Пам'яті Героя України, полковника Юрія Юрчика (позивний «Радон»)

19 лютого 2026 р. 09:09

19 лютого 2026 р. 09:09

Юрій народився 24 червня 1985 року у Старокостянтинові Хмельницької області. Після школи вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. І не дивно, адже батько Юрія був офіцером, тож хлопець з дитинства знав, що таке служба.

Фото: ДПСУ

Після навчання Юрій служив у Відділі прикордонної служби «Білопілля» Сумського прикордонного загону, у прикордонних військах – близько 20 років. Брав участь у бойових діях в зоні АТО з позивним «Радон».

Фото: mvs.gov.ua

Разом із дружиною і донькою мешкав у Борисполі під Києвом. Обожнював спорт, зокрема, любив плавання, а весь вільний час приділяв сім'ї.

На момент повномасштабного вторгнення РФ Юрій був начальником штабу 10-го окремого загону оперативного реагування «Дозор» ДПСУ.

У грудні 2022 року «Радон» сформував зведений загін Державної прикордонної служби України «Соледар». Підрозділ вирушив на одну із найскладніших ділянок фронту – в Соледар.

«Мені зателефонував Юрій і запропонув приєднатися до загону. Я відразу погодився. Ми з ним товаришували з дитинства, обидва зі Старокостянтинова, навчались в одній академії. Під час служби на Сумщині він був моїм безпосереднім начальником. Юрій дуже компетентний офіцер, професіонал у своїй справі», – згадує побратим воїна, підполковник Максим Суліма.

Полковник Юрчик мужньо керував обороною на Соледарському напрямку. Він перебував безпосередньо на вогневих позиціях, де йшли запеклі бої, разом з побратимами не давав ворогу просунутися вперед.

Фото: Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ»

7 січня 2023 року «Радону» було поставлене завдання зайняти позиції у центральній частині Соледара. На світанку 8 січня почався масований артилерійський обстріл, який тривав упродовж чотирьох годин. Окупанти намагалися вкотре здійснити прорив. Прикордонники разом із побратимами з інших структур Сил оборони перебували на позиціях в укриттях. Одна із ворожих мін влучила в укриття. Група Юрія вирушила на допомогу. Попри шквальний обстріл, «Радону» вдалося евакуювати двох військовослужбовців та надати їм першу медичну допомогу. На жаль, черговий ворожий снаряд розірвався неподалік від Юрія: він отримав поранення, несумісні з життям. Захисникові було 37 років…

Поховали Юрія Юрчика у Старокостянтинові.

«У мене був найкращий тато у світі. Він був доброю, розумною та чесною людиною. Пішов по нашу волю українську, він помстився за всіх, тепер мстять за нього», – написала донька Кароліна.

«Юрій Юрчик був зразковим прикордонником... Всі, кому доводилось з ним служити, скажуть, що він був справжнім офіцером, справжнім прикордонником, справжнім і надійним товаришем, справжнім професіоналом своєї справи, справжнім батьком і сином… Він мужньо керував обороною на вогневих позиціях, де йшли запеклі бої, та разом з побратимами не давав ворогу просунутись вперед на Соледарському напрямку», – розповіли у ДПСУ.

У захисника залишились батьки, молодший брат, дружина й донька.

Фото зі сторінки Національної академії Державної прикордонної служби України

Указом Президента України від 23 лютого 2023 року полковнику Юрію Юрчику посмертно присвоєно звання Герой України.

Вічна шана і слава Герою!

Тетяна Тиндик

За матеріалами ДПСУ , Меморіал. Платформа пам'яті , Енциклопедія сучасної України , Книга пам'яті органів системи МВС

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Війна