Оточивши себе підлабузниками, які стверджують, що війна йде за планом, Путін не бачить підстав для поступок — WP

13 грудня 2025 р. 14:01

13 грудня 2025 р. 14:01

Російські генерали кажуть, що всі цілі війни будуть досягнуті, а економісти стверджують, що, попри тиск, економіка РФ витримає довше, ніж економіка України. Навіть президент США Дональд Трамп казав , що Росія сильніша і Київ не має більше жодних козирів у війні. Чуючи лише такі запевнення, не дивно, що російський диктатор Владімір Путін не бачить причин для реальних поступок у мирних переговорах: з точки зору Кремля, війна йде за планом, пише WP .

Неясно, чи прийме Путін останній мирний план США, який більшість аналітиків називають упередженим на користь Росії, адже цей план не передбачає досягнення всіх цілей РФ у війні. Оскільки Путін вважає, що перемагає, і думає, що економіка РФ сильна, у нього немає причин для будь-яких поступок.

Путін давно оточений хором голосів, які його підтримують, але за останні 25 років перебування при владі спектр думок, що доходять до глави Кремля, різко звузився.

Російський дипломат Боріс Бондарєв описав, як це звуження думок глибоко вкоренилося в державному апараті РФ.

“Один з головних уроків вторгнення стосувався того, що я спостерігав протягом попередніх двох десятиліть: що відбувається, коли уряд поступово викривляється власною пропагандою. Війна є яскравим прикладом того, як рішення, прийняті в “ехокамерах”, можуть мати зворотний ефект”, — писав Бондарєв.

Так було не завжди, але з часом Путін “втратив інтерес” до незалежних ЗМІ та громадянських свобод і зосередився на відновленні сфери впливу колишнього Радянського Союзу — і ті, хто його оточував, підкорилися.

Яскравою, наприклад, є трансформація Дмітрія Мєдвєдєва, який як прем'єр-міністр “обмінявся” з Путіним президентським кріслом у 2008-2012 роках і чий термін був позначений коротким ліберальним потеплінням, більш дружнім ставленням до Заходу. Зараз Мєдвєдєв перетворився на яструба, який у своїх дописах у соцмережах неодноразово бажав Заходу ядерного знищення. Аналітики пояснюють це перетворення прагненням уникнути політичного забуття й компенсувати свої колишні, можливо, більш ліберальні погляди.

Російські аналітики визначили різні події як переломні моменти. Для деяких це повернення Путіна до влади в 2012 році після “невеликого ліберального потепління” президентства Медведєва. Інші вважають анексію Криму в 2014 році точкою неповернення.

Російські журналісти-розслідувачі Андрєй Солдатов та Іріна Бороган, які пишуть про спецслужби, припускають, що перетворення почалося значно раніше, ще під час перших термінів Путіна, й описують, як багато їхніх колег і знайомих ще на початку в приватному порядку прийняли точку зору Кремля.

До моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року для високопосадовців у РФ стало неможливо публічно виступати проти будь-якого рішення Путіна. Під час тепер уже сумнозвісного засідання Радбезу Росії за три дні до повномасштабного вторгнення багато російських високопосадовців були здивовані, коли Путін по черзі запрошував їх виступити перед камерами та підтримати його плани.

Однак за лаштунками було принаймні одне виключення. Дмітрій Козак — давній помічник, який працював із Путіним з 1990-х років і був його головним переговірником щодо України та правою рукою в деяких найделікатніших питаннях. ЗМІ писали, що Козак був єдиним високопосадовцем, який під час того засідання висловив аргументи проти військових дій. Його висловлювання не показали в телевізійній версії зустрічі, і з того часу Козак не з'являвся на публіці. Обов'язки Козака в Кремлі поступово перейшли до його конкурента. У вересні цього року Козак пішов у відставку.

Бондарєв розповідав, як протягом багатьох років російських дипломатів відправляли за кордон із завданням повторювати версію подій Кремля, не ставлячи її під сумнів. Потім, за його словами, у внутрішніх звітах від дипломатів поступово очікували, що вони повідомлять керівництву про успіх поширення російської версії подій та про те, що західна опозиція була придушена.

