Брати-мінометники: «Локи» та «Юджин» нищать ворога у одному розрахунку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

10 квітня 2026 р. 20:27

10 квітня 2026 р. 20:27

Бойовий шлях братів-прикордонників зійшовся у підрозділі «Шквал».

Відео про братів оприлюднила 10 квітня Державна прикордонна служба України.

Штаб-сержант Михайло з позивним «Локі» — прикордонник із Львівщини. Свій шлях у Державній прикордонній службі він розпочав ще у 2015 році.

На західній ділянці кордону Михайло послужив недовго, бо відправився виконувати бойові завдання в зоні проведення АТО.

Повномасштабне російське вторгнення зустрів у Станиці Луганській, де разом із побратимами тримав оборону. Вже у перші дні війни підрозділ зазнав артилерійських обстрілів, однак без втрат зміг відійти та продовжити виконання завдань.

З того часу бойовий шлях військовослужбовця пролягає через Станицю Луганську, Сватове, Кремінну, Лиман, Соледар, Вовчанськ, Чернігівщину, Серебрянський ліс.

Найважчим згадує травень 2022 року — бої за Лиман, коли ворог масовано застосовував артилерію та важку техніку.

Сьогодні «Локі» — начальник вогневого відділення. Його підрозділ ефективно знищує противника, працюючи у взаємодії з безпілотними системами та іншими елементами вогневої підтримки.

Але особливою ця історія є тому, що поруч із ним служить рідний брат Євген з позивним «Юджин». Він став прикордонником у 2020 році.

І хоча на початку повномасштабної війни вони виконували завдання окремо, згодом свідомо обрали службу в одному підрозділі.

«Коли ми були розділені — було важче. Хвилюєшся не тільки за себе, а й за нього. А коли працюємо разом — розуміємо одне одного без слів», — розповідає «Локі».

У Вовчанську брати працювали в одному мінометному розрахунку: один
— навідник, інший — заряджаючий.

У складних умовах бою така взаємодія ставала перевагою — злагодженість і довіра дозволяли діяти швидко й точно.

Родина для них — не лише підтримка, а й частина служби. Їхній батько також був прикордонником, а мати нині продовжує службу. Тож вибір професії став продовженням сімейної традиції.

Водночас війна не оминула особистих випробувань. На початку вторгнення дружина та маленька донька Михайла опинилися в окупації й змогли виїхати лише через чотири місяці. Сам військовий був поранений, але вже за три тижні повернувся у стрій.

Попри втому, втрати та складні бойові умови, він зберігає оптимізм.