Ресурс воювати, модернізуватися і посилювати обороноздатність. Як змінилась українська оборонна індустрія у 2025-му? Аналіз Ігоря Федірка з Ради зброярів

27 грудня 2025 р. 11:17

27 грудня 2025 р. 11:17

Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1259 грн замість 1799 грн . Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас. В період акції Christmas sale діє знижка 30% 🎁

Упродовж 2025 року українська оборонна індустрія втримала темп і продовжила масштабування навіть під постійними комбінованими ударами ворога. Водночас перехід до серійного виробництва оголив ключову проблему системи: спроможності зростають швидше, ніж держава встигає забезпечувати їх довгими контрактами та прогнозованим фінансуванням. Коли лінії простоюють, індустрія втрачає команди, темп і, зрештою, постачання для армії.

Головні зміни масштабування

Далекобійність стала пріоритетом року, а дрони різних типів – базою оборонної індустрії. Міноборони взяло курс на контрактування 4,5 млн FPV у 2025 році та спрямування понад 110 млрд грн на закупівлю дронів – утричі більше, ніж торік.

Паралельно відбувся прорив у сегментах deep strike і mid-strike: зросли спроможності, номенклатура та кількість успішних застосувань. У 2026 році виробничі потужності для далекобійних дронів можуть сягнути $35 млрд.

Власне ракетобудування у 2024 році зросло у вісім разів і нарощувалося у 2025-му. Серійно виробляються й застосовуються модернізовані «Нептуни» з дальністю до 1000 км, що суттєво розширює можливості ураження глибокого тилу. Стартувало серійне виробництво крилатої ракети FP-5 «Фламінго» з дальністю до 3000 км і потенціалом виходу на десятки одиниць на місяць.

Україна наростила випуск мінометної та артилерійської номенклатури – 60 мм і 152/155 мм. Йдеться про мільйони одиниць з початку 2024 року, і тренд на збільшення збережеться у 2026 році.

Морські безпілотні системи стали одним із найпереконливіших напрямів міжнародної кооперації. Застосування MAGURA завдало російському флоту понад $500 млн втрат, за оцінками української розвідки. Разом з іншими платформами, зокрема Sea Baby, це системно ускладнило присутність і базування противника в Чорному морі. 20 грудня 2025 року Україна та Португалія підписали спільну заяву про партнерство у виробництві морських дронів.

Масштабувалися контрдронові рішення – перехоплювачі, РЕБ, сенсори, зв’язок і інтеграція в системи прикриття. Там, де є серія, це знижує навантаження на дорогі ракети ППО та розширює можливості захисту об’єктів.

Окремий напрям – наземні роботизовані комплекси для логістики, евакуації, інженерних робіт, розвідки й розмінування. Цей клас систем повільніше виходить у масовість, зокрема через недостатньо активне застосування, але саме він знімає найжорстокіші ризики для особового складу.

Ще одна ключова зміна 2025 року – посилення компонентної бази та локалізація вузлів. Виробники переходять до системного забезпечення критичних елементів: електроніки, зв’язку, оптики, енергоживлення, механіки та бойових частин. Наприклад, український виробник моторів Motor-G у своїх категоріях декларує випуск понад 100 000 одиниць на місяць, а дрон-перехоплювач з українським двигуном демонструє швидкість до 400 км/год.

Завдяки масштабуванню понад половина озброєння, яке використовують ЗСУ, вироблено в Україні; у публічних оцінках звучить орієнтир близько 60%. Ще у 2022 році така частка здавалася недосяжною.

Загалом у 2025 році Міноборони в межах ініціативи Weapons of Victory уклало багаторічні контракти з 12 українськими виробниками майже на 130 млрд грн. Це правильний напрямок, але його недостатньо без прогнозованого завантаження на ширшу номенклатуру виробництва.