“Зрештою, цільовою аудиторією цієї пропаганди були не тільки іноземні країни, а й наше власне керівництво. Мої колеги в Кремлі неодноразово казали мені, що Путін цінує свого міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова, тому що з ним комфортно працювати, він завжди каже “так” президенту і говорить йому те, що той хоче чути. Тож не дивно, що Путін думав, що йому не складе труднощів перемогти Київ”, — сказав Бондарєв.

Такі ідеологічні розвороти — не рідкість у політиці, й часто важко відрізнити публічну позицію від особистих переконань, але їхні наслідки драматично посилюються в міру концентрації влади, що зараз досягла кульмінації в тому, як може закінчитися війна РФ проти України, оскільки і Москва, і Вашингтон чинять тиск на Київ, щоб той здався.

Росіяни й інші спостерігачі помітили подібне явище навколо Трампа, чия адміністрація, яка в першому терміні включала деякі голоси незгоди, тепер стала значно більш однорідною у підтримці політики президента США.

Російський журналіст Роман Баданін писав навесні цього року, що нові брифінги Трампа за участю лояльних журналістів нагадують йому щорічні пресмарафони Путіна.

“Щороку Кремль збирає тисячі лояльних журналістів, щоб вони задавали президенту улесливі запитання. Дивно, наскільки ці два явища схожі”, — зазначав Баданін.

Найбільше багатьох аналітиків турбує швидкість, з якою впливові фігури у Вашингтоні змінили свою позицію. Марко Рубіо, який зараз обіймає посаду державного секретаря, колись був одним із найвпливовіших республіканців, які стверджували, що відмова від підтримки України підірве авторитет Вашингтона.

Спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа критикували за те, що він радив росіянам, як вести переговори з президентом США, щоб отримати кращі умови, зокрема вирвати територіальні поступки від України. Бондарєв написав у соцмережі X, що хоча провина Віткоффа полягає в тому, що він “бачить світ виключно крізь призму Путіна” і його підхід “погіршує ситуацію для України”, посланець просто виконує накази Трампа.

“Він працює на США або, як він це розуміє, на президента США… Його мета – забезпечити Трампу якийсь “мир” тут і зараз”, — написав Бондарєв.

Перший рік другого терміну Трампа в Білому домі став предметом жартів серед російських вигнанців, які не підтримали війну: Америка, здавалося, “пробігала” частини недавньої політичної історії Росії.

”Це загальна людська риса — здатність до адаптації, в тому числі політичної. Але, особливо в авторитарних країнах, таких як Росія, кожен, хто коли-небудь вступив у систему, навіть маючи на початку благі наміри, з часом стає або опосередкованим, або безпосереднім співучасником чогось поганого”, — заявив Баданін.

Оглядач Володимир Кравченко у статті для ZN.UA писав, що Росією котиться хвиля репресій. Створена Путіним політична система під час війни переходить у нову якість: арешти чиновників і силовиків стають буденністю, не рятує і лояльність режиму та зв’язки. Низка аналітиків припускають, що влада перетворює репресивний апарат на основу управління, придушуючи невдоволення. Деякі експерти впевнені, що Кремль не організовує репресій спеціально, а просто їм не перешкоджає: пружина репресій розкручується сама, оскільки низи вбачають у них потенціал соціального ліфта й кар’єрного зростання, а верхи — інструмент перерозподілу власності та ресурсів, а також можливість поквитатися з давніми недругами.

Репресії в Росії сьогодні — це не відхилення від повсякденного життя, а норма. Та що масштабнішими стають арешти, то більшою є ймовірність, що у певний момент саме вони стануть причиною руйнування всієї путінської конструкції. Адже репресії є ознакою не сили путінського режиму, а його розкладання. Детальніше про це — в статті Кравченка “ Росія у вихорі репресій: влада пожирає своїх ”.

Війна