Поки працюєш, у небі десяток російських бортів шукають саме тебе… шансів уникнути удару небагато. І по нас прилетіла протирадіолокаційна ракета».

Так про події березня 2022 року на Харківщині згадує Костянтин — нині підполковник, а тоді майор, командир зенітної ракетної батареї комплексу «Бук-М1».

Рішення, що врятувало життя

Того дня Костянтин керував мобільною вогневою групою «Бук-М1» у зменшеному складі.

«Я вирішив зменшити кількість людей в обслузі, щоб зменшити можливі втрати. Навесні 2022-го над Харківщиною йшла запекла повітряна війна. Десятки російських літаків заходили, щоб скидати авіабомби. На землі наші десантники билися за кожен метр у районі траси Ізюм — Слов’янськ».

У момент удару в машині було лише двоє офіцерів замість стандартного екіпажу з чотирьох.

«Якби був механік-водій, він би загинув. Осколок пробив люк і застряг в апаратурі», — зазначають у повідомленні.

«За ним я піду у вогонь і воду»

Одним із двох офіцерів був Антон, тоді молодий лейтенант.

«Я вже не міг собі допомогти, — згадує нині капітан Антон. — Командир витягнув мене та евакуював».

Костянтин на цьому не зупинився.

«Після евакуації він повернувся на позицію, щоб забрати техніку. Я знаю одне: за ним я піду у вогонь і воду», — каже Антон.

«Найболючіший момент на війні»

Втім, того дня не обійшлося без втрат серед десантників, яких «Бук» прикривав.

«У лікарні я написав командиру підрозділу десантників і отримав відповідь: „Є великі втрати“. Це був мій найболючіший момент на війні», — каже Костянтин.

Сьогодні підполковник очолює підрозділ, озброєний сучасними західними ЗРК. Часто цитує книгу адмірала Вільяма Макрейвена «Застеляйте ліжко»: «Страх на війні — природний. Але важлива не відсутність страху, а здатність діяти попри нього. Робити для перемоги все, що можеш, там, де ти є, тоді, коли це потрібно».

Як повідомляла АрміяInform, водій 35-ї окремої бригади морської піхоти Михайло зміг евакуювати групу інженерного забезпечення попри шість влучань російських FPV-дронів у його броньований Kirpi і повне знищення коліс.