Відновлення контрольованого експорту

Промислові спроможності України зростають швидше, ніж бюджет здатен їх викуповувати. У 2025 році вони оцінювалися у $35 млрд, тоді як очікувані закупівлі до кінця року – у $12–12,5 млрд. Це означає до 60% незавантажених потужностей і прямий ризик втрати серійності, команд і темпу.

Саме тому з’явилася політична воля відновити контрольований експорт, паралельно формується його практична архітектура. Логіка виглядатиме так: верифікація виробника й номенклатури через експортний контроль, міжвідомча перевірка потреб сектору безпеки й оборони, колегіальне підтвердження профіциту та допуск до експорту, після чого – державні запобіжники, нагляд і післяпоставочний контроль.

Перші експортні контракти можливі не раніше другої половини 2026 року, партнерам потрібен час на тестування, сертифікацію та власні закупівельні цикли.

Окремий фінансовий запобіжник, який обговорюється у моделі запуску – спеціальне мито або збір з експорту. Кошти мають акумулюватися у спецфонді й повертатися в закупівлі українського озброєння для Сил оборони. Це спосіб конвертувати профіцит у додаткові внутрішні контракти, а не виводити ресурс із війни.

Готовність виробників висока: 94,4% компаній підтримують відкриття контрольованого експорту, згідно з даними опитування Української ради зброярів. Йдеться виключно про завантаження профіцитних ліній без зняття пріоритету фронту – експортуватиметься лише підтверджений надлишок.

Станом на листопад 2025 року Україна із партнерами уклала 28 двосторонніх безпекових угод. Ці країни розглядаються як базовий контур для перших рішень. Паралельно оголошено про відкриття двох офісів у Берліні та Копенгагені як практичних точок входу для партнерів під комплаєнс, стандартизацію і закупівельну логіку ЄС та НАТО.

Кооперація і спільні підприємства в Україні

Стала практичнішою й міжнародна кооперація: частина домовленостей перейшла у формати локалізації, боєприпасів, ремонту, ППО та спільних підприємств. Уже 25 іноземних оборонних компаній перебувають на різних етапах локалізації виробництва в Україні, включно з великими гравцями.

3 лютого 2025 року АТ «Українська оборонна промисловість» і польська Polska Grupa Zbrojeniowa підписали рамковий меморандум про співпрацю. Серед напрямів – виробництво боєприпасів, обслуговування бронетехніки й артилерії, посилення ППО та локалізація польського озброєння в Україні.

У травні 2025 року одна з компаній у структурі «Української оборонної промисловості» підписала меморандум із KNDS Belgium про спільну організацію комплектування боєприпасів середнього калібру для автоматичних гармат. Це сегмент зі стабільним попитом і жорсткими вимогами до виробничої дисципліни, бо він напряму прив’язаний до темпу застосування на полі бою.

У липні 2025 року було зафіксовано два окремі треки спільних підприємств (СП). З французькою Thales International SAS оформлено СП у напрямах ППО, радарів, РЕБ, тактичного зв’язку та оптико-електронних систем. Того ж місяця «Українська оборонна промисловість» і американська D&M Holding Company підписали документ про створення СП з виробництва спеціальних хімічних речовин для виготовлення боєприпасів.

Build with Ukraine в дії

Почали з’являтися кейси Build with Ukraine, де українські технології масштабуються на території партнерів або виробництво розподіляється між Україною та партнером, а готові вироби закуповуються для Сил оборони України.

Данія – один з перших системних прикладів такого підходу. 24 червня 2025 року міністри оборони України та Данії підписали документ про намір створювати українські оборонні виробництва на території Данії та поглиблювати інтеграцію оборонних секторів. 5 вересня було повідомлено про запуск першої спільної лінії з виробництва дронів у Данії, в жовтні меморандум деталізував співпрацю – спільні потужності, обмін технологіями та залучення європейського фінансування під спільні проєкти.

