Швеція не наступає на "граблі" і правильно формує вимоги до сучасного НРК з урахуванням досвіду ЗСУ

19 травня 2026 р. 20:46

19 травня 2026 р. 20:46

Шведська агенція матеріально-технічного забезпечення FMV (Försvarets Materielverk) шукає для потреб збройних сил країни невеликі наземні роботизовані платформи і оприлюднила вимоги до НРК, які говорять про те, що шведи якісно проаналізували досвід українських військових в експлуатації цього озброєння та зробили правильні висновки щодо того, які характеристики важливі для цих платформ.

Так, у пресрелізі FMV йдеться про те, що під час оцінки НРК вони спиратимуться на такі пункти - позашляхові можливості наземного роботизованого комплексу; адаптованість платформи та відкрита системна архітектура; ціна за одиницю та вартість технічного обслуговування; можливість простої інтеграції того чи іншого корисного навантаження; і також розширена підтримка операторів НРК. А найголовніше - оголошена максимальна вантажність у 500 кг.

І вже з огляду на ці озвучені вимоги можна обережно припустити, що Швеція йде правильним шляхом і уникає типових помилок, коли ті чи інші країни, маючи можливість оцінити досвід Сил оборони України, продовжують ігнорувати реальний бойовий досвід і створюють гарне за ТТХ озброєння, яке концептуально ризикує стати нежиттєздатним на сучасному полі бою.

Як-от, наприклад, румунський НРК IRON-690 на базі трактора TAF 690 S5 , який хоч і має вражаючу вантажність аж у 7 тонн та гарну прохідність, але буде досить вразливим до дронів. Натомість Швеція розглядає досить невелику платформу, з огляду на вантажність до 500 кг - для розуміння, один з найбільших українських НРК - Protector від "Української бронетехніки" - має вантажність до 700 кг, тоді як у більшості українських НРК цей показник менше і у середньому знаходиться у межах 150-350 кг. Тож вантажність на рівні до 500 кг говорить про те, що Швеція для свого війська хоче обрати дійсно компактну платформу.

Також у Швеції розуміють ще одну важливу річ щодо НРК - що "такі машини можуть діяти в зонах високого ризику, де втрата окремих систем у більшій мірі є неминучим ризиком". А відповідно наземні роботизовані комплекси на полі бою є витратним матеріалом, і створювати аж надто дорогі високотехнологічні платформи просто немає сенсу - ставка має бути на масовості.

Втім, все ж НРК повинні мати в собі сучасні технології - наприклад, у FMV відзначають, що управління наземним дроном часто створює високе когнітивне навантаження на оператора, і дійсно, часом місії можуть тривати годинами і супроводжуватися значними труднощами, з огляду на обмежену прохідність, оглядовість тощо. Тому важливим є високий рівень автономності тощо.

Разом з тим, шведи відзначають, що сучасні рішення на ринку НРК мають низку обмежень, "які зазвичай означають, що вони створені та розроблені виключно для розв’язання окремих завдань". Але вирішення цієї проблеми частково окреслено у вимогах до НРК - модульність платформи, а також розширена підтримка операторів. Так, модульна архітектура дозволяє у стислі терміни переобладнати платформу під різні місії - логістичку, евакуаційну, здійснення вогневої підтримки. З іншого боку, часом поле бою вимагає наявність різних платформ під конкретні задачі з огляду на специфіку тієї чи іншої бойової місії.

Раніше Defense Express розповідав, що після копії Magura та "гасіння пожежі" в Ірані США знову впроваджують досвід України, але тепер з НРК .

Війна