Війна дронів і криза довіри: як ставлення до мобілізації допомагає Росії та чи можна компенсувати нестачу людей технологіями

31 березня 2026 р. 11:03

31 березня 2026 р. 11:03

Про це пише УНІАН із посиланням на матеріал Forbes .

Як змінилася мобілізація з 2022 року

Зазначається, що ситуація з мобілізацією в Україні суттєво змінилася. Якщо на початку повномасштабного вторгнення українці масово йшли в армію через необхідність захистити країну, то тепер вирішальними стають інші чинники.

За словами голови Українського центру безпеки та співробітництва Сергія Кузана, громадяни дедалі більше хочуть бачити компетентних командирів, які бережуть особовий склад. Для громадян важливо отримувати ролі, які відповідають їхнім професійним навичкам та інтересам, а також мати реальні соціальні гарантії для себе та своїх родин.

Це природна еволюція в умовах тривалої війни. У 2022 році питання виживання держави викликало сплеск добровільної мобілізації. У 2025-му питання вже не тільки в тому, чи готові люди служити, а в тому, на яких умовах вони готові це робити, - пише видання.

Ціна недовіри

Кузан наголосив, що мобілізація зараз визначається не тільки патріотизмом, а й довірою до керівництва, інституцій та відчуттям справедливості й доцільності служби.

Колишній начальник штабу бригади "Азов" Богдан Кротевич у лютневому дописі в соцмережах наголосив, що "проблема України не тільки в тому, скільки людей вона мобілізує, а й де вони опиняються і як їх використовують".

У тривалій війні довіра руйнується, коли до військ ставляться як до швидкого вирішення криз на фронті, а не як до розподілу, навчання та управління ними, як до дефіцитного стратегічного ресурсу, - зазначив він.

Проблема нестачі особового складу

Брак мобілізаційних ресурсів різко позначається на ситуації на фронті: у деяких місцях українські позиції нагадують ізольовані опорні пункти, які утримує лише жменька військ, зі значними проміжками між ними.

Найбільша проблема - це брак достатньої кількості піхоти, - сказав колишній офіцер 47-ї механізованої бригади Микола Мельник.

На думку Кузана, однією з фундаментальних проблем на українському фронті є не лише брак нового особового складу, а й нездатність знайти час для повноцінного відновлення солдатів, які вже воюють роками . У статті йдеться, що вирішити цю проблему ще складніше, ніж просто посилити мобілізацію. У таких умовах ризик підриву морального духу суттєвіший, ніж складнощі з відновленням бойової потужності.

Чи можливо замінити людський ресурс

Автор статті вказує, що мобілізаційні проблеми України часто формулюються вузько, ніби це просто питання набору більшої кількості людей. Насправді це ширше випробування державних спроможностей і підходів у воєнний час з огляду на те, що тактика і технології швидко розвиваються.

Український аналітик Орест Зох зазначив, що одноразового навчання для військових недостатньо, адже характер бойових дій змінюється кожні шість місяців. За його словами, підрозділи, які не адаптуються постійно, ризикують відстати.

Хоча безпілотники, укріплення та тактична адаптація дозволили Україні частково зменшити перевагу Росії в людських ресурсах, але ніщо з цього не може усунути потреби в людях.

У тривалій війні на виснаження перевага буде в тієї сторони, яка здатна найкраще навчити, розмістити й утримати своїх людей. Для України регулювання мобілізації може бути настільки ж важливим, як і будь-яка нова зброя, підсумував журналіст.

Війна