Велика Британія перевела тему перехоплювачів у юридично оформлену серію: 27 листопада делегації Міноборони України та Великої Британії підписали ліцензійну угоду на великосерійне виробництво українського дрона-перехоплювача Octopus на британській території.

Наприкінці року до цього контуру додалися угоди державного рівня про спільне виробництво БпЛА. 30 листопада Міноборони України та Норвегії домовилися про запуск спільного виробництва з пілотною лінією у 2026 році. 1 грудня Україна та Нідерланди підписали угоду про спільне виготовлення українських дронів на території обох країн із подальшою закупівлею систем Нідерландами для передачі Силам оборони України.

Окремий корпоративний кейс у цій же логіці – Quantum Frontline Industries, спільне підприємство Frontline Robotics і Quantum Systems у Німеччині. Проєкт передбачає промисловий випуск дронів під потреби України з запуском у 2026 році та заявленою підтримкою німецької сторони.

Перебудова управління і закупівель

Паралельно з нарощенням виробництва держава «перезбирала» управління сектором і логіку закупівель.

21 липня 2025 року уряд приєднав Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості до Міністерства оборони, об’єднавши промислову координацію, інвестиційну політику та міжнародну взаємодію в один контур відповідальності. Така концентрація повноважень має очевидні переваги для воєнного часу, але несе ризик короткого горизонту, коли закупівельна тактика починає домінувати над промисловою політикою.

Серійність тримається на іншій логіці: інвестиціях, локалізації, стандартах, експортній рамці, кооперації з партнерами та захисті виробництва. Якщо ці функції не мають власної ваги всередині системи, індустрія знову повертається до режиму ривків замість довгострокового плану

Уряд ухвалив постанову № 1606 від 5 грудня 2025 року про реорганізацію «Державного оператора тилу» шляхом приєднання до закупівельного контуру з набранням чинності з 1 січня 2026 року. У публічному полі це сприйняли як крок до єдиного контуру: менше дублювання, одна рамка, одна відповідальність.

Водночас таке рішення підвищує ціну помилки: концентрація закупівель в одному центрі різко збільшує вимоги до правил, контролю та пояснюваності рішень. Без цього довіра ринку руйнується швидше, ніж відновлюється.

Паралельно у 2024–2025 роках держава почала вибудовувати позитивний контур у тилових закупівлях і цифровізації. DOT-Chain оцифровує заявки, статуси та документообіг у забезпеченні, формуючи керованішу картину попиту й постачання. На цій базі з’явився модуль DOT-Chain Defence для дронів, РЕБ, засобів радіорозвідки, НРК і наземних станцій, який у 2025 році заходив у «пілот» на рівні бригад і виробників.

Практичний елемент цього ж напрямку – модель «е-Балів» у зв’язці Delta, DOT-Chain Defence і Brave1 Market, що дозволяє підрозділам замовляти потрібні технології через цифровий контур без довгих ручних ланцюгів.

У 2025 році Міноборони повідомило про завершення трансформації системи забезпечення якості оборонної продукції: від тотального контролю до партнерської моделі з виробниками на основі стандартів ISO та AQAP і законодавчо закріпленої персональної відповідальності виробника за якість.

У межах цієї моделі сформовано національну систему забезпечення якості зі спеціалізованим підрозділом Міноборони та його територіальними органами. Вони здійснюють аудит систем менеджменту якості підприємств, моніторинг виробничих процесів і вибіркове інспектування етапів виробництва. Створені відділи забезпечення якості серійного виробництва, ремонту, розробок та модернізації для супроводження державних контрактів.

Інвестиції та фінансування

За 2024 рік через ініціативу ZBROYARI: Manufacturing Freedom у виробництво українського озброєння було залучено понад $1,5 млрд партнерських коштів.

Паралельно держава суттєво наростила бюджетну підтримку розвитку ОПК: якщо у 2024 році бюджет оцінювався у 39,6 млрд грн, то у 2025-му плановий показник зріс до 84,5 млрд грн. Ставка робиться на розширення номенклатури, освоєння виробництв і технологічну автономність, але ці кошти мають працювати у зв’язці з контрактуванням, інакше ефект розмазується по системі.

