Путін перетворив мирні переговори на зброю: США можуть його зупинити — Bloomberg

10 лютого 2026 р. 14:02

10 лютого 2026 р. 14:02

У часи адміністрації президента США Джо Байдена найефективнішим інструментом, який мав у своєму розпорядженні російський диктатор Владімір Путін для продовження вторгнення в Україну, були його погрози ядерною зброєю — тактика, яка змусила союзників Києва обмежувати постачання зброї, побоюючись спровокувати ескалацію. Ця загроза втратила свою ефективність через надмірне використання, але в епоху президента США Дональда Трампа Кремль отримав ще потужнішу зброю: мирні переговори , пише у новій статті для Bloomberg оглядач Марк Чемпіон.

Минулого тижня під час чергового раунду переговорів було досягнуто домовленостей щодо взаємного звільнення полонених. Посланець Трампа Стів Віткофф опублікував короткий звіт про тристоронню зустріч у соцмережі X, в якій, однак, не зміг заявити про прогрес у таких ключових питаннях, як територіальні поступки та гарантії безпеки для України.

Реальність така, що хоча мирні зусилля Трампа можуть здаватися бездоганними — як і будь-які заклики до припинення вогню, вони перехилили шальки терезів війни на користь Москви, надавши РФ відволікання та політичне прикриття, оскільки США практично припинили будь-яку допомогу Україні в обороні, залишивши Київ з дефіцитом у $46 мільярдів на рік у загальній військовій та фінансовій допомозі, який Європа намагається компенсувати.

Минулого року США навіть на короткий час припинили обмін важливою розвідувальною інформацією, що дозволило Росії відвоювати територію в Курській області, контроль над якою отримала Україна, щоб відвернути російські війська й мати що запропонувати в переговорах про досягнення миру.

Путін також уникнув більш жорстких економічних санкцій, яких вимагає Конгрес США і які, за відсутності Трампа в Білому домі, безумовно були б запроваджені в той час, коли російська економіка нарешті почала слабшати. Більше зброї та грошей для України разом із жорсткішими торговельними обмеженнями проти Москви, швидше за все, заморозили б бойові дії, стимулюючи укладення угоди. Натомість політика Трампа дозволила подальшу жорстокість, оскільки Путін дійшов єдиного логічного висновку: підтримувати безрезультатні мирні переговори, одночасно використовуючи отримані переваги.

Оглядач нагадав, наприклад, масивний залп із 450 дронів та 71 ракети, які Росія випустила по критичній енергетичній інфраструктурі України 3 лютого, поклавши край короткій перерві в повітряних ударах по енергетичній інфраструктурі, що тривають паралельно з наземними наступами. Це був найхолодніший період за більше ніж десятиліття в Україні, з температурами нижче -20 градусів Цельсія. До “енергетичного перемир'я” Росія вже завдала значної шкоди енергетиці України, зокрема, інфраструктурі Києва. Без опалення та з обмеженим електропостачанням у більшій частині столиці, ситуація вже була небезпечною для життя людей похилого віку, хворих та маленьких дітей. Але Росія на цьому не зупинилася, відновивши удари.

У намірах Путіна використати холодну зиму, щоб завдати максимальних страждань українцям, яких він нібито рятує від “фашистського” режиму, відчувається також і відчай. Як зазначається у звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні від 27 січня, наземна кампанія військ РФ не просувається успішно. Згідно з доповіддю, протягом останнього року російські війська просувалися вперед зі швидкістю від 15 до 70 метрів на день уздовж фронту на Донбасі, зосередившись навколо так званого “фортечного поясу” міст, які Путін хоче отримати від України в обмін на припинення вогню. Навіть ця швидкість є повільнішою, ніж просування союзників на Соммі — битві Першої світової, яка стала синонімом статичної позиційної війни.

Ці незначні “здобутки” даються РФ величезною ціною, оскільки Київ намагається виснажити російську армію, завдаючи їй максимальних втрат. Тож, коли минулого місяця новий міністр оборони України Михайло Федоров озвучив свої цілі, він заявив, що “другою стратегічною метою є ліквідація 50 000 військових РФ на місяць”, що перевищує поточний показник у 30 000–35 000. Хто “виграє” в цій гонці людських втрат, насправді, дуже важко передбачити, пише оглядач.

Тим часом надзвичайно стійка економіка РФ нарешті демонструє реальні ознаки напруженості, а це означає, що час для Путіна також спливає. Згідно з січневою доповіддю московського Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування, економіка РФ цього року вступить у рецесію, якщо нічого не зміниться, з ризиком банківської кризи та можливим відтоком вкладників до жовтня.

Водночас Європа готується перейти від свого неефективного інструменту обмеження цін на нафту для скорочення експорту російської сировини до потенційно ефективнішої заборони на надання морських послуг, в той час як зниження світових цін на нафту вже призводить до різкого скорочення доходів російського бюджету. Це, своєю чергою, змушує уряд підвищувати податки та скорочувати видатки на соціальне забезпечення й охорону здоров'я. Путіну буде дедалі складніше “продавати” все це населенню — масові жертви та зниження рівня життя за невеликі шматочки землі — як тріумф.

Мирна кампанія Трампа ще може бути успішною. Обидва народи виснажені. Президент України Володимир Зеленський після нового раунду переговорів заявив, що США встановили червневий термін для досягнення миру, а Росія запропонувала Трампу двосторонню угоду про економічне співробітництво на суму (абсолютно неправдоподібну) $12 трильйонів, безсумнівно, щоб спонукати його підтримати нерівноправну мирну угоду.

Якщо Білий дім хоче досягнути мирної угоди, він повинен почати тиснути на Кремль, щоб той припинив війну, й перестати дарувати Путіну переваги, які спонукають диктатора продовжувати вторгнення в Україну. Одним з обнадійливих знаків є те, що Ілон Маск погодився обмежити використання росіянами мережі Starlink, яка в останні місяці стала важливим фактором для атак дронів.

Усі ці заходи, аби переконати Путіна, що він нічого не виграє від продовження війни, мали бути застосовані вже давно. Те, що цього не сталося, означає, що коли врешті-решт буде укладено перемир'я, як це має статися з часом, це не буде подвигом, гідним Нобелівської премії. Натомість усе станеться після того, як США спочатку продовжили війну, знявши тиск з  Кремля і змусивши Україну піти на більші поступки, ніж вона мала б.

Раніше Politico писало, що переговори про мир в Абу-Дабі відрізняються від усіх попередніх — українська і російська сторони стали "конструктивнішими". На думку ЗМІ, ключова зміна сталася після того, як до української команди офіційно долучилися новий керівник ОП Кирило Буданов та очільник фракції СН Давид Арахамія, які раніше очолювали так звані back channels. Як наслідок, Київ зі свого боку перевів процес у формат one voice, а Москва замінила старих перемовників — "ісконно русскіх дипломатів з монологами про Рюрика" — на військових.

При цьому, сьогодні, 10 лютого, міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров на тлі заклику глави українського МЗС Андрія Сибіги пришвидшити мирні зусилля в рамках переговорного процесу та провести зустріч лідерів заявив, що попереду — довга дистанція. Поки Київ просить темпу, Москва тягне час.

Війна