Абсолютна більшість біженців, які повернулися до України, їдуть до рідного регіону — дослідження

20 квітня 2026 р. 18:45

20 квітня 2026 р. 18:45

Про це йдеться в дослідженні EBRD, що ґрунтується на спостереженні за українськими біженцями в Європі з 2022 по 2025 рік.

Повернення вже відбувається, проте є умови

За оцінкою авторів, до кінця періоду спостереження в Україну повернулися 11,3% опитаних. Це не більшість, але й не статистична похибка. Також повернення не виглядає емоційним поривом. Серед тих, хто після першого опитування вже повернувся в Україну, лише 13% до наступного опитування знову жили за її межами. Це означає, що повернення українських біженців — не серія випадкових маятникових переміщень, а досить стійкі рішення.

Однак дослідники виділяють важливу особливість:

• 83% тих, хто повернувся, поїхали у своє рідне місто чи громаду,
• тільки 1,9% — в інше місце всередині України,
• 6,5% за час спостереження перемістилися не в Україну, а в третю країну.

Підвищення військових загроз для рідного регіону очікувано знижує вірогідність повернення найближчим часом, проте менше впливає на довгострокові плани. У цьому простежується цікавий парадокс, адже логічно було б очікувати, що вища небезпека в рідному регіоні посилює бажання остаточно закріпитися за кордоном. Але дослідження цього не підтверджує — на частку тих, хто твердо вирішив осісти за межами України, це не впливає . Тож небезпека в рідному регіоні не обов'язково руйнує саму прив'язаність до дому та країни.

Як деокупація рідного регіону впливає на плани повернення

У короткостроковій перспективі звільнення рідного району майже не збільшує кількість повернень. Але в середньостроковій ефект стає сильним: звільнення рідного району збільшує ймовірність повернення додому на 6 відсоткових пунктів за середнього базового рівня 7,5%. За словами авторів, це дуже помітний приріст.

Затримку в поверненні можна пояснити логікою повсякденного життя. Адже навіть після деокупації людям потрібен час, щоб зрозуміти, чи можна там знову жити: чи вціліло житло, чи працює базова інфраструктура, наскільки стійкою є нова безпекова ситуація. Тобто, звільнення території саме по собі не дає миттєвого ефекту, але в більш довгому горизонті різко підвищує шанс повернення додому. Але між подіями на полі бою і реальним переїздом майже завжди лежить період очікування і перевірки умов життя.

Половина тих, хто планував швидко повернутись, вже зробили це

Дослідники зафіксували високий зв'язок між намірами та подальшою поведінкою українських біженців щодо планів з повернення. Серед тих, хто ще у 2022 році говорив, що збирається повернутися "дуже скоро", до 2025 року дійсно повернулися 42,3%. Серед тих, хто розраховував повернутися "пізніше, коли стане безпечно", повернулися 11,5%. Серед тих, хто відповідав "не знаю", — 3,4%. А серед тих, хто одразу казав, що планує осісти за межами України, повернулися лише 1,2%. Розрив занадто великий, щоб вважати наміри порожньою емоцією або випадковою відповіддю в анкеті.

Як зазначають дослідники, для розмови про повернення українських біженців це принципово. Зазвичай наміри сприймають як щось хитке: людина могла б сказати одне, а через рік зробити інше. Але в цьому випадку ранні відповіді виявилися цілком робочими індикаторами майбутньої поведінки. Це важливо і для розуміння самої міграції під час війни і для будь-якої практичної оцінки того, який вигляд може мати повернення в найближчі роки.

Після початку 2023 року охочих повернутися стало менше

Якщо дивитися на динаміку в часі, картина змінюється. З літа 2022 року до січня 2023 року наміри повернутися залишалися загалом стабільними. Але потім почався стійкий перелом. Із січня 2023-го до червня 2025 року частка тих, хто планував повернутися незабаром або після поліпшення безпеки, знижувалася на 3,5 процентного пункту кожні 100 днів. Водночас частка тих, хто вже повернувся, зростала на 1,2 пункти кожні 100 днів, а частка тих, хто збирався влаштуватися за межами України, збільшувалася на 1,8 пункта кожні 100 днів - з 11% до 30%.

У хвилях опитування, де респондентів запитували про найімовірніший результат війни до кінця 2024 року, зафіксовано різкий спад оптимізму. Між вереснем 2022-го і січнем 2023 року 71% опитаних очікували, що Україна переможе і звільнить усі окуповані території до кінця 2024-го. До жовтня-листопада 2023 року ця частка скоротилася до 35%. Відбувся масовий перехід від сценарію повної перемоги до варіантів затяжної війни, перемир'я, територіальних поступок або невизначеності.

Саме тут змінюються довгострокові плани. Серед тих, хто перестав вірити в перемогу України зі звільненням усіх окупованих територій до кінця 2024 року, не стали помітно рідше повертатися фактично, плани повернутися знизилися на 12,3 відсоткового пункту, а ймовірність залишитися поза межами України зросла на 4,7 пункту. За розрахунками авторів, погіршення очікувань пояснює 21% загального зниження планів повернутися і 27% зростання планів осісти за кордоном.

Це не означає, що очікування стануть реальністю, але показує, наскільки сильно образ майбутнього впливає на рішення про повернення українських біженців.

Іншими словами, повернення тривало, але загальний настрій поступово зміщувався в більш обережний і більш довгостроковий бік. Автори окремо зазначають, що приблизно третина зниження намірів повернутися пояснювалася тим, що частина людей до цього моменту вже дійсно повернулася. Близько половини цього зниження припало на тих, хто перейшов до плану будувати життя за межами України. Решта — на зростання невизначеності серед тих, хто вже не міг упевнено сказати, де його майбутнє. Що довше тягнеться війна, то складніше людям будувати довгострокові плани.

Які рішення приймають люди, повертаючись в Україну

Повернення українських біженців не можна розуміти як простий вибір між Україною та закордоном, кажуть дослідники. На практиці люди приймають щонайменше три різні рішення.

• Перше — чи повертатися взагалі.

• Друге — чи повертатися в рідний регіон.

• Третє — чи вважати своє майбутнє пов'язаним з Україною на довгу перспективу.

Перше — чи повертатися взагалі.

Друге — чи повертатися в рідний регіон.

Третє — чи вважати своє майбутнє пов'язаним з Україною на довгу перспективу.

На кожне з цих рішень впливають різні чинники. Військові загрози для рідного регіону змінюють ймовірність повернення додому. Звільнення території може сприяти поверненню, але із затримкою. А загальний поворот у настроях пов'язаний з тим, як люди оцінюють можливий результат війни.

Навіть під час війни, що триває, люди повертаються. Але що довше вона триває, то менше працює автоматична логіка "щойно стане можна - всі поїдуть додому". Для одних повернення вже стало реальністю. Для інших воно перетворилося на відкладений план. Для третіх — на питання без чіткої відповіді.

Раніше Соцпортал писав про нове дослідження щодо українських мігрантів, яке показує, хто саме виїхав, як українці інтегруються в Європі і що може вплинути на рішення людей повернутися додому. А також що для цього може зробити держава та чи як допомагають країні ті, хто став частиною української діаспори за кордоном.

Війна