Окремий якісний напрям 2024–2025 років – пряме міждержавне фінансування виробництва в Україні за «данською моделлю» . На початок 2025 року по цій лінії вже профінансовано й поставлено озброєння майже на €597 млн – за участі Данії, Швеції та Ісландії, а з коштами, сформованими із доходів від заморожених російських активів.

На 2025 рік у цій же логіці зафіксовано нові джерела фінансування: €1 млрд від ЄС із доходів від активів РФ, близько €67 млн від Канади, €130 млн від Данії, орієнтовно €43 млн від Норвегії та заявлені $178 млн від Швеції.

Ще один важливий фінансовий інструмент 2025 року – гарантії та страхування ризиків для приватних інвесторів. Данія через EIFO запустила спеціальну гарантійну схему для інвестицій в оборонну індустрію України з бюджетом 1 млрд данських крон, що знижує ризики входу приватного капіталу.

На корпоративному рівні у 2024–2025 роках тривали локалізація та інвестиції у виробничу інфраструктуру. Серед публічних прикладів – інвестиційний пакет Baykar на $100 млн у три проєкти в Україні та будівництво виробничого майданчика під Києвом, запуск якого залежить від безпекових умов.

Закони та «регуляторка», які реально вплинули на ОПК

2025 рік дав кілька рішень, які напряму визначають здатність індустрії працювати під навантаженням і під ударами: кадри, безпека даних, економіка серії й правила бронювання , які або допомагають масштабуванню, або створюють нові вузькі місця.

Тимчасове бронювання, кадрова стійкість. Закон № 4630-IX від 9 жовтня 2025 року закріпив механізм тимчасового бронювання окремих категорій працівників на час врегулювання військово-облікових питань. Для виробництва це інструмент утримання критичних спеціалістів у ситуаціях, коли лінію неможливо зупинити через облікові збої.

Водночас у практиці зберігається колізія: постанова КМУ № 1608 від 8 грудня 2025 року прив’язала контроль лімітів бронювання до параметрів, зафіксованих у рішенні про критичність. Для підприємств, що швидко масштабуються, це створює ризик гальмування найму й розширення виробництва тоді, коли потрібен ривок.

Дані в реєстрах і безпека підприємств ОПК. Закон № 4576-IX від 21 серпня 2025 року встановив особливості надання відомостей з публічних електронних реєстрів, тримачем яких є Мін’юст, та інших реєстрів. В умовах війни деталізація про підприємства і людей може бути прямим фактором ризику для виробництва. Тож захист даних має знижувати ризики, але не ламати перевірки, партнерські процедури, комплаєнс і інвестиційні процеси.

Defence City, економіка серії. Пакет законів № 4577-IX і № 4578-IX від 21 серпня 2025 року запровадив спеціальні податкові та митні умови підтримки підприємств ОПК, відомі як режим Defence City .

Для індустрії це важливий інструмент: прості критерії входу, зрозуміле адміністрування, мінімум бар’єрів і синхронізація з оборонними закупівлями та експортним контуром, щоб пільговий режим реально працював як підсилювач серійності.

2025-й став ще одним роком, коли українська оборонна індустрія вистояла під ударами й водночас зробила стрибок угору. Обов’язок як держави, так і індустрії – зберегти темп і нарощувати його, збільшувати контракти, прогнозувати фінансування, захищати виробництва, розвивати компонентну базу, ко-виробництво і локалізацію.

Український виробничий потенціал сьогодні унікальний через швидкість інженерного циклу, зворотний зв’язок із застосування та здатність масштабувати рішення під реальну загрозу.

Якщо ми цей потенціал втримаємо і підсилимо, країна збереже ресурс воювати, модернізуватися і посилювати обороноздатність власними ресурсами.

[email protected]

Війна