"Через дрони з позицій вийти практично неможливо, піхотинці своїми життями тримають фронт" - розповідь військового - Війна

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Через дрони з позицій вийти практично неможливо, піхотинці своїми життями тримають фронт" - розповідь військового

30 січня 2026 р. 13:33

30 січня 2026 р. 13:33

На фронті він із перших днів повномасштабного вторгнення. Воював у піхоті в Харківській, Луганській і Донецькій областях. Рік тому перевівся в підрозділ операторів дронів і зараз керує розвідувальним безпілотником на Запорізькому напрямку.

Про бойові виходи, переведення з піхоти в оператори дронів, а також про оберіг, який не раз рятував йому життя, Данило розповів "Суспільному".

Після початку повномасштабного вторгнення вже 26 лютого опинився в лавах 128-ї бригади, яка тоді була підрозділом територіальної оборони.

Тоді було відчуття і страху, і розгубленості, і усвідомлення того, що потрібно йти. Я знав: якщо я та інші добровольці не підуть, то України як держави не буде. Росія зробить із нами все, що захоче. Я цього не хотів. Навіщо нам тут Росія? - каже Данило.

Пізніше, за його словами, роту, в якій він служив, розформували, і він потрапив на Куп'янський напрямок.

Майже одразу був вихід на "нуль", на бойове завдання. Тоді російський пілот промахнувся зі скиданням із дрона - біля моєї голови вибухнула граната. Десь сантиметрів на сорок промахнувся... Потім нас перекинули в село Новоселівське, там ми стояли сім місяців. І там у нас був цікавий вихід: мали йти на допомогу штурмовій роті 92-ї бригади. У підсумку фактично замінили її, а вранці опинилися в оточенні - почався танковий бій, - розповів військовий.

За його словами, тоді підвал, де перебувала їхня група, обстрілювали майже шість діб.

Тоді, у 2023 році, звідти ще можна було вийти. Зараз це дуже складно через FPV-дрони. Через них хлопці, які в піхоті на "нулі", сидять там по місяцю, а то й по два. Вони своїм життям тримають фронт, - зазначив боєць.

Рік тому, за словами Данила, через обмеження по службі його перевели з піхоти в резервну роту. Тоді постало питання, де продовжувати службу. Він вирішив, що має далі воювати і приносити користь, тому зв'язався з командиром роти безпілотних систем.

Зараз усе тримається на піхоті, але якщо розвідка не побачить, то, відповідно, дрон не наведеться, артилерія не спрацює. Чим більше "очей" у небі, тим менше шансів у ворога пройти. І вони (війська РФ - ред.) це розуміють. Ми максимально шукаємо російських солдатів і досить успішно їх знищуємо... Я намагаюся бути максимально ефективним. На жаль, і вони щось придумують - ходять в антидронових плащах. Вони ховаються від нас, а ми вчимося їх виявляти, - розповів оператор дрона.

Данило також розповів про оберіг, який, на його думку, не раз рятував йому життя.

У мене є ниточка. Якось друзі дали. Я не знаю як, але вона працює. Один із прикладів: я мав іти на вихід, уже вдягнув спорядження і... знепритомнів. Прокинувся вже в лікарні. У той момент загинули всі хлопці, які були в мене в підпорядкуванні, - додав він.

У військового є сім'я і маленький син, за яким він дуже сумує. Каже, що переживає через те, що не бачить, як росте дитина, хоче додому, до сім'ї, будувати мирні плани.