«Інші варіанти навіть не розглядав»: історія сапера з позивним «Дацик»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

15 грудня 2025 р. 11:39

15 грудня 2025 р. 11:39

20-річний боєць із позивним «Дацик» свідомо обрав службу в лавах 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України, не розглядаючи жодних альтернатив.

Про це йдеться в публікації на сторінці бригади.

Вибір без вагань

Поки багато його ровесників обирають студентське життя, «Дацик» пішов іншим шляхом. За його словами, рішення було усвідомленим і продуманим — ключову роль відіграв колектив.

«Я хотів конкретно сюди, бо тут багато знайомих. Вони розповідали, які завдання виконують і яке тут ставлення. Інші варіанти навіть не розглядав — хотів саме в цей колектив», — розповідає боєць.

Робота, де немає права на помилку

Служба сапера — одна з найскладніших і найнебезпечніших. Вона вимагає холоднокровності, концентрації та безумовної відповідальності. За словами «Дацика», реальність служби повністю збіглася з його очікуваннями.

«Як я очікував, так воно і є. Ми виїжджаємо на завдання, мінуємо, підриваємо. Головне — бути уважним. Сапер — це така робота, де можна помилитися лише один раз», — пояснює він.

Мотивація, каже боєць, проста і пряма: «Треба не „тупануть“. Треба робити, бо ніхто, крім нас, це не зробить».

Без міфів і страхів

Окремо «Дацик» зупиняється на тому, що часто лякає новобранців, — страх перед невідомістю та чутки про байдуже ставлення у війську. Власний досвід у «Рубежі», за його словами, ці міфи повністю руйнує.

«Тут немає такого: привезли й залишили — робіть що хочете. Тут дружній колектив, із забезпеченням усе добре. Щоб люди не боялися, що їх привезуть і кинуть, наче м’ясо. У нас такого немає», — наголошує сапер.

Історія «Дацика» — це приклад свідомого вибору й відповідальності, коли рішення йти служити продиктоване не романтикою, а розумінням справи, довірою до колективу та готовністю виконувати складну роботу.